§5. Закони розвитку науки криміналістики
Наука розвивається на основі пізнання закономірностей природи і суспільства, які відображають стійкі аспекти явищ і подій. "Уся доступна нам природа утворює деяку систему,— зазначав Ф.
Енгельс,— деяку сукупність взаємозв'язків тіл...". Цей взаємозв'язок виявляється у вигляді різних відношень предметів, явищ і їх сторін, наприклад, тривалість процесів, що відбуваються, співвідношення цілого й частини тощо.Зв'язок має об'єктивну закономірність, а її визначення у вигляді відношень — об'єктивні закони. Оскільки рівні відносин різні за спільністю, то закони науки діляться на загальні і спеціальні. До загальних законів відносять: про об'єктивну необхідність, узагальнення, інтеграцію, безперервність накопичення знання; про диференціацію наукового знання; про взаємозв'язок науки і практики. Загальним законам підпорядковується розвиток усіх наук, усього наукового потенціалу людства.
Часткові (специфічні) закони регулюють розвиток конкретних наук, тому для кожної часткової науки вони мають свій перелік і структуру.
На думку більшості вчених, до часткових законів науки криміналістики відносять чотири.