встановлення психологічного контакту
здійснюється незалежно від процесуального становища допитуваного та ситуації, у якій здійснюється допит. Сутність встановлення психологічного контакту полягає в отриманні згоди допитуваного розпочати спілкування та обмін інформацією, яка досягається: встановленням сприятливих відносин з допитуваним; збудженням інтересу та підвищенням активності до спілкування; зняттям конфліктного настрою у допитуваного.
Психологічний контакт завжди має двосторонній характер і його встановлення та підтримання залежить як від слідчого, так і від допитуваного.
Однак ініціатива повинна належати слідчому.Встановлення психологічного контакту вимагає від слідчого знань психології допитуваного та врахування його індивідуально-психологічних особливостей, психічного стану на момент проведення допиту, життєвого досвіду та інших обставин, що його характеризують.
Для успішного встановлення психологічного контакту необхідним є дотримання таких умов:
- індивідуальний підхід до особи допитуваного (вивчення особи, встановлення її темпераменту, інтелекту, вольових якостей, життєвих інтересів та схильностей);
- здійснення психологічної діагностики лінії поведінки, що обрана допитуваним, з метою встановлення причин обраної ним позиції;
- об'єктивна, коректна, доброзичлива поведінка слідчого;
- роз'яснення допитуваному його прав та обов'язків;
- дотримання законних інтересів і прав допитуваного;
- проведення допиту без присутності сторонніх осіб (за винятком випадків, коли цього вимагають закон та обставини справи).
Для встановлення психологічного контакту можуть бути використані такі тактичні прийоми як проведення бесіди з допитуваним на сторонню тему, що становить інтерес для нього або слідчого; демонстрація слідчим поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби та інтереси і т. Ін.