§ 1. Транспортні засоби та їх сліди

У відповідності до чинного кримінального законодавства до транспортних засобів належать: автомототранспортні засоби, що підлягають реєстрації в Державній автомобільній інспекції, пасажирські і вантажні, тролейбуси і трамваї (електротранспорт), всі види тракторів, а також дорожні, будівельні, прибиральні, сільськогосподарські і тому подібні спеціальні саморухомі машини і механізми (екскаватор, грейдер, автокран, скрепер, автонавантажувач тощо).

У криміналістичне му розумінні до транспортних засобів належать не тільки ті, які віднесені до джерел підвищеної небезпеки, але й такі види транспортних засобів, наприклад, як вози, велосипеди. Звідси транспортні засоби ділять на самдхідні та несамохідні. Самохідні — це вантажні та легкові автомашини, мотоцикли, моторолери, мопеди, аеросани, трактори, комбайни та інші сільськогосподарські машини; будівельна самохідна техніка і транспортні засоби спеціального призначення.

Несамохідний транспорт — це вози, сани, ручні тачки, велосипеди, нарти. Наведена класифікація не цілком досконала. Як джерело енергії руху не названий гужовий транспорт. Крім того, транспорт може бути полозковий, колісний та гусеничний. Тому більш обгрунтовано транспортні засоби у криміналістичному аспекті класифікувати за механізмом утворення слідів: колісний, гусеничний і полозковий. Колісний транспорт утворює сліди тиснення-котіння, гусеничний — тиснення, полозковий — ковзання. Звичайно, можуть утворюватись сліди інших частин транспорту, але названі є основними, а механізм їх утворення підпорядковується загальним принципам механізму утворення слідів при механічній взаємодії.

Слідова обстановка на місці дорожньо-транспортної події складається з різних матеріальних слідів: сліди кочення і ковзання, утворені обертами коліс, сліди тиснення, утворені при русі гусеничного транспорту, площинні сліди кочення від переміщення полозів.

1) сліди тиснення, ковзання і тертя, нанесені бампером, радіатором, крилом, кутом кузова, та іншими виступаючими частинами, дверною ручкою, болтом, заднім мостом та ін.;

2) деталі і частини, що відокремилися від транспорту (ручка, шайба, частина болта з гайкою, кришка бензобака, уламки фарного скла, скалки деревини кузова, плями масла, частки фарби та ін.);

3) сліди транспортованого вантажу: розсип зерна, піску, хімікатів, цегли;

4) сліди нанесення тілесних ушкоджень: кров, частини тканини, волосся, волокна одежі, супутні предмети (гребінець, кишеньковий ніж, хустка, палиця, окуляри та ін.).

Таким чином, слідова обстановка на місці події дуже різноманітна. Вона включає всі види трасологічних слідів, механізм утворення яких може бути механічним, хімічним і біологічним.

Успішність отримання інформації під час огляду багато в чому залежить від застосування логічних прийомів мислення при безпосередньому сприйманні слідів-відображень, щоб вилучити їх з оточуючого середовища і встановити причинний зв'язок з розслідуваною подією. В даному разі необхідне творче мислення, "вихід думки" за межі відомого.

Для активного пошуку слідів транспортних засобів доцільно їх класифікувати за джерелами виникнення на такі групи:

а) сліди взаємодії транспортних засобів з обстановкою місця події (дорожнє полотно, огорожу, транспортні засоби зіткнення, наїзд та ін.);

б) сліди транспортованого вантажу (зерно, гравій, пісок та ін.);

в) сліди людей і тварин (ніг, рук, крові, виділень);

г) випадкові сліди, що утворилися до події чи після неї (механічного, фізичного, хімічного і біологічного походження);

На місці дорожньо-транспортної події під час його огляду необхідно методично і послідовно шукати сліди названих вище груп.

При огляді місця дорожньо-транспортної події треба відповісти на ряд запитань, кількість яких, на думку різних авторів, різна. Так, І. X. Максутов називав 16, а Б. Л. Зотов — тільки 3. В. П. Колмаков вважав, що при огляді будь-якого місця події необхідно 310

відповісти на 13 запитань. Щодо огляду місця дорожньо-транспортної події, то всі питання можна звести до розв'язання п'ятьох задач:

1) визначення місця події;

2) встановлення часу слідоутворення, тобто події злочину;

3) встановлення виду засобів злочину, тобто транспортних засобів;

4) визначення механізму події і взаєморозташування слідоутво- рюючих і слідосприймаючих об'єктів;

5) відбір із матеріальних джерел інформації про учасників події злочину в цілому.