§ 2. Сучасний стан криміналістики в Україні
Сучасний стан розвитку криміналістики в Україні характеризується формуванням загальної теорії криміналістики, розробкою і впровадженням сучасних науково-технічних засобів і інформаційних технологій в практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів криміналістичної тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів.
Розвиток криміналістики пов'язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсивно розвиваються всі розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.Важливим свідченням високого рівня розвитку криміналістики в Україні є підготовка і видання підручників. У 1973 р. виданий підручник «Радянська криміналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика» за редакцією В. П. Колмакова, написаний українськими вченими-кри-міналістами. У 1988 р. вийшов з друку підручник «Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих видів злочинів» за редакцією В. К. Лисиченка.
За часів незалежності України перший підручник для юридичних вищих навчальних закладів і юридичних факультетів був підготовлений у 1998 р. колективом викладачів кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого «Криміналістика. Криміналістична тактика і методика розслідування злочинів» за редакцією В. Ю. Шепітька. 50 ___----_____-------_---------__-------------
Колектив кафедри криміналістики
Національної юридичної' академії України
імені Ярослава Мудрого (2000 р.)
На сучасному етапі наукові дослідження з криміналістики проводяться на кафедрах криміналістики вищих юридичних навчальних закладів, у науково-дослідних установах України (Інституті вивчення проблем злочинності Академії правових наук України (з 1995 р.); Науково-дослідному інституті проблем боротьби зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ України (з 1997 р.); Міжвідомчому науково-дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України (з 1995 р.); Харківському центрі вивчення організованої злочинності (з 1998 р.), а та-_______________________________________________ 51
44-280
^
кож у науково-дослідних експертних установах (науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України; Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі МВС України та підпорядкованих йому науково-дослідних експертно-криміналістичних центрах на місцях).
На сьогодні в Україні працюють відомі криміналісти професори: Ю.
П. Аленін, В. П. Бахін, Т. В. Варфоломєєва (член-кореспондент АПрНУ); В. Г. Гончаренко (академік АПрНУ), В, А. Журавель, А. В. Іщенко, О. А. Кириченко, Н. І. Кліменко, В. О. Коновалова (академік АПрНУ), В. С. Кузь -мічов, В. К. Лисиченко, В. Г. Лукашевич, Г. А. Матусовсь-кий, І. В. Постіка, М. В. Салтевський, М. Я. Сегай (академік АПрНУ), В. Ю. Шепітько (член-кореспондент АПрНУ).
Відомі криміналісти професори (зліва направо]:
Салтевський М. В., Бахін В. П., Коновалова В. О., Бєлкін Р. С. (Росія), Шепітько В. Ю.
52
Глава 5. Історія кри_міндлІсгик
Зібрання криміналістів України у Харкові (зліва направо, верхній ряд):
В. В.Тищенко, завідувач кафедри криміналістики Одеської національної
юридичної академії, канд. юрид. наук, доц.; М. Л. Цимбал, директор
ХНДІСЕ, канд. юрид. наук; В. С. Кузьмічов, завідувач кафедри
криміналістики Національної академії внутрішніх справ України,
д-р юрид. наук, проф.; В. О. Коновалова, д-р юрид. наук, професор
кафедри криміналістики Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого; В. Ю. Шепітько, завідувач кафедри криміналістики
Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, д-р юрид. наук, професор; В. А. Журавель, д-р. юрид. наук, професор
кафедри криміналістики Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого; (нижній ряд) Г. А. Матусовський, д-р юрид. наук,
професор кафедри криміналістики Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого; М. В. Салтевський, д-р юрид. наук, професор
кафедри криміналістики Національної юридичної академії України
імені Ярослава Мудрого; В. Г. Лукашевич, перший проректор Запорізького інституту МВС України, д-р юрид. наук, професор
__ 53
КРИМІНАЛІСТИКИ
Тільки за останні 10 років в Україні захищена низка докторських дисертацій: «Основи теорії професійного спілкування слідчого» (В. Г. Лукашевич, 1993); «Криміналістичні знання: природа, структура, оптимізація використання» (Н.І. Клименко, 1993); «Організаційні, процесуальні та криміналістичні проблеми захисту адвокатом прав підозрюваного, обвинуваченого, підсудного» (Т.
В. Варфоломєєва, 1994); «Теоретичні проблеми систематизації тактичних прийомів в криміналістиці» (В. Ю. Шепітько, 1996); «Слідча діяльність: сутність, принципи, криміналістичні прийоми і засоби здійснення» (В. С. Кузьмічов, 1996); «Основи криміналістичної мікрології» (О. А. Кириченко, 1996); «Теоретичні та практичні основи розкриття і розслідування осередків злочинів» (Ю. П. Аленін, 1997); «Теорія та методологія криміналістичного прогнозування» (В. А. Журавель, 2000).§ 3. Експертні та криміналістичні установи в Україні
У 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві та Одесі обласних кабінетів науково-судової експертизи і затвердив положення про них (хоча Київський інститут і Одеська лабораторія були організовані ще в 1914 р.). Ці установи були створені з метою провадження різного роду науково-технічних досліджень за судовими справами. Київський кабінет очолював С. М. По-тапов, а потім В. І. Фаворський. Першим директором обласного кабінету в Харкові був талановитий судовий медик і криміналіст М. С. Бокаріус (1923—1931), а після смерті цей заклад очолив його син М. М. Бокаріус. Для виконання поставлених завдань у складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2) судово-фотографічних досліджень; 3) судово-медичних макро- і мікроскопічних досліджень; 4) ідентифікації особи.
У 1925 р. кабінети були перейменовані в інститути науково-судової експертизи. На той час в інститутах діяли шість
в УкраТ
секцій: 1) хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2) біологічних досліджень; 3) фотографічних досліджень; 4) ідентифікації особи; 5) судово-медичних досліджень; 6) кримінальне— психологічних досліджень і психопатологічних досліджень.
У 1926—1927 рр. опубліковано три книги журналу «Архів кримінології та судової медицини», відповідальним редактором якого був директор Харківського інституту М. С. Бокаріус. У 1931 р. видавався журнал «Питання криміналістики та науково-судової експертизи», а в 1936 р.
було видано спільний збірник Українського інституту судової політики і Харківського інституту судової експертизи «Питання кримінального процесу та техніка розслідування злочинів». У 1937 р. було надруковано збірник трьох українських інститутів науково-судової експертизи (Київського, Харківського і Одеського) «Криміналістика і науково-судова експертиза». Починаючи з 1964 р. в Україні виходить міжвідомчий збірник наукових і науково-методичних праць «Криміналістика і судова експертиза».У роки Великої Вітчизняної війни експертну діяльність проводили в основному науково-технічні відділи (НТВ) органів міліції. Київський, Харківський та Одеський науково-дослідні інститути судових експертиз відновили свою експертну і наукову діяльність у 1943—1944 рр.
З 1946 р. директором Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз був призначений В. П. Кол-маков, який успішно керував інститутом протягом 20 років.
На сьогодні в Україні створені і функціонують науково-дослідні інститути судових експертиз Міністерства юстиції України: в Києві, Харкові, Одесі, Львові, Донецьку, а також філії в Сімферополі, Севастополі, Дніпропетровську, Полтаві, Черкасах, Тернополі, Луганську, Миколаєві, Чернігові, Вінниці. Інститутами здійснюється науково-дослідницька та науково-методична робота. Колективи інститутів запропонували низку нових експертних методик та
55
методів дослідження. Експертами захищені кандидатські та докторські дисертації.
Зараз НДІСЕ Міністерства юстиції України мають такі власні лабораторії: судово-почеркознавчих і комп'ютерних досліджень, судово-трасологічних, судово-балістичних, вибухотехнічних, судово-біологічних, судово-автоте-хнічних, судових будівельних та пожежних, судово-товарознавчих, судово-фізичних і хімічних досліджень.
В Україні функціонує система експертних криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Перший кабінет науково-судової експертизи почав працювати у 1919 р. при Центральному управлінні карного розшуку Росії. У 1921 р. кабінет був реорганізований у науково-технічний підвідділ при карному розшуку НКВС, а у 1922 р.
— в науково-технічний відділ. З 1936 р. аналогічні науково-технічні підрозділи були створені в міліції на всій території СРСР, а впродовж свого існування змінювали назви на експертно-криміналістичні управління і експертно-криміналістичні відділи.Окрім експертних установ Міністерства юстиції України, судово-експертні та криміналістичні дослідження в Україні на теперішній час провадять експертно-криміналістична служба МВС України (Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ. Експерти центрів проводять різні види експертиз і досліджень, приймають участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти. В експертно-криміналістичних підрозділах проводяться: 1) криміналістичні експертизи (дактилоскопічні, трасологічні, холодної зброї, почеркознавчі та ін.); 2) спеціальні експертизи (наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, харчових продуктів, волокон та волокнистих матеріалів, нафтопродуктів і паливно-мастильних матеріалів, скла і кераміки, вибухових речовин, обставин і механізму пожеж тощо).