Психічний і психологічний вплив, їх співвідношення
Психіка (гр. рзуНікоз - душа) - це здатність мозку відображати об'єктивну дійсність у формі відчуттів, уявлень, думок та інших суб'єктивних образів об'єктивного світу. Людська психіка є результатом біологічного і соціального розвитку, а її явища можливі завдяки вияву рефлекторної роботи мозку.
Указана функція характеризується як психічний процес. Однак психічні процеси можливі в. результаті того, що в організмі людини триває єдине відображення об'єктивної дійсності за допомогою центральної нервової системи. Отже, психічні процеси є особливим виявом рефлекторної роботи мозку людини. Фізіологічною основою психіки є динаміка процесів збудження і гальмування в корі великих півкуль головного мозку. Розглядають вісім таких основних психічних функцій особистості: сприйняття, пам'ять, мислення, уява, інтелект, свідомість, емоції, воля. Психічні функції особистості мають якісно-кількісний рівень, що поділяється на три класи: низький, нормальний (середній) і високий (табл. 10).Психічні функції особистості в кожному з трьох класів якісно-кількісного рівня мають свої характерологічні особливості. Так, психічна функція сприйняття за умов низького якісно-кількісного рівня відзначається тим, що поріг перцепції (лат. регсерпо - сприймання) такої людини є нижчим за психофізіологічний. За умов нормального (середнього) якісно-кількісного рівня психічних функцій сприйняття особистістю здійснюється відповідно до психофізіологічних норм, а при високому рівні - більш загострене сприйняття органами відчуття особи реальності.
5
131
Таблиця 10
Класифікація психічних функцій особистості
№ Ісихічні функції особистості Якісно кількісний рівень психічних функцій особистості
Низький Нормальний (середній) Високий 1 Сприйняття Поріг перцепції нижчий за психофізичний Відповідно до психофізіологічних норм Більш загострене сприйняття органами чуття реальності 2 Пам'ять Знижена можливість фіксації й утримання інформації Не виділяється серед інших здатністю зберігати і відтворювати події минулого Велика сила вияву, інтенсивності щодо збереження і відтворення того, що відбулося в минулому 3 Мислення Непродуктивне, загальмоване, аморфне, непослідовне Аналіз, синтез, абстрагування, порівняння та узагальнення забезпечують продуктивність інтелектуальної діяльності на рівні 10 90-110 Актуалізація суттєвої ознаки предметів явищ та ситуації відбувається миттєво 4 Уява Неналежне формування єдиного образу (наприклад, Всесвіту, складу злочину тощо) Вільне створення одного образу Вільне маніпулювання великою кількістю різних за змістом образів 5 Інтелект Ю90 Ю 90-110 Ю120-150 6 Свідомість Обмежена свідомість, "тунельне сприйняття" Нормальна свідомість 7 Емоци Монотонно-одноманітні Адекватне емоційне реагування на реальність Вразливість, підвищена чутливість 8 Воля Неможливість повною мірою керувати своїми діями - вагання, нерішучість Може керувати своїми діями Наполегливість, упертість щодо прийняття і реалізації (втілення) рішень 132
Надзвичайність розумової діяльності людини визначається її пам'яттю - закріпленням, збереженням у мозку того, що відбулося в минулому.
Пам'ять є психічною функцією особистості, яка специфічно констатується на кожному з класів якісно-кількісного рівня. На першому, низькому рівні психічних функцій пам'ять особи короткочасно зберігає те, що відбулося та неналежно його репродукує. Це означає, що у особи знижена можливість фіксувати і утримувати в пам'яті інформацію. Другий, нормальний (середній) рівень психічних функцій особистості характеризується щодо пам'яті тим, що людина не виділяється серед інших здатністю зберігати і відтворювати події минулого. І навпаки, при третьому, наступному рівні психічних функцій особи її пам'яті властива велика сила вияву, інтенсивності щодо збереження і відтворення подій минулого. Є особистості, які завдяки їхній пам'яті мають енциклопедичні знання, тобто володіють всілякою інформацією, про яку довідалися за тих чи інших умов. Однак існують певні реалії - об'єкти буття, які не кожна людина утримає у своїй пам'яті (наприклад, система знань такої науки, як опір матеріалів). Слідчому це особливо необхідно знати при допиті учасників криміналістичної діяльності.Щодо такої психічної функції особистості, як мислення, то при низькому її якісно-кількісному рівні думки відзначаються непродуктивністю, загальмованістю, крім того, вони є непослідовними і аморфними. Коли ж рівень психічних функцій нормальний, то мислення супроводжуються аналізом, синтезом, абстрагуванням, порівнянням та узагальненням, які забезпечують продуктивність інтелектуальної діяльності ІО 90-110. У складних життєвих ситуаціях в осіб з низьким ІО (менше 90) може страждати процес передбачення результатів і наслідків своєї діяльності. При загальмованому та непродуктивному мисленні в екстремальних ситуаціях у таких осіб порушується можливість логічного осмислення самої події, що триває, та можливість вибору адекватної цим обставинам поведінки. При високому якісно-кількісному рівні психічних функцій особистості мислення триває при миттєвій актуалізації суттєвої ознаки предметів, явищ та ситуацій.
Має свої особливості й уява як психічна функція особистості, яка за обставин низького якісно-кількісного рівня характеризується неналежним формуванням єдиного образу.
Психічний процес уяви у створенні цілісного образу не відповідає природним типовим правилам. Особа, наприклад, не може уявити, що таке склад злочину, відтворення обстановки і обставин події. При нормальному рівні психічних функцій уява виділяється як вільне створення одного образу, а при високому рівні - як вільне маніпулювання великою кількістю різних за змістом образів.133
З урахуванням слідчої ситуації в кримінальній справі слідчий за умов загострення суперечностей між учасниками криміналістичної діяльності та іншими особами уявив, запланував, а потім реалізував комплекс тактичних прийомів, комбінацій, завдяки чому швидко і повно розкрив і розслідував злочин.
Інтелект (лат. іпіеііесіш- розуміння, розум, пізнання) є мисли-тельні, розумові здібності людини, що визначаються коефіцієнтом інтелектуальної діяльності (10). Коефіцієнт інтелектуальної діяльності за умов низького якісно-кількісного рівня психічних функцій особистості становить 90 10 (одиниць), нормального (середнього) - 90-110 10 (одиниць), високого - 120-150 10 (одиниць).
Свідомість є також психічною функцією особистості, яка полягає у відображенні об'єктивних властивостей предметів, явищ буття, процесів, що відбуваються в ньому, своїх дій, у попередньому мисленевому їх плануванні й передбаченні наслідків, у регулюванні взаємовідносин із соціальною дійсністю і природою. У контексті якісно-кількісного рівня свідомість може бути обмеженою, тобто функціонувати в режимі "тунельного сприйняття", і на рівні нормальної здатності осмислено сприймати навколишнє.
Емоції (лат. етоуео - хвилюю, збуджую) - це психічні стани і процеси у особи, в яких реалізуються її ситуативні переживання. Емоції як психічні функції особистості так само мають трисистем-ний якісно-кількісний рівень. За умов низького рівня психічних функцій особистості, емоції, як правило, є монотонно-одноманітними, а при нормальному (середньому) рівні триває адекватне емоційне реагування на реальність. За високого рівня психічних функцій особистості емоції вирізняються вразливістю, підвищеною чутливістю.
Воля - це свідома саморегуляція особою своєї поведінки і діяльності, що полягає у здатності активно домагатися поставленої мети, переборюючи перешкоди.
Воля як психічна функція особистості за обставин її низького якісно-кількісного рівня характеризується неможливістю особи повною мірою керувати своїми діями. Це супроводжується ваганням, нерішучістю, підставою чого є боротьба мотивів. Другий - нормальний (середній) рівень психічних функцій особистості має такі характерні риси, коли особа може керувати своїми діями, тобто воля повною мірою виконує дві взаємопов'язані функції - спонукальну і гальмівну, що виявляється у спрямовуванні активності, її посиленні, стримуванні дій та рухів. Третій - високий рівень психічних функцій особистості відзначається тим, що вона проявляє наполегливість, упертість щодо прийняття і реалізації рішень. Високий рівень волі особи визначається її здатністю наполегливо, невідступно, невтомно втілювати в життя свідомо поставлену мету, долаючи зовнішні й внутрішні завади, перепони.134
Психічні функції особистості: пізнавальні, емоційні та вольові. На грунті психічних процесів у людини розвинуто психічні властивості - відчуття, сприймання тощо та психічні стани. Прикладом психічного стану є настрій. Психічний вплив - це константа міжособистісної взаємодії.
Суб'єкт криміналістичної діяльності має враховувати, в якому психічному стані перебуває свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений, коли застосовує щодо них психічний вплив. Саме так, психічний вплив. Традиційно в Україні серед криміналістів вважається, що психічні дії слідчого щодо учасника криміналістичної діяльності є недопустимими. Однак чи евентуальний (лат. егепіш - випадок, можливий у якому випадку) з боку суб'єкта криміналістичної діяльності психічний вплив на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого? Коли суб'єкт криміналістичної діяльності впливає на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, він застосовує щодо них у психологічному розумінні специфічний вид розумово-вольових дій. Такі дії є виявом характеру і поведінки суб'єкта криміналістичної діяльності, необхідною складовою його процесуально-криміналістичної роботи (рис.
60), а основою дій є психічні функції особистості.Вплив Психічний стан учасника криміналістичної Результат психологічний психічний
позитивний негативний ДІЯЛЬНОСТІ --. Джерело психічних явищ - об'єктивна реальність, що існує поза свідомістю людини
Рис. 60. Схема механізму впливу суб'єкта криміналістичної діяльності на свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого
Втім, нині напрацьовано методи психологічного впливу як засіб розв'язання завдань у сфері кримінального судочинства, але в їхній основі все ж таки - психічний вплив. Це, зокрема: методи передачі інформації; переконання і навіювання; постановка і варіювання мислительних завдань; прикладу; рефлексії; емоційного експерименту; керованих психологічних станів; психологічних пасток та ін.
Особистими якостями (психічними властивостями) суб'єкт криміналістичної діяльності може впливати на учасників кримінального процесу, зокрема, такими психічними функціями, як: сприйняття, пам'ять, мислення, уява, інтелект, свідомість, емоції, воля. Інша річ, психози - розлади функціонування головного мозку, що виявляються в порушенні вищої нервової діяльності, зниженні самосвідомості.
135
Отже, психічний вплив у процесі досудового та судового слідства цілком імовірний за умови, що він буде здійснюватися в межах чинного кримінально-процесуального законодавства. Це, наприклад, процесуальний візуальний показ підозрюваному, обвинуваченому об'єктів - слідів злочину, інших речових доказів, предметів криміналістичної техніки під час проведення відповідної слідчої дії. Такий психічний вплив має позитивно діяти на зазначених осіб, обумовлюючи правдивість показань допитуваних. Проблематика психічного впливу в кримінальному судочинстві є надто складною. Існують передумови та завдання, форми і види психічного впливу в досудовому і судовому слідстві.
Незаконними заходами психічного впливу суб'єкта криміналістичної діяльності можуть бути: обман; підказування; обіцянка пом'якшити покарання; обіцянка звільнити від кримінальної відповідальності чи з-під варти після давання бажаних слідчому показань, дозволити побачення з родичами; дуже тривалий, розрахований на знесилення обвинуваченого допит; навмисне створення при допиті обстановки, яку обвинувачений не може терпіти через свій хворобливий стан.
Безумовно, що в ході тривалого розвитку теорії й практики кримінального судочинства, криміналістики відбулася фактична підміна згаданих понять. Замість вислову "психічний вплив" суб'єкти криміналістичної діяльності почали і продовжують вживати нині словосполучення "психологічний вплив" (До речі, так вважає переважна більшість опитаних нами психологів).
А отже, актуальним є з'ясування проблеми: співвідношення "психічного" (психіка - душа, психічний - функція мозку) і "психологічного" (наука про психічну діяльність) впливу.