§2. Поняття і властивості звукових слідів
Звукові сліди у криміналістиці — відносно новий вид матеріальних утворень. Звук виникає внаслідок коливань якого-небудь фізичного тіла, наприклад, струни, голосових зв'язок, працюючого верстата.
Тіло, яке коливається, спричиняє пружні хвилі, які розповсюджуються в газах, рідинах або твердих об'єктах і сприймаються органами слуху як певний звук. Звідси, звуковий слід з фізичної сторони — це коливальний рух матеріального середовища, а з суб'єктивної — мислений образ, "слід пам'яті" про конкретний звук.Звуковий слід як коливальний рух матеріального середовища потрібно відрізняти від його відображення, наприклад, на магнітній плівці. Магнітний слід — це перетворене, закріплене на магнітному носії механічне коливання джерела звуку.
Майже вся діяльність людини відбувається у світі звуків. Звукове середовище — це сукупність звукових слідів, які одночасно генеруються різними джерелами. Злочин учинюється в матеріальному середовищі, де кожний об'єкт є джерелом звукових слідів, якщо він потрапляє в сферу енергетичної взаємодії. Так, у квартирі під час убивства можна зафіксувати мову — крики жертви про допомогу, грюкіт від падіння предметів, звуки кроків та ін.
Якщо подія зафіксована на магнітному носії, то її звукові сліди (мови злочинця, потерпілого, свідка тощо) будуть накладені на фон звукового середовища, аналіз якого може дати додаткову інформацію про такі обставини, котрі не матимуть відображення в звичайних матеріальних слідах. Тому, перебуваючи на місці події, потрібно знати джерела можливих звукових слідів, які іноді залишаються на місці події, хоча безпосередньо звукові сліди відсутні.
Джерела звукових слідів. Джерелом звуку є фізичне тіло (тверде, рідке, газоподібне), яке під дією сили (прикладеної енергії) робить коливальні рухи, які відображаються в матеріальному середовищі, у тому числі у повітрі у вигляді пружних хвиль, що сприймаються людиною як звук.
Саме через це важко перелічити джерела звуку, бо ними є всі матеріальні об'єкти органічної і неорганічної природи, які можна поділити на чотири групи: 1) люди (звукова мова, не- мовні звуки); 2) живі організми (звуки тварин, птахів, комах і т. ін.);3) неживі об'єкти та їх системи (звуки музичних інструментів, працюючих верстатів, агрегатів, транспорту, інструментів, знарядь злому, пострілу тощо); 4) явища природи (звук грому, шум водоспаду, обвалу, горіння, прибою).
Властивості звукових слідів. Особлива природа звукових слідів зумовлює їх специфічні властивості: динамічність, розсіюваність і подільність.
Динамічність означає рухомість сліду. Оскільки звук — це хвиля, яка в повітрі рухається зі швидкістю 340 м/сек., а у твердих тілах — до 6000 м/сек., то звуковий слід у конкретному місці — це певний енергетичний стан, миттєва зміна. Після випромінювання звукової хвилі, об'єкт перестає робити коливальний рух, тобто повертається в первісний стан, і сліду, як коливання, немає. Об'єкт не звучить.
Звідси, звуковий слід — явище рухоме і миттєве. Слід постійно переміщається, відділяючись від джерела. Звук дзвону особами, які перебувають від нього на різній відстані, буде сприйматись в різний час — спочатку його чутимуть найближчі спостерігачі, а потім інші один за одним. При цьому, коли звукова хвиля дійде до останнього, то перший не буде чути звуку, оскільки звукової хвилі в даному місці вже не буде.
Звуковий слід може бути і безперервним, тобто в тих випадках, коли джерело буде постійно генерувати звук — випромінювати звукову енергію. Наприклад, ми чуємо звук електричного дзвоника доти, доки натиснута кнопка, шум водоспаду, плескіт прибою — це джерела, які безпосередньо генерують звукові хвилі.
Розсіюваність. Звукова хвиля в однорідному середовищі розповсюджується з однаковою швидкістю в усі боки, оскільки коливається одне джерело. Однак у міру віддалення від джерела, енергія звукової хвилі зменшується і на певній відстані хвиля затухає, тобто слід звуку практично розвіявся, зник.
Отже, при фіксації звукових слідів, приймач необхідно якомога ближче розташовувати до джерела. Деякі джерела створюють звукові хвилі направленої дії, вони мають велику інтенсивність і розповсюджуються в певному напрямку. Тому для фіксації таких звукових слідів потрібно прогнозувати місце знаходження джерела і знати приблизно його вид та властивості.Ділимість. Оскільки звукові сліди мають властивість розсіюватись і точно не фіксовані в певній точці, то звуковий слід можна "розділити" на частоти, котрі будуть ідентичні цілому. Наприклад, помістити навколо джерела кілька приймачів і таким чином один і той самий сдід звуку буде зафіксовано кілька разів, тобто буде отримано одночасно зі сліду кілька копій, що відображають звуковий слід. Такі фонограми за своїм інформаційним значенням будуть аб- 214
солютно тотожні. Відмінні ознаки можуть виникнути внаслідок неоднакової якості приймачів.
Нарешті, звукові сліди мають властивість відображення. Подібно до світла звукова хвиля може бути спрямована спеціальним відображувачем в певну точку, тобто звуковий слід можливо перенести з одного місця в інше, при цьому властивості сліду залишаться незмінними.
Звуковий слід, як фізичний рух, характеризується ще цілим рядом властивостей, а саме: довжиною хвилі, частотою коливань, амплітудою, періодом коливання. За довжиною хвилі звуку ділять на короткохвильові — ультразвукові та довгохвильові — інфразвукові.
Інтенсивність звуку залежить від амплітуди, тобто найвищого відхилення точки, що коливається, від положення рівноваги. Чим вища хвиля, тим сильніше шумить море. Тому в кожній точці матеріального середовища, де розповсюджується звуковий слід, інтенсивність звукової енергії різна, а тому і чутність звуку неоднакова. За допомогою технічних пристроїв звуковий слід можна підсилити або зменшити його інтенсивність без його якісних змін. Як бачимо, властивості звукових слідів відмінні від властивостей звичайних матеріальних слідів.