Поняття, види, психологічні основи допиту
Допит є слідчою дією, що спрямована на отримання слідчим безпосередньо від допитуваного в установленій кримінально-процесуальній формі показань про відомі йому обставини та інші дані, які мають значення для встановлення істини в кримінальній справі про злочин.
Допитувана особа незалежно від процесуального стану - свідок, потерпілий, експерт, підозрюваний, обвинувачений - є учасником криміналістичної діяльності.Допит учасника криміналістичної діяльності - це слідча дія, спрямована на отримання суб'єктом криміналістичної діяльності безпосередньо від допитуваного (експерта, свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого) в установленому кримінально-процесуальному порядку показань про відомі йому обставини та інші дані, що мають значення для розслідування кримінальної справи про злочин.
Як бачимо, допит у процесі досудового слідства полягає в отриманні слідчим безпосередньо від допитуваної особи - учасника криміналістичної діяльності усної інформації, що має значення у справі, із занесенням показань до протоколу. Достовірність інформації залежить від психологічної позиції допитуваного - чи бажає він давати правдиві показання, чи має намір приховувати правду. Однак трапляється, що при бажанні допитуваного щиро розповісти правду, повідомлена інформація не відповідає дійсності. Це може бути з причин:
добросовісної помилки особи при сприйнятті події;
неповного сприйняття особою події;
забування - процесу, що відбувається в пам'яті особи і вияв ляється у втраті чіткості відтворення подій, фактів, зменшенні об сягу запам'ятованого.
Перед слідчим - суб'єктом криміналістичної діяльності стоїть мета: отримати достовірні свідчення від особи, що допитується. Слідчий у своїй свідомості передбачає той результат, на одержання якого спрямована його діяльність у ході допиту. Сутність мети слідчого при допиті учасника криміналістичної діяльності полягає в тому, що він прогнозує можливу ситуацію.
Це, зокрема, стосується:того, хто дає показання правдиві й достовірні;
тієї особи, що бажає розповісти правду, але її показання ви являться недостовірними чи неповними:
а) показати можливі добросовісні помилки, що виникають за будь-яких обставин, при сприйнятті події чи неповноті сприйнят-
155
тя і відобразити ці обставини в протоколі, щоб уникнути неправильного відображення події;
б) надати допомогу для відновлення в пам'яті, можливо, забутої частини сприйнятого і для правильного відтворення сприйнятого;
3) особи, яка навмисно приховує правду, викрити її в цьому і досягти змін у відповідній негативній психологічній установці та отримати від допитуваного правдиві й достовірні показання.Кримінально-процесуальне законодавство докладно врегульовує фіксацію доказової інформації, як і основні правила допиту. Слідчий має забезпечити в протоколі ретельну фіксацію показань допитуваного. Це дасть змогу згодом слідчому при додатковому допиті відповідного учасника криміналістичної діяльності застосувати тактичний прийом - "цитування". Йдеться про те, щоб використати неправдиву інформацію, повідомлену допитуваним раніше, цитуючи її вголос, із фіксацією цього процесу в протоколі. При допиті учасника криміналістичної діяльності слідчий має право поставити йому запитання доповнюючого, уточнюючого та контролюючого характеру. Ставити допитуваному навідні запитання вважається порушенням законодавства.
Види допиту при досудовому слідстві кримінальної справи про злочин залежать від:
процесуального стану учасника криміналістичної діяльності (експерт, свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений);
віку допитуваного учасника криміналістичної діяльності;
складу учасників слідчої дії (захисника, експерта, спеціаліс та, батьків, законних представників неповнолітнього, лікаря, пе дагога, психолога, перекладача);
часу і місця проведення допиту; ..
особливості слідчої ситуації; o . , .
кількості допитів особи.