§ 2. Поняття судово-дослідницької фотографії

Судово-досліднілцька фотографія як розділ (галузь) криміналістичної техніки досліджує методи та засоби природничих і технічних наук і на цій основі розробляє нові засоби й метСдики або пристосовує вже розроблені для дослідження матеріальних джерел доказової інформації.

Судовр-дослідницька фотографія як практична галузь - це сукупність засобів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речових доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати шляхом звичайної фотозйомки.

Серед методів судово-дослідницької фотографії назвемо лише деякі: мікроскопічні, вимірювальні, контрастуючі, кольороподільні, радіографічні, дифузійні та інші.

Яскравий контраст - це порівняння двох суміжних ділянок або зон, різних за освітленістю. Яскравістю називається співвідношення освітленостей суміжних поверхонь. Межа між ними може бути чіткою, розмитою або погано розрізнюваною. Фотографічні методи дослідження дозволяють змінювати яскравість суміжних поверхонь, робити межі між ними добре розрізнюваними та чіткими. У цьому, власне, й полягає суть дослідницької фотографії - невидиме зробити видимим, а погано розрізнюване - чітким. Це завдання вирішується за допомогою спеціальних методів, указаних вище.

Фотографічні методи зміни контрастів - це спеціальні прийоми і засоби, що використовуються у процесі зйомки. Вони дозволяють змінювати пороги контрастності (яскравості) між суміжними ділянками. Контрастуючі методи поділяються, у свою чергу, на фізичні, фотографічні та хімічні. До фізичних контрастуючих методів належить зйомка в кососпрямованому освітленні, розсіяному світлі, проникаючому - зйомка «на просвіт», безтіньовому, зйомка із використанням методу «муару».

До методів фотографічної зміни яскравого контрасту належать кольоро-подільний, розроблений Е.

Хімічні методи збільшення контрастності полягають у спеціальному оброб-

ленні негативного або позитивного матеріалу (наприклад, в послабленні, або навпаки, у підсиленні густини). Для цього існують хімічні засоби, які називаються послаблювачами та підсилювачами.

Кольороподіл та кольоророзрізнювання - це різні методи відновлення невидимого та збільшення контрасту.

Кольороподіл полягає в тому, що з документа, який досліджується, виготовляють два контрастних негативи, сполучають їх і друкують два дублі-негативи. Ця процедура повторюється до тих пір, доки не буде досягнуто бажаного контрасту. Е. Ф. Буринський відновив таким чином згаслі тексти на рукописах, що належать до епохи князювання Дмитра Донського. Метод кольороподілу широко використовується в археології, медицині. Д. І. Менделєєв назвав цей метод другим зором людини, а Е. Ф. Буринський був удостоєний великої золотої медалі ім. М. В. Ломоносова за наукове відкриття.

Кольоророзрізнювання - зйомка в різних ділянках спектра - витіснила трудомісткий метод Е. Ф. Буринського й використовується зараз в експериментальних дослідженнях для відновлення залитих (закритих) барвником текстів, розрізнення штрихів текстів, які мають близькі кольорові відтінки, які важко або взагалі неможливо розрізнити. Наприклад, для того, щоб прочитати залитий фіолетовим барвником текст, достатньо документ сфотографувати з фіолетовим світлофільтром, а щоб виявити порошинки та кіпоть навколо вогнестрільного ушкодження, залитого кров'ю, треба його сфотографувати з червоним світлофільтром або за допомогою ЕОПа.

У дослідній та «польовій» криміналістиці використовують ультрафіолетові, інфрачервоні, рентгенівські промені. Зйомка в цих променях дозволяє виявити закриті барвниками, тонким шаром дерева чи паперу ознаки підчистки й травлення, змивання текстів, а також згаслі від часу тексти тощо. Названі промені збуджують люмінесценцію, яку можна візуально спостерігати або фотографувати і таким чином диференціювати речовини.

Зйомка в ультрафіолетових променях поділяється на два види:

1) зйомка у відбитих променях;

2) зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях достатньо об'єкт освітити УФП (Таран, УК-1, кварцова лампа), а перед об'єктивом фотоапарата помістити світлофільтр УФС-1 або УФС-2.

При фотографуванні люмінесценції світлофільтр УФС-1 розміщують перед джерелом УФП, а на об'єктив одягають світлофільтр, який коригує тільки колір люмінесценції (наприклад, синьо-зелену або оранжеву зону).

Зйомка в інфрачервоних променях також поділяється на два види:

1) зйомка у відбитих променях;

2) зйомка люмінесценції.

Для зйомки у відбитих променях об'єкт освітлюють звичайною лампою розжарення, а на об'єктив фотоапарата одягають інфрачервоний ІЧС-1, червоний ЧС-14 або ЧС-15 світлофільтр.

89

межами видимого спектра, тому для її спостереження застосовують електрон-но-оптичні перетворювачі, прилади нічного бачення.

Рентгенівські промені мають велику проникаючу здатність, оптичними об'єктивами вони не фіксуються. Тому фотозйомка виконується без фотоапарата. Фотографується не об'єкт, а його тінь. Для цього джерело рентгенівських променів розміщують перед об'єктивом, а за ним - рентгенівську плівку. Рентгенівські промені, проникаючи крізь об'єкт, створюють тіньове зображення його структури, яке й фіксується на плівці.

Мікрозйомка - це фотографування об'єкта через мікроскоп, завдяки чому фіксується картина, яку можна спостерігати в окуляр. Сучасні мікроскопи, аналітичні прилади (спектрографи, спектрометри, біологічні, металографічні, поляризаційні, скануючі, тунельні, а також електронні мікроскопи), як правило, з'єднані з фото-, кіно-, відеокамерою (МСК-1, МІМ-8). Умови зйомки вибираються оптимальним шляхом, а в останніх моделях - навіть автоматично.

Для мікрозйомки за допомогою звичайного мікроскопа (МБІ, МВС-1) використовують мікрофотоустановки (ФМН-2, ФМН-1) або мікрофотонасадки (МФН-1). Можливе фотографування за допомогою перехідних кілець, які з'єднують фотоапарат з окуляром мікроскопа.

Звичайний знімок можна при друкуванні збільшити в кілька десятків разів. Мікрознімок розкриває нові, невидимі людському оку ознаки об'єкта і тим відрізняється від різноманітних сурогатів.