3. Особливості початкового етапу розслідування крадіжок

Після порушення кримінальної справи і провадження оператив-но-розшукових заходів для розкриття злочину по гарячих слідах зібрана інформація про подію пригоди дозволяє сформувати три типові слідчі ситуації: 1) є інформація про крадіжку і підозрювана особа затримана; 2) є інформація про крадіжку і підозрювана особа, але вона не затримана; 3) є інформація про крадіжку, але немає відомостей про злочинця.

Ситуація перша. Вихідні дані в первинних матеріалах про крадіжку звичайно не викликають сумнівів у її вчиненні, що дозволяє слідчому обрати правильний напрямок, побудувати обгрунтовані версії про винність затриманого підозрюваного. Незалежно від очевидності першої ситуації, що здається (затриманні підозрюваного на місці крадіжки або поблизу нього при спробі сховатися), слідчий повинен довести, що затриманий — особа, що вчинила крадіжку, або це помилка — затриманий не причетний до крадіжки, його треба звільнити і шукати дійсного злодія.

Для відпрацьовування тактичного рішення щодо перевірки пер шої ситуації і встановлення злочинця проводять такі слідчі дії: за тримання підозрюваного; особистий обшук; виїмка викраденого майна; обшук за місцем проживання; допит підозрюваного; допи ти осіб-свідків, що затримали підозрюваного; повторний огляд мі сця події, якщо його не проводив слідчий; пред'явлення для впі знання викрадених речей потерпілим.

Друга ситуація. Зібрані матеріали не викликають сумнівів у крадіжці, підозрювана особа відома, але не затримана, або була затримана, але сховалася. Для вирішення цієї ситуації основні дії слідчого спрямовані на збирання інформації про підозрюваного, що переховується, побудову розшукових версій про можливе місце його знаходження: 1) злочинець виїхав за межі населеного пункту; 2) не виїхав і сховався — а) у родичів, б) знайомих, в) друзів; 3) залишився в цьому населеному пункті на легальному або нелегальному положенні; 4) потрапив у лікувальну установу.

Для розробки тактичного рішення слідчий здійснює огляд місця події для виявлення речових джерел і фактичних даних, що характеризують зовнішні ознаки і поведінкові навики злочинця; проводить допити потерпілого, свідків-очевидців та інших поінформованих осіб (мешканців будинку, де вчинено крадіжку, працівників підприємств, магазинів, складів, павільйонів, ларьків), осіб, які що-небудь знають про злочинця; виявляє і допитує родичів, знайомих, товаришів по службі, друзів для встановлення зовнішніх ознак і властивостей особи; накладає арешт на поштово-телеграфну кореспонденцію, дає вказівки органам дізнання влаштовувати «заслони», облави, вести зовнішнє спостереження і т. под.

Третя ситуація.

Сліди засобів учинення злочину перевіряються по слідотеках, у ЕКО міста, області; а особистісні дані — по картотеках оперативних і криміналістичних обліків. Зібрані дані дозволяють побудувати розшукові і слідчі версії, наприклад: 1) крадіжка вчинена однією особою або групою; 2) крадіжка вчинена особою, яка має відомості про потерпілого (злочинець — близький знайомий, родич); 3) крадіжка вчинена особою, яка не має безпосереднього відношення до потерпілого, але за участю осіб, що знають його (при наведенні); 4) крадіжку вчинив злочинець, який не знає потерпілого і не пов'язаний з особами його оточення (Б.Г. Доля, 1997).

Для вирішення третьої ситуації, крім огляду місця події, допиту потерпілого або особи, яка заявила про крадіжку, і можливих свідків, слідчий проводить розшук шляхом використання оператив-но-розшукових засобів і можливостей — обліків, фотоальбомів. Тактичні операції «розшук від слідів», «розшук від засобів учинення злочину», «розшук по способу вчинення злочину», «розшук від викрадених речей» є необхідними тактичними прийомами. Успіх розслідування залежить від ретельної розробки і використання багатоходових комбінацій і ситуацій.