4. Організаційно-тактичні особливості провадження первинних і наступних слідчих дій
До початкового етапу розслідування слідчий, як правило, має досить інформації для висунення версій і планування слідства. Типовими версіями про хабарництво і корупцію є такі:
— передача хабара посадовій особі дійсно мала місце;
— підкуп посадової особи здійснювався систематично;
— має місце обмова, підкупу не було, хабар не передавався;
— факт передачі грошей мав місце, але це була законна угода;
— вчинено інший злочин, наприклад шахрайство;
— джерело хабара — «брудні» гроші, вчинені інші злочини;
— у хабарництві або корупції є посередники.
Розслідування розпочинається з допиту заявника.
Допит заявника має виняткове значення для розслідування справи, він дає первинну інформацію для висунення версій і планування.
Допит заявника не слід плутати з прийняттям заяви і складанням протоколу на підставі розмови і опиту заявника.Допит заявника спрямований на уточнення первинних даних, викладених у заяві, зокрема, кому передано хабара, коли, де, за яких обставин; які ознаки предмета хабара (сума, в яких купюрах, які ознаки є на грошах — помарки, розриви, складки); якщо хабар давався неодноразово, чому заявник не повідомив про це в правоохоронні органи; в чому виражалося вимагання хабара, хто може це підтвердити; якщо заявник є хабародавцем, то обов'язково треба встановити, чому він тільки зараз звернувся до правоохоронних органів.
Огляд як метод дослідження речової обстановки можна застосовувати для виявлення ознак хабарництва в стадії порушення справи в ході перевірочних дій. Огляд предмета хабара проводиться після затримання з доказами, відразу ж необхідно оглянути місце події, одяг хабародавця і хабароодержувача для виявлення перехідних мікрочастинок контакту при передачі хабара, чи є сліди ніг, запаху, рук, сліди-предмети (недопалки, упаковка). Розташування речей на місці передачі хабара має важливе значення для перевірки показань.
Тому в протоколі слід повно фіксувати речову обстановку, навіть якщо не знайдено інших слідів.Після затримання проводяться особистий обшук і огляд одягу, взуття, фіксуються мікрочастинки грунту, волокон, вміст кишень, гаванця, де зберігалися гроші.
Затримання слідчий проводить після порушення кримінальної справи або на стадії її порушення. Затримання з доказами — це одне з важливих слідчих дій для викриття хабарників. Тому його підготовка має бути добре продумана. Слідчий разом з працівником карного розшуку розробляють тактичну операцію «затримання», обирають місце, час, технічні засоби фіксації. Оскільки відразу після затримання проводиться огляд предмета хабара і місця його передачі, то рекомендується заздалегідь підготувати понятих, фахівця. Наприклад, у ході огляду упаковки і грошей можуть бути застосовані засоби для виявлення слідів рук, різних міток, які хабародавець нерідко наносить на предмети хабара (написи, цифри, знаки).
Обшук особистий, на робочому місці і за місцем проживання проводиться після затримання підозрюваного з доказами. Залежно від ситуації обшук проводиться одночасно у всіх підозрюваних. Розшукують предмет хабара, сліди підготовки до дачі хабара, наприклад, упаковку грошей у папір, залишки якого знаходяться в хабародавця, посередника, пристрій для передачі хабара, чорнові записи, ділові документи, що містять відомості про учасників дачі хабара.
Виїмка може проводитися за місцем роботи в бухгалтерії, на робочому місці. Вилучаються фіктивні документи на оформлення незаконної угоди (одержання кредиту, продаж майна, реєстрація підприємства і т.под.), а також документи, що містять технічну підробку. У ході обшуку і виїмки слідчий накладає арешт на майно.
Допит обвинуваченого хабародавця і хабароодержувача. Першим доцільно допитувати хабародавця, який частіше за все дає правдиві показання, розкаюється і стає на шлях надання допомоги слідству. Нерідко хабародавець — посадова особа, яка має певні заслуги, тому тактику допиту слід будувати так, щоб переконати хабародавця в марності неправдивих показань і відмагання, звертатися до позитивної минулої діяльності, авторитету і т.
ін., бути коректним, уважно ставитися до його клопотань.Хабароодержувач частіше за все відмовляється визнати факт одержання хабара. Тому він допитується після одержання даних, достатніх для його викриття. Прийоми викриття неправди при допиті відомі з криміналістичної тактики (А.А. Закатов, 1978) і правової психології (В.О. Коновалова, 1997).
До числа наступних слідчих дій при розслідуванні хабарництва і корупції належать: повторні допити, очні ставки, впізнання, перевірка показань на місці, судові експертизи.
Очна ставка звичайно проводиться між хабародавцем і хабаро-одержувачем, однак вона рідко дає результати, оскільки хабаро-одержувач все заперечує. Краще проводити її порізно з посередником і свідками.
Впізнання частіше за все проводиться тоді, коли хабародавець заявляє, що може впізнати хабароодержувача. Для встановлення предмета хабара хабародавцю іноді пред'являють речі і предмети, виявлені у хабароодержувача.
Судова експертиза. При розслідуванні хабарництва використовується обмежений обсяг традиційних джерел доказів — матеріальних і вербальних. Тому роль доказової інформації, одержаної з запахових і звукових джерел, мікрооб'єктів і мікрочастинок, є особливою. На жаль, ці джерела дуже рідко використовуються на практиці. Запахові сліди місця події, предмета хабара майже не вилучаються, хоча вони могли б допомогти ідентифікувати хабарника. Для використання звукових слідів треба орієнтувати орган дізнання на їх аудіофіксацію, документування тактичних операцій «затримання з доказами».
Зараз при розслідуванні хабарництва і корупції проводяться криміналістичні експертизи, зокрема почеркознавча, техніко-кри-міналістичного дослідження документів, КЕМРВ, судово-бухгалтерська, відомості про порядок провадження яких можна знайти в посібниках, інструкціях.