1. Криміналістична характеристика
Предметом безпосереднього посягання крадіжок, грабежів і розбоїв є державна, кооперативна або особиста (індивідуальна) власність. Конституція України зрівняла всі форми власності і захищає їх однаково.
Власність — це майно, що належить кому-небудь.
Суб'єктом власності може бути громадянин, колектив, держава. Звідси і розрізняють державну, колективну та індивідуальну власність. Майно являє собою матеріальні знаряддя праці, продукти праці, речі, цінності, продукти життєзабезпечення і т. под. У будь-якому разі це матеріальні предмети, речі, продукти. Тому предметом безпосереднього посягання крадіжок, грабежів, розбоїв є всі матеріаньні утворення.Крадіжка — це таємне заволодіння чужим майном, як державним, так і особистим. Розбій відрізняється від крадіжки відкритим способом заволодіння майном, поєднаним з насильством, небезпечним для життя або здоров'я особи, чи погрозою застосування такого насильства.
Розбій — найбільш небезпечний спосіб заволодіння майном, як державним, так і особистим. Це відкритий напад, поєднаний з насильством, небезпечним для життя або здоров'я особи, яка піддалася нападу, чи погрозою застосування такого насильства.
Серед названих корисливих злочинів найбільше поширення одержали крадіжки, частіше за все особистого майна, що знаходиться в квартирах, на дачах, у гаражах, складах, офісах, державних або кооперативних установах, на ринках, у транспорті, на вокзалах. Для методики розслідування крадіжок не має особливого значення вид власності — особиста чи державна, головне для злочинця те, як вона охороняється, наскільки міцне сховище і чи гарні замикаючі пристрої, як проникнути в приміщення або на відкриту площадку і таємно викрасти майно.
Вид майна, спосіб його зберігання визначають спосіб вчинення злочину і особливості підготовки до його вчинення.
Способи вчинення корисливих злочинів дуже різноманітні. За способом проникнення розрізняють: 1) крадіжки зі зломом; 2) крадіжки без злому з відкритих сховищ.
Для проникнення в сховище зламують найменш міцні його частини — вікна, двері, стельові перекриття, іноді роблять підкопи. Вид І надійність сховища і замикаючого пристрою визначають знаряддя і засоби злому, від найпростіших побутових знарядь — брухт, сокира, молоток, монтування — до складних інструментів — газозварювальних апаратів, електроінструментів (дриль, електропилка). Металеві сейфи, броньовані двері в квартири, залізобетонні банківські сховища зламують із застосуванням вибухових речовин, агресивних рідин, які впорскують у механізм замка. З вибухових речовин частіше за все застосовують пластикову вибухівку.Крадіжки без злому є ще нерідкими. Це: 1) проникнення в приміщення через відкриту кватирку, вікно, двері; 2) відмикання замка знайденим ключем; 3) шляхом подолання перешкод (переліз через паркан, відкрив незамкнену кватирку); 4) відкрите проникнення в приміщення шляхом обману дітей, під видом працівників міліції, газової служби і т. "сд.; 5) поширеним способом крадіжки є викрадення того, що «погано лежить», не охороняється (на вокзалах, пляжах); 6) крадіжки автомобілів із стоянок і з гаражів, крадіжки особистих речей із автомобілів, залишених відкритими на вулиці коло під'їзду.
Грабіж і розбійний напад частіше за все вчиняються увечері, уночі, в погано освітлених малолюдних місцях. Разом з тим останнім часом збільшилася кількість грабежів і розбійних нападів у квартирах, офісах, причому зухвалі розбої вчиняються вдень, в обідню перерву, санітарний день. Як засіб насильства і погрози злочинці використовують холодну і вогнепальну зброю, побутові нагрівальні прилади (праску, електроплитку, паяльник, запальничку), спеціальні засоби (стоматологічні щипці, шприці з наркотиком, шокові кийки) і т. ін.
Слідова картина розглядуваних злочинів залежить від місця вчинення злочину, використовуваних засобів для проникнення в приміщення, відмикання запорів, злому перешкод, виду предметів безпосереднього посягання. Для крадіжки характерні головним чином матеріальні сліди злочинця і знарядь вчинення злочину на предметах обстановки місця події, предметах і речах, що з'явилися об'єктом крадіжки.
Не слід забувати, що при виявленні в підозрюваного речей, цінностей, які не належать йому, на них можуть залишитися сліди як потерпілого, так і злочинця. На одязі, взутті і тілі підозрюваного треба шукати мікросліди з місця події.В основному слідова картина крадіжки державного майна схожа зі слідами злому і проникнення в приватні сховища, склади, гаражі, приміщення офісів, квартири. Однак державні і колективні сховища, особливо банківські, складські, арсенальні, іноді більш надійно захищені засобами електронного спостереження, зв'язку і особистої охорони. Все це визначає характер слідової картини, наприклад, при механічному зломі дверей і електронному зломі програми в будь-якому банку.
Спосіб вчинення злочину завжди характеризує і відображує ознаки і навики діяльності злочинця. Тому особа злочинця — важливий елемент криміналістичної характеристики.
Особа злочинця (злодій, грабіжник, розбійник). Значну кількість крадіжок вчиняють неповнолітні, а також особи, що зловживають наркотиками, спиртними напоями. Серед злодіїв переважають особи з низьким рівнем освіти і культури. Кишенькові злодії частіше за все вчиняють крадіжку шляхом зловживання довірою, в метро, поїздах, автотранспорті. Злодії нерідко раніше засуджені не тільки за крадіжки, а й за інші злочини. Серед злодіїв-рецидивістів є «спеціалізація»: фахівці з квартирних крадіжок, крадіжок з комірок камер схову, автомашин, а іноді і з сховищ-сейфів.
Злодій-одинак у даний час є рідкістю, злодії частіше за все працюють групами, нерідко стійкими, особливо для вчинення грабежів. Іноді в групу включають жінок, що грають роль навідниць або виконавиць відпрацьованих способів, наприклад, проникнення в квартиру, входження в довіру і т. под.
Розбійні напади, як правило, вчиняють добре організовані злочинні групи, озброєні, обладнані сучасними видами щільникового і мобільного зв'язку, першокласним транспортом. У таких групах, як правило, існує чіткий розподіл ролей, висока дисципліна. Забороняється пити, курити наркотики, з'являтися в окремих місцях у конкретний час.
Усіх злочинців, що вчиняють крадіжки, умовно можна поділити на декілька груп:
а) примітивні неорганізовані злочинці, що вчиняють крадіжки без використання технічних засобів.
Такі злочинці вчиняють крадіжку з наміром, що виник раптово. Побачив необхідну річ — узяв; відкриті двері в салон — забрав речі; відкритий гараж — забрав інструменти і т. под.;б) кваліфіковані злодії — це особи зі стійкою антисуспільною установкою, мають навики крадіжок певних предметів, речей, грошей, коштовностей, знають, куди хазяїн ховає такі об'єкти. Це, як правило, особи, раніше засуджені за аналогічні злочини. Нерідко вони об'єднані в групу, керовану авторитетом;
в) професійні злодії, що вчиняють крадіжки внаслідок постійної антисуспільної установки. Вони мають злочинні навики, раніше майже всі були засуджені, обов'язково об'єднані в злочинні групи, збройні, мобільні, наприклад, групи кишенькових злодіїв, що діють у поїздах далекого прямування; групи, що опікають ринки, стадіони, дискотеки і т. под. Нерідко такі групи гастролюють по містах.
Нарешті, при крадіжках і особливо грабіжах і розбоях треба вивчати особу потерпілого. Нерідко крадіжці передували сусідські або дружні стосунки, розпиття спиртного. Тому встановлення взаємостосунків потерпілого зі злодієм, грабіжником має принципове значення для розслідування злочину.