Формування показань
Узагальнено хід формування показань можна поділити на чотири етапи, кожний з яких передбачає зміну психічного стану особи. Так, щоб повідомити повні й достовірні свідчення про які-небудь події й обставини, особа має:
точно і повно сприйняти їх органами чуття (слуху, зору, нюху, дотику, смаку) і своєю свідомістю;
запам'ятати сприйняте, утримати у своїй пам'яті;
згадати чи впізнати;
правильно відтворити.
Існують об'єктивні й суб'єктивні фактори, що заважають правильному і повному сприйняттю предметів і явищ, які спостерігаються особою.
До об'єктивних факторів необхідно віднести те, що не залежить від її волі: несприятливі умови, за яких сприймалися події (ненормальне освітлення, короткочасність); сильний шум; віддале-157
ність; низька чи висока температура; метеорологічні явища - дощ, сніг, вітер; заходи маскування, що застосовувалися злочинцями.
До суб'єктивних факторів належать: дефекти органів чуття; хворобливий стан; стомленість; сильні емоції (страх і т. ін.); нервовий розлад; сп'яніння.
Запам'ятовування особою сприйнятого відбувається на основі різних фізіологічних механізмів. Один з основних процесів пам'яті - це закріплення образів сприймання, думок, уявлень, дій, переживань і зв'язків між ними.
Добре знання процесу формування показань дозволить слідчому правильно застосовувати тактичні прийоми з метою викриття того, що особа дає неправдиві показання. При цьому важливо знати, що саме раніше запам'ятала допитувана особа і завдяки якому виду пам'яті. Для цього потрібно проаналізувати показання допитуваного і звернути увагу на відповідні моменти. Зробити висновок просто. Чому допитуваний добре пам'ятає всі події, пов'язані з моторним (руховим) видом його пам'яті, і не "пригадує" те, що явно закарбувалося там? Розрізняють такі види пам'яті:
моторну (рухову) - те, що пов'язано з рухом - індивідуальна каліграфія;
образну, тобто пам'ять на наочні уявлення, що сприймають ся органами чуття;
словесно-логічну (зміст розмови);
емоційну - ту, що пов'язана з пережитими почуттями (стра хом, радістю, горем).
Скільки існує органів чуття, стільки й є видів пам'яті (зорова, нюхова, слухова, дотикова, смакова).
Ще є такі види пам'яті, як мимовільна й довільна. Мимовільна пам'ять - коли особа не докладає жодних зусиль, запам'ятовує без своєї волі. Побачене чи почуте вразило людину; і вона мимовільно запам'ятала певну подію, наприклад, як труп потерпілого - убитого зіштовхнули з даху будинку.
Довільна пам'ять - коли особа для запам'ятовування докладає певних зусиль. Наприклад, особа побачила номер автомашини і повторила його вголос та ще й записала.