Форми і види криміналістичної ідентифікації

Криміналістичну ідентифікацію можна класифікувати за чотирма формами: процесуальною, аналогією, непроцесуальною і змішаною. Процесуальна форма криміналістичної ідентифікації визначена кримінально-процесуальним законодавством.

Форма криміналістичної ідентифікації за аналогією передбачає проведення слідчих дій, не врегульованих законом. Причиною цього є те, що в кримінально-процесуальному законі є прогалини,

зокрема, не передбачені чинним кримінально-процесуальним законодавством упізнання за звуковими та шумовими ознаками; за одорологічними ознаками; впізнання місцевості. Так, впізнання за звуковими та шумовими ознаками - слідча дія, не регламентована законом, сутність якої полягає у пред'явленні у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) явищ, викликаних коливальними рухами повітря чи іншого середовища (звуки голосу, пострілу, звук музики, шум потягу, шум у залі тощо) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності, що впізнає їх своїми органами слуху. Упізнання за одорологічними ознаками є також слідчою дією, не регламентованою законом, зміст якої в пред'явленні різних матеріальних об'єктів (парфуми, одеколон тощо), у встановленому кримінально-процесуальною формою порядку (за аналогією) упізнаючому - учаснику криміналістичної діяльності й упізнання їх органами нюху за ознаками запаху.

Діяльність оперативних підрозділів, що спрямована на розшук злочинців, потерпілих, свідків, будь-якої інформації про злочин з використанням фотографій, описових ознак, має криміналістичну ідентифікаційну природу.

Змішана форма криміналістичної ідентифікаціїпередбачає поєднання в будь-якій пропорції попередніх форм. Наприклад, провадження органами дізнання розшуку злочинців, потерпілих за дорученням слідчого в розслідуваній ним справі.

У криміналістиці існує поняття форми ототожнення людини за ознаками зовнішності.

Види криміналістичної ідентифікації можна класифікувати за:

характером отриманих результатів;

ознаками (властивостями) ідентифікованих об'єктів;

сутністю ототожнюваних об'єктів.

Перша класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (характер отриманих результатів) має два підвиди. їх основою є результати зазначеної діяльності. Так, перший підвид утворюють ідентифікаційні об'єкти, що мають ознаки і властивості, повною мірою придатні для їх ідентифікації, й можуть бути виділені як одиничні. Другий підвид становлять об'єкти, що можуть бути ідентифіковані за належністю лише до певної групи.

Друга класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації має три підвиди, кожен з яких характеризується специфічними рисами, притаманними об'єкту. Це, зокрема, структура (склад) об'єк-

19

та; ідентифікація за ознаками зовнішньої форми; ідентифікація об'єкта за його динамічними характеристиками.

Третя класифікаційна ознака криміналістичної ідентифікації (сутність уточнених об'єктів) на відміну від двох попередніх стосується самої природи ідентифікуючого об'єкта. Види криміналістичної ідентифікації визначаються залежно від того, що саме підлягає ототожненню. Остаточної думки серед криміналістів щодо кількості груп (видів) криміналістичної ідентифікації не існує. Криміналістична ідентифікація може бути таких видів:

за матеріально фіксованим відображенням;

цілого за частинами;

за уявним образом;

за слідами запаху;

за описанням ознак.

Ідентифікація об'єктів за їх матеріально фіксованим відображенням є найпоширенішим видом криміналістичної ідентифікації і, як правило, здійснюється шляхом проведення експертиз. При цьому триває ототожнення об'єктів за їх фотозображеннями, індивідуальною каліграфією, слідами рук, ніг, зубів людини, знарядь зруду та інструментів.

Ідентифікація цілого за частинами є видом криміналістичної ідентифікації, що складається з установлення тотожності об'єкта, поділеного на частини у зв'язку з подіями злочину.

Ідентифікація за уявніш образом є видом криміналістичної ідентифікації, процесом ототожнення за ознаками і властивостями ідентифікаційного об'єкта, що зберігся в пам'яті впізнаючого. Ідентифікація за уявним образом дає змогу ототожнити об'єкт (живих осіб, трупів, тварин і предмети) при пред'явленні для впізнання. Це означає, що пред'явлений для впізнання об'єкт завжди є ідентифікуючим, тоді як уявний образ упізнаючого - ідентифікований.

Ідентифікація за слідами запаху [упізнання (виявлення) за одорологіч-ними ознаками (лат. ойог- запах)У є видом криміналістичної ідентифікації об'єктів за аналогією. Цей вид ідентифікації має три підвиди:

виявлення з допомогою службово-розшукової собаки за слі дом запаху предметів і людей, що перебували на місці події;

упізнання учасником криміналістичної діяльності (підозрю ваним, обвинуваченим, потерпілим, свідком) його органами нюху

20

об'єктів (одеколон, пар-

за ознаками запаху різних матеріальних фуми, спиртні напої тощо);

3) проведення одорологічних експертиз.

Ідентифікація за описанням ознак - вид криміналістичної ідентифікації об'єктів, основою якого є інформація, що зафіксована в матеріалах кримінальної справи як свідчення учасників криміналістичної діяльності. Так, потерпілий і свідки в ході їх допитів розповіли в довільній формі про зовнішній вигляд злочинця. За характеристикою цих ознак суб'єкти криміналістичної діяльності виготовили словесний портрет злочинця. Згодом завдяки словесному портрету злочинця було затримано. Наприклад, Дарницьким районним управлінням міського управління МВС України в м. Києві за підозрою у вчиненні вбивства малолітньої дівчинки розшукувалася особа - передбачуваний злочинець за словесним портретом (рис. 1).

На практиці досить часто для розшуку та ідентифікації злочинців використовуються композиційні портрети. При цьому застосовується особливий вид упізнання - оперативне узнавання, при проведенні якого не є обов'язковим дотримання процесуальних форм з причин об'єктивної неможливості їх виконання. І це тому, що особа, яка підлягає впізнанню, має бути розшукана. Як свідчить досвід правоохоронної системи, композиційні портрети підозрюваних у вчиненні злочинів є найбільш раціональними. Так, за композиційним портретом розшукувався підозрюваний у вчиненні підпалів у маршрутних таксі в м. Вінниця у вересні - жовтні 2003 р. (рис. 2).