Фіксація свідчень у протоколі в процесі допиту у конфліктній слідчій ситуації

При провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання ведуться протоколи. Написання протоколу є основним засобом фіксації факту допиту, у тому числі в конфліктній ситуації.

Таблиця 11

Конкретизація процесуального стану учасника криміналістичної діяльності щодо проблем ведення протоколу

Обов'язкове ведення протоколу відповідно до вимог КПК України Процесуальний стан учасника кримінальної діяльності Норма КПК України, яка врегульовує процесуальну форму допиту ст. 170 свідок ст. 167 потерпілий ст. 171 підозрюваний ст. 73 ст. 145 обвинувачений ст. 143 ст. 146,170 Право власноручного запису своїх показань При провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання ведуться протоколи (ст. 85 КПК України) Як бачимо з таблиці, законодавець не до кожного процесуаль ного стану учасника криміналістичної діяльності передбачив ука зівку - ведення протоколу. Так, відносно потерпілого є норма (ст. 171 КПК України), яка передбачає, що ведення протоколу його допиту має відповідати правилам складання протоколу допи ту свідка (ст. 170 КПК України). З цього приводу зауважимо: вче- ні-процесуалісти лише констатують той факт, що протокол допи ту підозрюваного має відповідати вимогам статей 85, 145 КПК Ук раїни, але законодавець у чинному кримінально-процесуальному законодавстві не врегулював відповідну проблему. Будь-яких 7 195

посилань на зразок складання протоколу допиту потерпілого за аналогією зі складанням протоколу допиту свідка він, звичайно ж, не допускає. Це - недолік кримінально-процесуального права, причому суттєвий. Законодавець передбачає, що в протоколі допиту кожного учасника криміналістичної діяльності є свої процесуальні особливості, але є і типові вимоги, передбачені в ст.

За умов конфліктної ситуації при розслідуванні кримінальної справи про злочин показання допитуваної особи потрібно фіксувати дослівно. У тому разі, коли допитувана особа вживає неліте-ратурних, нецензурних висловів, їх необхідно уникати, зазначаючи при цьому в протоколі, що "допитуваний висловився в нецензурній формі". Однак слідчому необхідно при цьому вміти зберегти своєрідність мови допитуваного. Якщо на початку допиту допитувана особа навмисно заперечує свою деталізовану інформованість про обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі, слідчому необхідно уникати висловів у протоколі, що мають категоричний характер. Інколи, навпаки, слідчому з тактико-криміналістичних міркувань за умови реальності відповідного факту вигідно зафіксувати в протоколі показання допитуваного в безапеляційній, рішучій формі.

У конфліктній ситуації, допитуючи особу, слідчий може використовувати тактико-криміналістичні прийоми. Чи потрібно про це зазначати в протоколі? Конфліктна слідча ситуація означає, що має місце загострення суперечностей між учасниками відповідних правовідносин. Адже в даному разі слідча ситуація характеризується особливим станом міжособистісних відносин двох або більше суб'єктів, учасників криміналістичної діяльності, що мають інтереси, які не збігаються. Крім того, вони, як правило, прагнуть до досягнення протилежної мети і керуються при цьому індивідуальними намірами, розрахунками, планами. Конфліктна слідча ситуація може виникнути на будь-якому етапі досудового слідства кримінальної справи про злочин, при штучному та природному поєднанні вказаних умов і обставин. Тому завдання слідчого в процесі допиту - отримати у конфліктній слідчій ситуації правдиву інформацію, яка має значення у справі.

У протоколі мають бути зафіксовані всі дії, які виконав слідчий.

196

слідчому. Наприклад, слідчий в процесі допиту особи використовує один з видів тактичної комбінації - створення у допитуваної особи перебільшеного уявлення про інформованість слідчого з допомогою: а) тривалості допиту; б) спростування побіжних фактів, висловлених допитуваним.

Отже, допитувана особа дає побіжні факти, а слідчий фіксує їх у протоколі й уникає запитань на основне питання, бо немає доказів підтвердження певного факту. Допитана особа дає неправдиві показання на побіжні запитання. Таких запитань має бути значна кількість. Після цього слідчий поступово спростовує їх, тим самим ставить допитувану особу перед фактом. Свідкові, коли він про це попросить, може бути надана можливість особисто написати свої показання в присутності слідчого. Аналогічне право має і обвинувачений. Але в такому разі слідчий, ознайомившись з письмовими показаннями обвинуваченого, може поставити йому додаткові запитання. Ці запитання і відповіді заносяться до протоколу.

Протокол допиту (фіксація свідчень) може бути написаний від руки, або за допомогою машинопису. Слідчий для фіксації свідчень допитуваного в певному обсязі може застосувати стенографування (ч. 6 ст. 114 КПК України). Для проведення стенографування слідчий може запросити стенографістку. Коли слідча дія закінчена, стенограму необхідно розшифрувати і надрукувати на друкарській машинці чи комп'ютерній техніці. Стенограма і машинописний текст стають складовою протоколу.

Після фіксації свідчень кожна сторінка протоколу має бути прочитана і підписана допитуваною особою, слідчим і всіма, хто брав участь у проведенні слідчої дії. До протоколу можуть додаватися фотографії, матеріали звуко-, кіно-, відеозапису, плани, схеми, зліпки, інші матеріали, які пояснюють його зміст.

Якщо особа, що брала участь у проведенні слідчої дії, відмовиться підписати протокол, це необхідно зазначити в протоколі і ствердити підписом суб'єкта криміналістичної діяльності, який проводив допит. Поправки і вставки до протоколу допиту мають бути зазначені в ньому перед підписами.