ЖЕРЦІ

Відправленням культу відали жерці. Ними могли стати тільки вільні громадяни, відомі бездоганною поведінкою і позбавлені фізичних вад. Жрецьке звання було довічним. У стародавній період жерців призначав цар, під час Республіки та Імперії - верховний жрець, або їх вибирали колегії, в які об’єднувалися жерці.

Вища духовна влада належала жерцям-понтифікам, з-поміж яких обирався верховний жрець, обов’язково з патриціїв. До обов’язку понтифіків входило здійснювати богослужіння, приносити жертви, стежити за релігійним життям не тільки в Римі, але і в підвладних йому провінціях, вести календар і літопис, складати щорічні списки посадовців; в їх віданні були також архів і канцелярія.

Інша категорія жерців - фламіни - обслуговували культи певних богів. Ними могли бути як патриції, так і плебеї. їх головним обов’язком було здійснення щоденних жертвопринесень. Найголовні­шим серед них був жрець Юпітера.

9.4.1. Жрецькі колегії

Особливу роль у культовій практиці грали жрецькі об 'єднання — колегії. Установа жрецьких колегій, так само, як і реформа календаря і споруда храму Вести і воріт Януса, приписувалася легендарному царю Нуме Помпілію.

Жерці не були в Римі окремою кастою і не догматизували віровчення. На певному етапі розвитку Римської держави жрецькі посади стали доступні не тільки патриціям, а й плебеям, а посада верховного жерця - Великого Понтифіка - стала виборною.

До колегії спочатку входило п’ять жерців, потім їх кількість збільшилася до п’ятнадцяти.

Найдавнішою жрецькою колегією була колегія Арвальських братів, що складалася з дванадцяти довічних членів, які займались жертвопринесенням богам родючості.

Колегія понтифіків здійснювала нагляд над відправленням усього державного культу. Вони відали складанням календарів, жертвопри­несеннями, поховальними обрядами і священним правом. На чолі стояв Великий Понтифік, який контролював священний вогонь богині Вести, що горів у багатті її храму, а також весталок - невинних жриць цієї богині.

Жерці-саліїслужили богу війни і, відправляючи його культ, двічі на рік у старовинних латах виконували войовничі священні танці і пісні.

Шанування богів чужоземного походження було під наглядом колегії децимвирів.

9.4.2. Весталки

Жриці Вести - весталки повинні були підтримувати вічний вогонь у храмі богині, щодня молитися і приносити жертви. Вони вважалися священними персонами і користувалися великими привілеями. Верховний жрець відбирав весталок з числа шестирічних дівчаток у знатних сімействах, прославлених бездоганною поведін­кою. Всього весталок було шестеро: двоє з них десять років вчилися, потім десять літ служили жрицями і ще десять років навчали інших. Після цього вони могли повернутися до звичайного жи їтя. Весталки давали обітницю цнотливості; за її порушення їх живцем ховали, а за щонайменшу провину жорстоко карали.

У класичну епоху на перший план виходять боги - покровителі міст. Для релігійного житія періоду пізньої імперії характерний синкретизм. Це було наслідком підриву політеїстичної системи давньоримської релігії і переходу римлян до монотеїзму.

Криза суспільного ладу (з початку нової ери і особливо в ПІ-У ст. н.е.) викликала глибокі соціальні та світоглядні зміни в житті Римської імперії, стала причиною переходу величезних мас населення до християнства.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

ВЕСТАЛКИ - жриці богині Вести.

АВГУРИ і ГАРУ СТИКИ-займались гаданням і пророкуванням. ФЛАВІНИ - жерці трьох найдавніших римських богів - Юпітера, Марса і Квіріна.

МОНІЗМ - стародавня форма релігійних вірувань римлян, в основі якої культ духів померлих.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ І ЗАПИТАННЯ

- Назвіть відмінні особливості релігії Риму.

- Яка роль у формуванні давньоримської релігії належить Нумі Помпілієві (другому із семи царів Риму)?

- На початку II ст.

- Як римські імператори використовували релігію для досягнення політичних цілей? Наведіть приклади.

- У чому полягав «римський міф»?

- Розкажіть про поклоніння в Римі.

- Як релігія впливала на римських воїнів?

- Які Ви знаєте колегії римських жерців?

- Хто стояв на чолі римських жерців?

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Релігії Стародавнього Риму: загальна характеристика.

Міфи і легенди стародавнього Риму.

Римський пантеон богів. Кульг імператора.

Храми і зображення богів у релігії Стародавнього Риму.

ЛІТЕРАТУРА

Немировский А.И. Легенды ранней Италии и Рима. - М., 1996.

Штаерман Е.М. Мораль и религия угнетенных классов Римской империи.-М., 1961.

Штаерман Е.М. Социальные основы религии Древнего Рима. - М„ 1987.

Культура Древнего Рима. Т. 1 -2. - М., 1985.

Лосев А. Ф. Мифология греков и римлян / Сост. А.А Тахо-Годи; общ. ред. А.А. Тахо-Годи и И.И. Маханькова. - М., 1996.

Мифологический словарь. - М., 1990.

Парандовський Ян. Міфологія. Вірування та легенди стародавніх греків і римлян. - К., 1977.

Священные тексты народов мира. - М., 1998.

Словник античної міфології. - К., 1985.

Токарев С.А. Религия в истории народов мира. - М., 1976. - С. 423-444.

Фрезер Дж. Золотая ветвь. - М., 1983.