13.3.3. Духовенство

Священиків синтоїстських храмів називають каннусі (дослівно «хазяїн камі»). До середини XIX ст. всі посади священнослужителів передавались по спадковості від батька до старшого сина.

Священнослужителів синто готують два синтоїстські універси­тети: Кокугакуін у Токіо та Кагаккан в Ісе.

Одяг каннусі складається з білого кімоно, білої або кольорової спідниці і чорної шапочки. Поза храмом вони носять звичайний одяг.

Жінка теж може бути каннусі, але таке трапляється рідко. В імператорському храмі неодмінно разом з верховним жерцем є верховна жриця з принцес. Оскільки синтоїзм — це релігія краси, то й жінка є її уособленням.

Священики синтоїстських храмів каннусі беруть участь майже в усіх ритуалах. На деяких ритуалах може бути один служитель храму, на інших - Ьільше. Наприклад, на храмові свята прибувають священнослужителі сусідніх храмів, і обряди, в такі дні особливо пишні, перетворюються на театралізовані вистави.

Серед кланів священнослужителів відоме духовенство дому Есіда, яке впродовж багатьох поколінь служить культу кланових богів роду Фудзівара; а заснували течію Есідасинти. Найвідомішим його представником є Есіда Капетамо (1435-1518), якому належить трактат «Юіцу синто мейхоесю» («Зібрання основних принципів єдино вірного синто»), Камі у вченні Есіда Капетамо уявляються як єдина божественна субстанція, яка вільно і самовільно розгорталася у всесвіті, розкривала різні свої сторони, проявляючись у різноманітних формах.

Отже, священнослужителі відігравали особливу роль у створенні синто як національної релігії Японії, яка існує й у наші часи. Вони були своєрідними оберегами, що не стояли осторонь ні створення догматичної основи культу місцевих божеств, ні формування релігійних ритуалів, ні виконання різних церемоній. І, як засвідчила історія, їхній вплив на діяльність синтоїстських теологів минулих і наступних поколінь незаперечний, це виявляється у віровченнях ряду синтоїстських шкіл, які й нині ще виникають.

Підсумовуючи даний розділ, варто зазначити, що священні книги синтоїзму «Кодзіки» і «Ніхонгі» є справді цінним надбанням японського народу, що є основним джерелом, з якого черпала свої сили ця релігія. Справжніми свідками колишньої японської цивілізації залишились міфи, записані у книгах і створені на основі усних переказів, а можливо, і якихось давніх записів, що дійшли до нашого часу. Ці книги є основними джерелами національної релігії і лягли в основу культової практики японців, яка передалась через ритуали, храми, через діяльність самого духовенства.

Пройшовши крізь віки і дійшовши до нинішнього часу, релігія синтоїзм стала невід’ємною складовою релігійних традицій японського народу. Звичайно, нам важко зрозуміти, як у такій високорозвиненій країні, як Японія, могла вижити така, на перший погляд, примітивна релігія, як синтоїзм. Щоб це зрозуміти, напевно, потрібно бути японцем... Беззаперечне обожнення людей (імператорів, наприклад), віра в духів природних стихій, поклоніння і принесення дарів їм, віра в безмежну силу талісманів, що можуть бути зроблені із простого паперу, багато чого іншого є незвичними для нас, християн. Але, з іншого боку, просто вражаючою є японська відданість своїй батьківщині, загострене почуття честі, глибока повага до старших за себе і за соціальним статусом людей, майже дитяче замилування красою природи, невтомна працьовитість, що спрямована на створення цієї краси, на удосконалення, на розвиток і т.д.

На нашу думку, для того, щоб краще зрозуміти суть національної релігії японського народу, слід спершу дізнатись про основні риси нації, а це дасть можливість краще побачити, в якому середовищі і за яких обставин зародилася і розвивалася релігія. Адже це великий чинник, що впливає на формування людської свідомості.

Неможливо не перейнятися духом японського народу, який «бере свій початок від роду богів». Синтоїзм своєрідно відобразив самосвідомість японців, їхнє бачення себе у співвідношенні з іншими народами, їхнє ставлення до навколишнього світу. Будучи релігією, яка спрямована на розвиток, удосконалення, перспективу, японський народ спрямовував свій погляд на все краще. Для японців, наприклад, історія є негативним явищем, тому що вона спрямована не вперед, а на те, що було.

Особливий інтерес для нас становив другий розділ, де ведемо мову про віровчення на основі «Ніхонгі» та «Кодзік». В міфах цих книг було описано чимало цікавих подій, історій зі створення свіїу, багатьох богів, з виникнення самої Японії, про пряме походження японського народу від божественного роду.

Новим у нашому світосприйняггі були епічні японські герої: богиня Аматерасу як родоначальниця імператорського роду - богиня сонця; боги, що виникали вперше парою - чоловіком і жінкою - Ідзанагі та Ідзанамі; бог бурі та вітру Сусаноо та ін.

Не менш цікавими були й знайомства з ритуалами, які проводились віруючими з тої чи іншої причини в тому чи іншому місці.

Храми ж у Японії будуються переважно в найкрасивіших куточках природи: на берегах рік, озер, океану, в парках, біля підніжжях гір. Така велика кількість синтоїстських святинь (близько 80 тисяч) свідчить про неабияку віру японців.

Ми звернули увагу на те, що догмати синтоїзму дуже тісно переплітаються з догматами інших релігій Японії (це теж особливість релігійного бачення японців), зокрема з буддизмом. Адже він, прийшовши на територію цієї країни ще в другій половині VII ст., глибоко вкоренився в цій країні. І хоч пізніше правителі й намагалися роз’єднати ці релігії певними законами і заборонами, проте вплив буддизму був очевидним.

ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ

АМАТЕРАСУ - одна з найбільш важливих японських камі, міфологічна родоначальниця імператорської династії.

АМУЛЕТ (оберіг, талісман) - предмет, наділений магічними особливостями, що відганяє нещастя і приносить удачу.

АМЕНОМІНАКАНУСЯ - бог, хазяїн центра Неба.

ДЗІНИКАН - департамент у справах земних і небесних богів, що заснований за правління Японії в VIII ст.

ЕМІНОКУМІ - Країна Темряви, куди відправляються люди і боги після смерті.

ІДЗАНАГІ і ІДЗАНАМІ - в японській міфології боги, останні з п’яти поколінь богів, що є парами. Вони - перші боги - «перший чоловік» і «перша жінка».

ІНАРІ — бог, покровитель рисоводства.

КАМІ - японський термін, що означає духів або богів, серед яких можуть бути міфологічні фігури, надприродні сили, обмежені природними феноменами, імператори і могутні релігійні діячі; слово «камі» може вживатися як в однині, так і в множині. Взагалі камі ототожнюють з будь-якими виявами сакрального.

КАМІ-ОХОРОНЦІ - охоронні боги місцевих синтоїстських святинь, які є охоронцями людей, що проживають на території, відносяться до святилища.

КАННУСІ - священики синтоїстських храмів, дослівно «хазяїн камі».

КАНДАНА - синтоїстський вівтар, зроблений у формі мініатюрної синтоїстської святині, ставиться в головній кімнаті будинку для покладання на нього тканини, призначеної для камі.

КОДЗІКИ - японський літописно-міфологічний твір, складений у VIII столітті, зафіксував найважливіші і найдавніші стародавні уявлення, пов’язані з культом камі.

МАЦУРІ - релігійний фестиваль.

М1ДЗУГОРІ - обряд очищення через умивання під струменем води.

МІСОРІ - обряд очищення через омовіння.

НАОРАІ - релігійне застілля, частина ритуалу.

НІГІС - внук Аматерасу, божественний родоначальник імператорської династії в Японії.

«НІХОНГІ» - японський літописно-міфологічний твір, складений у VIII столітті, що зафіксував найдавніші уявлення, пов’язаний з культом камі. Носить більш виражений характер китайського впливу в порівнянні з «Кодзіками».

НОРІ ТО - стародавні синтоїстські молитви, що до цього часу використовуються в деяких синтоїстських церемоніях.

ОКУНІНУСІ - повелитель священної країни, предок Сусаноо.

ВІВТАР - - головне місце храму, де відбуваються священнодійства.

ПРЕДКИ - в японській ритуальній практиці так називають душі померлих людей, особливо родичів по чоловічій лінії, які за допомогою похоронних і поминальних ритуалів трансформуються у тих, хто просить благодаті для своїх родичів.

СВЯТИЙ - так в рамках японської релігії називається людина, яка в процесі самого життя або після смерті є об’єктом поклоніння чи посередником, через якого божа могутність передається іншим людям.

СІМЕНАВА - канат з рисової соломи, яким зазвичай обмотують священні місця.

СІНСЕЗЕ - місце в храмі для приготування священної їжі.

СІН ТАЙ - об’єкт поклоніння в храмі (камінь, дерево, меч, глиняна табличка з написами імен богів), в якому перебуває дух божества.

СИНТО, СИНТОЇЗМ - японська релігія, що виникла на основі доісторичних релігійних обрядів, особливо пов’язаних з культом камі, і пізніше стала національною релігією.

СУСАНОО - божество, народжене від Ідзанакі, Бог бурі і вітру, повелитель Рівнини моря.

ХАЙДЕН - зал для тих, хто моляться в храмі.

ХАРАІДЗЕ - місце для заклинання в храмі.

ХАТІМАН - бог війни.

ХОНДЕН - основна побудова в храмовому комплексі.

ХЕЙДЕН - зал для принесення дарів у храмі.

ЦУКІЙОМІ - бог місяця.

«ЕНГІСІКИ» - збірка обрядів, складена в 927 році.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВД АННЯ І ЗАПИТАННЯ

- Розкрийте зміст синтоїстської літератури.

—Чи містить релігійне вчення синтоїзму анімістичну концепцію?

- У чому полягала естетика синтоїзму?

- Яке місце посідає культ імператора в синтоїзмі?

- Яка роль релігії синто в історії японського народу?

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

Синтоїзм: виникнення і еволюція.

Міфологічна основа синтоїзму.

Синтоїстська література.

Етика і естетика синтоїзму.

ЛІТЕРАТУРА

Арутюнов С.А, Светлова Г.Е. Старые и новые боги Японии. - М„ 1968.

Баландин Р. 100 великих богов. - М., 2002.

Васильєв Л. История религий Востока: Учебное пособие для студентов вузов. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Высшая школа, 1988.

Энциклопедия для детей. Т.6. Религии мира. Часть II. - М., 1998. Історія релігій: Навч. посібн. За ред. В. Лубського. - К.

Малерб М. Религии человечества. - М.-СПб., 1997.

Мещеряков А. Древняя Япония: культура и тексты. - М., 1991. Основы религиоведания: Учебн. // Ю.Ф. Борунков, И.Н. Яблоков, К.И. Никонов и др. Под ред. И.Н. Яблокова. - 2-е изд., перераб. и доп. -М., 1998.

Павлов С. та ін. Географія релігій. - К., 1998.

Религиоведение. Хрестоматия // Пер. с англ., нем., фр., сост. и общ. ред. А.Н. Красникова. - М., 2000.

Релігієзнавчий словник // За ред. професорів А. Колодного, Б. Лобовика. - К., 1996.

Религиоведение. Хрестоматия: Учебн. пособие. И Авг.-сост. П.И. Костюкович. - Минск, 2000.

Религиозные традиции мира. В 2-х т. Т. 2. // Пер. с англ. - М., 1996.

Степовик Д. Релігії, культи і секти світу. - Івано-Франківськ, 1998. Светлов Г. Путь богов: Сынто в истории Японии. - М., 1985. Токарев С. Религии в истории народов мира. - М., 1986.

Яшаори Г. Блуждание богов в пространстве японской культуры. // Вопросы философии. -№ 2. - 1998. - С. 80-101.