Додаток Е Типовий каталог заходів для вироблення антикризової програми

1.

2. Скорочення розміру короткострокових зобов’язань, що забезпечує зменшення обсягу негативного грошового потоку у короткостроковому періоді, внаслідок: пролонгації ко­роткострокових кредитів; реструктуризації портфеля короткострокових фінансових креди­тів з переводом окремих з них у довгострокові; збільшення періоду надання постачаль­никами комерційного кредиту; відстрочки розрахунків за окремими видами кредиторської заборгованості; зниження витрат шляхом пошуку дешевих альтернативних джерел матеріального забезпечення; скорочення чисельності працюючих; консервація об’єктів основних засобів.

3. Обґрунтування вибору сфери бізнесу та розробка ефективної маркетингової програми

1.

– мобілізація прихованих резервів;

– операції зворотного лізингу;

– повна або часткова ліквідація об’єктів соціальної сфери;

– продаж для отримання коштів або передача частини основних засобів в погашення боргу;

– оптимізація структури розміщення оборотного капіталу;

– продаж окремих низькорентабельних структурних підрозділів, непродуктивних активів, майна, що не використовується або списаного внаслідок повної амортизації;

– здача в оренду основних засобів;

– рефінансування дебіторської заборгованості.

2. Перетворення у сфері виробництва та маркетингу:

– скорочення надлишкових одиниць обладнання, а, відповідно, і працюючих;

– суворий контроль за придбанням необхідних ресурсів;

– зниження операційних витрат;

– збільшення продуктивності;

– ліквідація простоїв;

– призупинення пробних проектів;

– скорочення чисельності робочої сили, що призводить до скорочення витрат, отримання прибутків від зростання продуктивності праці для їх подальшого інвестування у виробництво;

– стабілізація заробітної плати або сповільнення темпів її зростання в порівняння з продуктивністю праці з метою акумуляції додаткового прибутку;

– відмова від цільового обслуговування слабких споживачів та дистриб’юторів;

– аналіз ринків збуту готової продукції;

– перевірка порядку ціноутворення;

– здійснення акцій зі спеціального розпродажу;

– підвищення якості обслуговування клієнтів;

– аналіз сервісних послуг;

– запровадження гнучкої системи знижок, в тому числі і за прискорену оплату продукції;

– аналіз шляхів збуту та здійснення рекламних акцій.

3. До заходів фінансової реструктуризації відноситься:

а) перепланування заборгованості – пролонгація кредитів, замороження (мораторій), відстрочка, розстрочка, прощення (списання) боргів; обмін права власності на борг, анулювання, переведення частини або всієї заборгованості;

б) оптимізація цінової політики підприємства, направлена на отримання додаткового розміру операційного доходу:

– скорочення суми постійних витрат (включаючи скорочення управлінського персоналу, витрат на поточний ремонт);

– зниження рівня змінних витрат (включаючи скорочення виробничого персоналу основних та допоміжних підрозділів, підвищення продуктивності праці);

– здійснення ефективної податкової політики, що забезпечує мінімізацію податкових платежів по відношенню до суми доходу та прибутку підприємства;

– покращення механізму управління фінансовими потоками;

– здійснення дивідендної політики, адекватної кризовому стану фінансовому стану підприємстві з метою збільшення обсягу реінвестицій чистого прибутку;

– скорочення програми преміальних виплат персоналу;

– відмова від зовнішніх соціальних програм;

– зменшення розміру відрахувань у резервний та страхові фонди;

– зниження процентної ставки.

4. Вирішення проблем загального менеджменту:

– перегляд місії та стратегічних цілей підприємства;

– сформулювати ключові фактори успіху та ключові індикатори діяльності;

– привернути увагу персоналу до проблеми з метою упередження психологічного напруження в колективі та створення атмосфери розуміння для об’єднання зусиль ділової активності (або збереження атмосфери єдності колективу);

– визначити відповідальність за вжиття заходів;

– при необхідності залучення досвідченого фінансового менеджера;

– централізація управління грошовими коштами та щоденне надання інформації керівництву про стан рахунків.

– розробка загального механізму реструктуризації;

– модифікація механізму управління виробничими процесами;

– якісна перебудова організаційної структури управління підприємством;

– створення механізму управління з орієнтацією на потреби ринку;

– внесення раціональних змін у розроблену раніше виробничу і соціальну стратегію розвитку підприємства;

– вироблення принципово інших підходів до випуску нових товарів, що користуються попитом у споживачів;

– сертифікація виробництва;

– впровадження новітніх технологій;

– придбання нового обладнання;

– диверсифікацію виробництва;

– пошук та освоєння нових ринків збуту;

– розробка та впровадження системи введення нових продуктів;

– фінансова реструктуризація, яка, в свою чергу, передбачає визначені цілі, зокрема, підтримку життєздатності підприємства у найближчому майбутньому шляхом збільшення грошового притоку та обсягу продажу.

– усунення неліквідності підприємства;

– удосконалення структури капіталу;

– удосконалення або заміна механізму управління кадровою політикою;

– створення передумов для рекапіталізації;

– фінансування за рахунок акціонерного капіталу;

– запровадження єдиної системи управлінського обліку;

– організація роботи служб стратегічного планування, аналізу, інформації;

– підвищення рівня кваліфікації персоналу;

– використання шляхів зовнішньої фінансової підтримки зі сторони держави, інвесторів

1. Фінансові заходи по мінімізації потенційної загрози банкрутства на 1–4 стадії розвитку фінансової кризи:

– фінансування активів за рахунок зобов’язань, що мають адекватні строки платежу;

– уникнення значних боргових зобов’язань;

– відмова від збиткових підрозділів чи обладнання;

– управління активами з досягненням максимального прибутку при мінімальному ризику;

– факторинг;

– розподіл у часі та продовження строків погашення боргових зобов’язань;

– забезпечення буфера безпеки між фактичним станом грошових коштів та його відповідністю вимогам у зв’язку з договорами про надання комерційного кредиту;

– мінімізація негативного впливу інфляції та спаду на діяльність компанії;

– отримання нових позик, кредитів або гарантій на умовах довгострокового використання;

– проведення прискореної амортизації за окремими об’єктами активної частини основних фондів з метою забезпечення новітнього рівня виробничо-технічної бази;

– зниження дивідендних виплат;

– здійснення інвестицій з метою модернізації виробництва;

– інвестування переважно у багатоцільові, а не спеціалізовані активи, так як з ними пов’язано менше ризику;

– наявність різних варіантів проектів, які суттєво впливають на діяльність підприємства;

– уникнення переходу від трудомісткого до капіталомісткого бізнесу, так як останній має великий операційний ризик;

– купівля-продаж бізнесу;

– наявність необхідного страхування.

– перегляд механізму ціноутворення;

– інвестиції: залучення коштів інвесторів на умовах дольової участі у статутному капіталі для модернізації, реконструкції виробничої техніко-технологічної бази, придбання інвестором частини майна, акцій.

2. Нефінансові заходи:

– постійний моніторинг за зовнішнім та внутрішнім середовищем;

– забезпечення гнучкості структури управління;

– створення нових організаційних форм (стратегічних альянсів, корпорацій, дочірніх підприємств);

– просторова диференціація, тобто розвиток нових внутрішніх і зовнішніх ринків;

– продуктова диференціація, тобто розвиток нових продуктів, модифікація старих продуктів;

– диверсифікація діяльності (продуктова, ринкова, регіональна, глобальна

– вертикальна та горизонтальна диверсифікація виробничого обладнання та операцій;

– впровадження виробничого обладнання, яке мінімально піддається впливу циклічності бізнесу і яке випускає продукцію, що має стабільний попит;

– удосконалення аналізу фінансово-господарської діяльності;

– розробка та реалізація спеціальних програм по раціоналізації витрат;

– зменшення частки довгострокових, з фіксованими платежами контрактів з покупця­ми та замість цього включення у контракти статей, що регулюють проблеми інфляції, умови розрахунку, зміни вартості енерговитрат чи інших ресурсів;

– розробити та впровадити систему маркетингового планування;

– удосконалення системи продажу продукції підприємства розширення та удосконалення маркетингової роботи;

– уникнення ринків, що знаходяться у стані спаду, або ринків з високим рівнем конкуренції;

– пошук нових ринків і нових партнерів;

– розширення асортименту та підвищення якості продукції;

– удосконалення системи оплати праці з метою підвищення мотивації робітників;

– розробити та впровадити систему постійного підвищення кваліфікації управлінського персоналу;

– підвищення продуктивності праці;

– підвищення ефективності системи мотивації в залежності від отримуваного прибутку;

– застосування гнучкої системи преміювання для продавців;

– підвищення ефективності роботи з громадськістю;

– форсування перспективних проектів;

– гнучка реакція на зміни техніки та технології;

– вивчення існуючих прогресивних технологій;

– розробка та впровадження системи контролю за виконанням виробничих планів, НДДКР;

– перегляд доцільності існуючого забезпечення НДДКР;

– збалансування портфелю діяльності в частині НДДКР;

– придбання знань у сфері антикризового управління або залучення консультантів

1) у рамках наступальної стратегії передбачається: злиття, приєднання, приватизація, створення спільного підприємства, перетворення, технологічна участь з метою підви­щення якості продукції, перепрофілювання виробництва, введення інвестора на правах нового власника після погашення ним боргу (частини боргу) боржника, переведення на нього боргу (частини боргу) з визначенням його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань, розробка та впровадження системи постійного моніторингу ринку продуктів (товарів, послуг) підприємства, маркетингові угоди;

2) у рамках захисної стратегії здійснюється:

а) поділ, виділення, передача майна або підприємства в оренду, ліквідація (продаж) окремих підрозділів;

б) скорочення ринків збуту, тобто визначення нерентабельних ринків і вихід з них;

в) скорочення пропозиції, тобто скорочення асортименту продукції, сфер діяльності, структурних одиниць;

д) прискорене часткове дезінвестування активів з метою забезпечення зростання позитив­ного грошового потоку у короткостроковому періоді за рахунок реалізації високоліквід­ної частини довгострокових фінансових інструментів інвестиційного портфеля; прове­дення операцій зворотного лізингу; продажу за ціною попиту на ринку обладнання, що не використовується; оренди обладнання, наміченого для придбання з метою оновлення основних засобів; скорочення ресурсів, тобто продаж їх по ринковій ціні з метою отримання грошових коштів; продажу акцій;

е) виконання зобов’язань боржника власником майна боржника та його відповідальність за невиконання взятих на себе зобов’язань; звільнення працівників боржника, які не можуть бути задіяні в процесі реалізації плану санації; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права

– реорганізація засновницьких відносин;

– зміна форми власності шляхом реорганізації через приватизацію, поділ, виділення самостійної перспективної структури;

– інтеграція капіталу за рахунок злиття з іншими підприємствами;

– введення інвестора до складу власників шляхом обміну пакету акцій на інвестиції;

– реінжиніринг процесів;

– розробка та впровадження принципово нових моделей управління та прийняття рішень;

– ліквідація нерентабельних та неплатоспроможних внутрішніх структур підприємства;

– зменшення постійних витрат, зокрема, скорочення рівнів управління складних управлінських структур;

– продаж активів підприємства;

– робота з людським фактором: зміна менталітету всього персоналу;

– моніторинг за використанням та отриманням грошей та контролінг витрат;

– продаж акцій підприємства