Вступ

Арістотель (384 - 322 рр. до н.е.) народився у Стагірі, у родині придворного лікаря македонського царя. Протягом двадцяти років був учнем Платона. У 343 році став вихователем майбутнього царя Олександра Македонського.

Чималий спадок залишив Арістотель нащадкам щодо проблем економіки, політики, моралі.

Творчість Арістотеля — вершина не тільки античної філософії, а й усього давнього мислення, найширша і найбільш розроблена система пізнання. Арістотель зміг не тільки впорядкувати, а й систематизувати, узагальнити досягнення філософської думки свого часу. Він поклав початок зародженню більшості наступних філософських систем. Змістовність і розробленість філософської системи Арістотеля універсальні [8, с. 82].

Отже, дослідження поняття душі у філософії Арістотеля має велике теоретичне та практичне значення. Саме тому тема нашого реферату не втрачає своєї актуальності на сучасному етапі розвитку філософської думки.

Таким чином, предметом дослідження роботи є антична філософія.

Об’єктом роботи є філософія Арістотеля.

Метою роботи є дослідження за допомогою навчальної та спеціальної літератури поняття душі у філософії Арістотеля.

Мета реферату зумовила вирішення наступних завдань:

проаналізувати літературу з обраного питання;

розглянути вчення Арістотеля про перші причини і начала сущого;

висвітлити і дослідити поняття душі у філософії Арістотеля.