16. Стратегічне управління в умовах зростання нестабільності.
Сучасні економічні умови змінюють умови існування підприємства. На основі аналізу зарубіжної літератури та практики можна сформулювати два підходи до створення систем управління ситуаціями.
Перший полягає в максимальному спрощенні умов, другий – у побудові управлінських систем, адекватних за складністю умовам оточення [1-5].У зв'язку з великою імовірністю змін соціальних, політичних, економічних й технологічних умов при оцінці стратегічних умов господарювання великого рівня набуває врахування рівня нестабільності [2 с.26].
Оцінка починається з аналізу та прогнозу всіх зовнішніх умов існування підприємства.
Наступний крок полягає у визначенні ступеня впливу існуючих тенденцій на стратегічну зону господарювання та виникнення нових тенденцій і випадкових подій [2, с.26].
Провівши такі дослідження, можна оцінити можливості розвитку та стабільності становища підприємства. Паралельно з цим необхідно проводити адаптовану та кориговану екстраполяцію існуючих попередніх тенденцій зміни основних показників діяльності підприємства з урахуванням впливу можливих нових явищ. На основі цього необхідно відкоригувати екстрапольовану оцінку перспектив зростання реалізації, рівня нестабільності та можливого рівня нестабільності. Виходячи з відносної частки впливу кожного фактора, можна отримати оцінку майбутньої привабливості стратегічної зони господарювання, але вже як суму оцінки всіх факторів (скоригованої на коефіцієнт частки) за відрахуванням оцінки рівня нестабільності [4, с.470-480].
Оцінювати зміни зростання ваги стратегічної зони господарювання доцільно за шкалою кількісної оцінки параметрів факторів, що впливають на цей процес [4].
Поряд з показником частки ринку для повноцінного вимірювання конкретного статусу підприємства в стратегічній зоні господарювання необхідно визначати ступінь дії трьох факторів [4]:
а) відносного рівня стратегічних інвестицій у стратегічну зону господарювання (капіталовкладень, які спрямовані на збільшення масштабів випуску традиційної продукції);
б) конкурентної стратегії підприємства;
в) потенційних можливостей підприємства (у ситуаціях, що вимагають мобілізації всіх ресурсів).
В сучасних умовах треба враховувати ще один фактор – зміни в законодавстві. Ділове середовище України характеризується великою правовою нестабільністю[1]. Постійно приймаються закони, вживаються адміністративні заходи для припинення інформації та виходу з кризи, що істотно впливає на становище підприємства.
Для зарубіжних економістів є звичним, що рентабельність пропорційна інвестиціям
[3, с.226]. Однак наша господарська практика свідчить про існування зовсім інших тенденцій. Завжди існує критична точка обсягу виробництва, коли прибуток може обернутися збитками. Рівень цієї точки майже завжди можна визначити тільки емпірично. Всі попередні розрахунки повинні прийматися управлінським персоналом з великим ступенем умовності. Про це свідчить і досвід розрахунків західних корпорацій. Існує співвідношення, після якого вже визначається оптимальний обсяг виробництва. Він повинен відповідати рівню інвестицій, яким вже поступово знижається віддача від витрат.