Способи досягнення стратегічних цілей:

-промоція;

-виховання;

-інвестування;

-привілеї тощо.

Так, якщо конкретною метою є інтенсивне ресурсозберігаюче та екологічно чисте господарювання, то головною метою може бути пристосування сільського господарства до ринкової економіки.

Специфічні цілі - зростання ефективності сільського господарства, а отже: -зниження витрат; -підвищення якості; -збільшення обсягу продукції; -зниження безробіття; -пристосування продукції до потреб ринку; -прискорення обігу землі (ґрунту); -інтеграція землеробів з переробниками; -пошук землеробами сильної позиції на ринку; -пошук додаткових доходів у господарстві.

Наступною метою, що сприяє стратегічній меті, може бути розвиток навколосільськогосподарського підприєм­ництва. Його специфічні цілі такі: -більш ефективне управління підприємствами; -переробка сільськогосподарської сировини на місці (у ґміні); -розвиток сільськогосподарських послуг.

Третьою конкретною метою, що відповідає

50

стратегічній меті, є розвиток несільськогосподарського підприємництва. Специфічні цілі такі:

-створення нових місць праці у промисловості та сфері послуг;

-розвиток нових відкритих підходів, що сприяють бізнесу. Виникає питання: чи варто розробляти стратегію? На це кожен має шукати відповіді у власній ґміні. Створення стратегії є процесом інтелектуальним, організаційним і фінансовим. У Польщі гміни й повіти будують стратегію в кількох випадках і щоразу через те, що це єдиний спосіб пошуку додаткового фінансування та допоміжних фондів у місцевому або загальнодержавному масштабі.

Досить часто стратегія пов'язана з такими елементами як: -створення неурядової організації, що працювала б над стратегією;

-залучення місцевих бізнесменів до створення власного фонду розвитку;

-розробка бізнес-планів для провідних підприємств малого й середнього бізнесу; -отримання ґміною кредитів, позичок; -аналіз внутрішніх і зовнішніх умов розвитку, слабших і сильніших сторін ґміни.