Знахідки металевої зброї та знарядь праці із Західної Волині

На Волині металеві вироби по­чали поширюватися дуже дав­но: з кінця V тисячоліття до Р. X. [Черных, 1989, с. 14—30]. Наш регіон входить до другої з п'яти зон поширення давнього металу (після Малої Азії).

Аналіз палеомсталсвих знахідок дає змогу з’ясувати важливу інфор­мацію про міжетнічні контакти, соціальні відносини, господарство давнього населення, що є основою для реконструкції цілого етнокуль­турного комплексу.

Найбільшу групу металевих предметів озброєння та знарядь праці енеоліту - доби бронзи ста­новлять сокири (рис. 4.8). До най­давніших таких виробів належать три мідні провушні сокири, одна з яких знайдена у Млинівському ра­йоні, друга - в с.Листвин Дубнів- chκoro району Рівненської області, третя ПОХОДИТЬ З ОКОЛИЦЬ CMT Top- чин Луцького району Волинської області.

Сокира-молот з Млинівського району має довжину 25 см, шири­ну - 5,5 см, а отвір - 3 см (рис. 4.9). Виріб має розширений біля леза клин і скошений донизу обух. По­перечний перетин клина - прямо­кутний, обуха - округлений. Кругла втулка розміщена у верхній третині корпуса знаряддя. Біля виходу втул­ка оточена кільцеподібними висту­пами, чітко виділеними зі сторони черевця та спинки сокири-молота. Виріб належить до типу Надудвар [Vulpe, 1975, s. 26]. Сокири-молоти цього типу дуже поширені в Кар­патському басейні й в Середньому Подунав’ї (Угорщині, румунськії! Трансільванії, Західній Словаччи­ні) [Vulpe, 1975, s. 28; Patay, 1984, s. 54-55]. На південь від Карпат і нижнього Дунаю вони трапляють­ся рідко. R закритих комплексах більшість таких виробів походить з пам'яток культури Бодрогкерес- тур.

Рис. 4.8. Хронологічна таблиця зразків металевих сокир із Західної Волині

імпортувати та використовувати ці знаряддя на нашій території.

Подібна сокира-модот цього ж періоду виявлена біля емт Top- чин Луцького району Волинської об л асті (збері гається у фондах RKM, A-11496) [Маркує, Охрімснко, 2006, с. 355] (jpmc. 4.10; 4.21:1). Цей виріб, на відміну від попередньої о, мас прямий корпус, а також менші розміри: довжина - 17 см, ширина - 5 см; діаметр отвору для руків’я - 2,8 см. Знаряддя можна співвід­нести з типом сокир-молотів Cc- кей (Секей-Надудвар) [Vulpe, 1975, $.26]. Т. Гошко (IA НАНУ) було проведено технологічне дослі­дження цього виробу, зокрема спек­тральний аналіз металу, виконаний в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення HAH України. Вста­новлено, шо ця сокира-молот виго­товлена з чистої міді (99,68 %) з при­родними домішками заліза (0,15 %), сурми (0,06 %), срібла (0,05 %), ві­смуту (0,35 %), миш’яку (0,01 %) (див. Додаток В. ан. 167). Сировина подібна за складом до волинської - однакові показники срібла, свинцю, заліза, нікелю, так само відсутній кобальт, але відрізняється незна­чною наявністю у виробі миш’яку' та вісмуту.

Технологічне обстеження дало змогу Г. Іошко зробити висновок, що виріб було вилито у формі з низькою теплопровідністю, а по­тім проковано зі ступенем обтис-

Puc. 4.9. Сокира-молот з

М.тинівського р-ну Рівненської обл.

кування у 80-90% при температурі 900-1000 °С.

Нещодавно виявлена сокира- тесло з с. Листвин мас загальну довжину 22,9 см, ширину горизон­тального леза - 5 см; ширину вер-

Рис. 4.10. Сокира-молот з с.мтТорчин Луцького р-ну Волинської обл.

Рис. 4.11. Сокира-тесло з с. Листвин Дубнівського р-ну Рівненської обл.

тикального леза - 4,8 см; діаметр втулки для руків’я - 3,3 см (рис. 4.11; 4.21:2). Цей виріб підданий металографічному та спектрально­му аналізам, виконаним Т. Гошко [Гошко, Маркує, Охріменко, 2006. с. 3-7]. За класифікацією Н. Рин- діної виріб належить до типу ТТ-2 Ясладані [Рындина, 1998, С.1І1], датується Il фазою БКМП.

Сокира має човноподібний кор­пус, утворений двома клинами: по­здовжнім і поперечним - теслопо- дібним. Поперечний перетин обох клинів овальний. Теслоподібний кінець трохи закручений пропе­лером. Обидва клини мають сліди роботи з твердим матеріалом (осо­бливо теслоподібний). Втулка, роз­ташована посередині знаряддя, має на краях виступи, що по-різному оформлені на спинці та черевці. На черевці виступ плавно переходить у корпус сокири, а на спинці набу­ває вигляду кільцеподібної муфти, на якій є гаряча усадочна тріщина (недостатньо нагрітий вставний стрижень при монтуванні ливарної матриці). Через це край втулки на спинці був загнутий усередину по всьому периметру і прокований. Під загнутим краєм втулки, на її вну­трішній поверхні видно вм’ятини від інструмента зі сегментоподіб- HHM (?) робочим краєм.

Вага знаряддя - І кг 249,2 г. Слі­дів ливарного шва на поверхні не виявлено, але за відомими анало-

гіями можна припустити, то виріб вилито у двобічній роз’ємній формі зі вставним стрижнем.

' Металографічне дослідження за­свідчило, що виріб вилито у формі з низькою теплопровідністю, а ПОТІМ проковано зі ступенем сумарного обтискування 80-90 %. При цьому форма, найімовірніше, розігріва­лася перед заливанням металу. Ку­вання, здійснено при температурі 900-1000 ⁰C, застосовувалося для витягування леза без його холодно­го зміцнення. Невелике збільшення твердості металу на краю леза від­булося в процесі використання зна­ряддя (див. Додаток В).

Спектральний аналіз показав, що виріб виготовлений з міді з не­значними домішками заліза (1 %), кремнію (0,2 %); в сотих долях наявні кальцій (0,03 %) і магній (0,01 %); в тисячних - алюміній, кобальт, нікель, олово, свинець, срібло, відсутні цинк, сурма, миш'як (див. Додаток В, ан. 150). За хімічним складом метал сокири- тесла подібний до металу II іру- пи Карбунського скарбу, який мас тисо-трансильванськс походження [Черных, 1966, с. 117-119. таб. V!∣.

А. Вульпе виокремив серед зна­рядь типу Ясладані 5 варіантів (за формою та розмірами теслоподіб- ного леза щодо тієї частини сокири. яка пов'язана з отвором для руків’я) [Vulpc, 1975, s. 37—42]. Він звернув увагу на те, що в ряді кукутенсько- трипільських сокир представле­ний майже виключно один варіант (Брад), до якого належить й арте­факт з Листвина. Вироби цього типу вирізняються масивним теслом, що переважає за шириною центральну частину знаряддя в ділянці втулки. Виняток становлять два вироби з території Румунії з Бистриці (варі­ант Петрешть) та з Одорхеул Секу- ссл (варіант Оршова), а також кіль­ка виробів, знайдених випадково на території Західної України (Вози- лів. Северин івці - варіант Оршова) [Рындина, 1998. с. 141].

Переважна концентрація румун­ських знахідок варіанта Брад на південному сході Трансильванії та в Молдові підтвердила його мірку­вання про тс. що цей тип пов'язаний з металургійною діяльністю куку- тенських майстерень [Vulpe, 1973, р.

Майже всі сокири-тесла типу Ясладані з Угорщини, Румунії, За­хідної України виготовлені з міді II хімічної групи, яка пов’язана з копальнями Карпатською басейну [Patay, 1984, s. 88]. Мабуть, можна пояснити це тим, що просування мідної сировини із заходу на схід з тисо-трансильванського регіону призвело до поширення на три­пільських землях перших сокир тесел типу Ясладані. Можливо, саме спроби копіювати імпортні вироби культури Бодрогкерссіур сприяли їх місцевому виробництву [Рындина, 1998, с. 141].

Аналогічні сокири з найближ­чих до нас територій відомі з Bo- зилова, Гсрмаківки, Коржови, Poc- охача, Терсбовлі Тернопільської області, Городниці, Коршсва, Hc- звнська Івано-Франківської області та інших пунктів [Збснович, 1969, с. 135-142; Конопля, Кочкін, 2000, с. 57-61; лані І. Кочкіна]. Сокира з Городниці була виявлена у скла­ді скарбу і зберігалася у трипіль­ській посудині етапу BlI (точніше пам’ятка датована 4000-3800 рр. до P. X.) [Przybyslawski, 1906, s. 27, Sulimirski. 1961, s. 91-97; Віденко, 2004, с. 126-127].

Подібна мідна сокира виявлена біля м. Конєцмости (Пінчовський повіт, 1 Іольща). Ця знахідка мас до­вжину 25 см, ширину - 4,3 см, діа­метр отвору - 2,9 см. Спектральний аналіз артефакту показав, що він виготовлений з чистої самород­ної міді з незначними домішками Si, Mg, Mn, Pb. Ca [Graba-Lςcka, Szyinaiiski, 1957, s. 88].

Сокири з двома перехресними вістрями знайдені в різних час­тинах Південно-Східної та Цен­тральної Європи - в Чехії, Моравії, Словаччині, Польщі, Німеччині, Австрії, Боснії, Сербії, Словенії, Хорватії, Болгарії, Албанії, Молдо­ві, найбільше їх виявлено в Угор­щині та Румунії [Childe, 1950, р.

Такого типу знахідки с чи не най- чиссльнішими (більше 300 предме­тів) серед мідних сокир, продукова­них на наддунайських територіях. Вони визначені Дж.Чайлдом як тип

С. Й. Дріхаус відніс вироби до типу Ясладані, за назвою могильника в Угорщині, де виявлено подібну со­киру. Центри виробництва цього типу сокир, які базувалися на ба­гатих покладах міді, слід шукати у двох основних районах - в Тран- сильванії та Північній Угорщині з прилеглою частиною Словаччини. Звідси, за участю носіїв бадснської та бодрогксрсстурської культури, вироби потрапляли на північ (через Карпати). На територію Малополь- ші основний шлях міг пролягати долинами рік Хорна, Попрад та Дунаєць до Вісли і, наприклад, че­рез Дукельський перевал. Зв'язок з Подністров'ям міг здійснюватися через Яблунецький перевал [Graba- Lςcka, Szymaiiski, 1957, s. 91]. На територію Малопольщі на межі V-IV тис. до P. X. мідні вироби також могли пограпити за участю носіїв лендельської та маліцької культур, які підтримували кон­такти з надтишанським населен­ням (Тисаполгар, Бодрогкерес- тур) [Najdawniejsze dzieje..., 1998, s. 121]. *

Потрібно відзначити високі ро­бочі якості сокир-тесел типу Яс- ладані. Ефективному їх викорис­танню в різних трудових процесах сприяла твердість і міцність мета­лу. Існує кілька версій щодо при­значення даних хрестоподібних сокир-тесел: дослідники вважали, що вони використовувалися для до­бування руди і солі [Pulszky, 1884. s. 69], рубання лісу [Roska. 1942, s. 59-68], обробітку землі [Миков, 1961, с. 369-384], як зброя [Berciu, 1939-1942, s.25]. Н. Риндіна вва­жає, що це не були вузькоспеціалі- зовані знаряддя, а мали різне засто­сування завдяки сильній ударній дії [Рындина, 1998, с. 112]. Очевидно. ЦІ сокири використовувалися і як зброя, і як знаряддя праці. Оскіль­ки для їх виготовлення необхідна значна кількість цінної сировини, вартість вказаних сокир була дуже високою, а особливо на віддаленій від виробництва території. Такі ви­роби могли належати представни­кам еліти.

Знахідки сокир типу Яслада- ні на Волині можемо пов'язати з перебуванням тут носіїв трипіль­ської спільноти або ж культур тисо- попгарського кола, які можливо використовували ці вироби для до­бування високоякісного місцевого кременю.

До металевих виробів енеолі­ту також належать плоскі сокири. На поселенні культури лійчасто- го посуду в с. Зимно Володимир- Волинського району Волинської області, де проводили дослідження M. Пелешишинта В. Ауліх(1963 р.), виявлено три таких артефакти міді [Bronicki. 1999. s. 21].

У розташованому порівняно не­далеко від Зимного поселенні Гру- дек Надбужний виявлено металеві знаряддя праці: сокирка, фрагмент долота, рибальський гачок. Ці ви­роби знайдені на площі між житла­ми поселення в різних місцях разом з уламками тиглів, шматками руди, шо свідчить про існування на посе­ленні КЛП кількох металургійних майстерень.

Продукція місцевого виробни­цтва базувалася на використанні двох різновидів міді: одної - чистої самородної міді, що.мас лише не­значну домішку (можливо, сирови­на походить з с. Великий Мідськ. розміщеного за 150 км на схід) та іншої - “миш’яковистої" (можливо, свснтокпіиської або східнокарпат- ської чи подільської сировини, де руди включали невелику кількість міді) [Guminski, 1989, s. 166-171].

Всього на цій пам'ятці знайдено 84 прсдсмсти, пов'язаних з мстало- виробництвом: 17 металевих виро­бів (у т. ч. 14 мідних), 22 фрагменти тиглів з металом, що залишився на стінках. 14 фрагментів інших пере­палених тиглів, 5 шматків руди та жужілю.

Рис. 4.12. Енеолітичні плоскі сокири-тесла:

1-3-с. Зимне Володимир-Волинськогор-ну Волинськоїобл.,4-е. Бодаки Збаразького р-ну Тернопільської обл.

Дослідниками помічено, що в КЛП роль мідних виробів була меншою ніж у колі лендель- полгарських спільнот, культурі біломальованої кераміки (BJlK). А розпиток металургії КЛП відбу­вався, напевно, під великим впли­вом вищезгаданих спільнот, які мали на своїй території (Балкани, Подунав'я) значні поклади мідних руд [Prahistoria..., 1979, s. 236].

У басейнах Одри та менше Ві­спи, ймовірно, під впливом кола тисаполгарсько-бодрогксрестурсь- ких культур, з’являються плоскі со­кири та долота як випадкові знахід­ки або скарби, наприклад, з Битиня, звідки походить 5 шестибічних

сокир та статуетка пари воликів в упряжі. Останні мають аналогії з виробами з Анатолії. Сюжети із за­пряженими воликами відомі серед керамічних виробів зі Шльонска та Малопольщі. Існувала думка, що зі східноальпійських земель в ареал поширення КЛП надходили металеві вироби, зокрема плоскі сокири [Pleslava-Stikova, 1972, s. 269; 1977, s. 66]. Ці предмети часто трапляються північніше Карпат та Судет, проте сокир з розмішеними навхрест вістрями відомо мало.

Крім Грудека Надбужного виро­би КЛП, пов’язані з металовироб- ництвом, на близьких до Західної Волині теренах Польщі відомі з Чмельова та Нєдзведзя, де виявле­но мідний жужіль, пропалені тиглі, заготовки, дріт, двобічні шила, до­вге долото (1x13 см), спіралі, перс­ні. В Яновку та Котов’ї знайдено фрагменти сопла, з Hociu похо­дить мале шило та уламок оздоби [Prahistona..., 1979, s. 237].

На мідне виробництво носіїв культури лійчастого посуду мали вплив і трипільські спільноти, де також під впливом південних ме­талургійних центрів розвивалося власне виробництво. Всього мета­левих знахідок трипільської куль­тури в музейних колекціях України відомо більше 1500 екземплярів (у т. ч. зі скарбів).

Спочатку мідна руда та виро­би надходили з Балкан (Аї-Бунар, Болгарія), найсхідніші знахідки цього металу виявлено за Доном. В цьому центрі руда добувалася у великій кількості: сотні й ти­сячі тонн. Іншим джерелом була Трансильванія, звідти, зокрема, походять сокири-клсвці з хресто­подібно розташованими лезами, які поширювалися в трипільській ойкумені в II половині V тис. до P. X. [Віденко, 2008, с. 131-132].

У с. Листвин Дубнівського ра­йону Рівненської області виявлена плоска сокира довжиною 13,6 см, шириною - 2,6-5,5 см, товщиною - до 1,9 см (фонди BKM) ірис. 4.22: 1). Виріб мас трапецієподібну фор­му, вузький прямий обух, широке заокруглене лезо, що плавно зми­кається з боковими гранями зна­ряддя. Спостерігається випуклість однієї сторони знахідки, тому її лезо скошене. Атефакт належить до тессл-доліт типу Сакальхат, варіан­ту Варошлсд (за П. Патай) [Patay, 1984, s. 24—30]. Концентрація да­них знахідок знаходиться в Заду­найському середньогір’ї. В цьому ареалі вони, напевно, мали зв'язок з бодрогкерестурською культурою. Ці сокири відносяться до Il фази розвитку БКМІ1 та збігаються з тисо-трансільванським виробни­чим регіоном. IIa території України подібні вироби походять з ссред- ньодніп|юнських пам’яток Трипіл­ля BI-BII (Трипілля, Щсрбаківка, Берем’є). Крім того, у м. Києві було знайдено ливарну форму для сокир типу Сакальхат [Рындина, 1998, с. 138-139]. Дефект на виробі з Дубнівського району свідчить про використання ливарної форми з ка­налом зі сторони обуха.

З Голишева Луцького району по­ходить енеолітична плоска сокира, яка мас довжину 11,4 см, ширину - 0,9-3,9 см (рис. 4.22: 2). Вона видовженої неправильної трапе- цісподібної форми з розширеним та заокругленим лезом, профіль - клиноподібний. Вузький обушок в поперчному перезі майже квадрат­ної форми. А. Шпунар виділив ана­логічні артефакти у тип Каліновиці Дольні, варіант Б (період Кукутені A) [Szpunar, 1987, s. 11-12]. Точні аналогії нашому виробу походять зі Словаччини: Шашовське Подград- дя, Дольни Петер [Novotna, 1970, taf. 1:8; 2:22].

До плоских сокирок, характер­них для трипільської культури, на­лежить виріб з Луцького району Волинської області (рис. 4.22: 4). Він мас довжину 8,0 см, ширину - від 2,4 до 3,7 см. Плоска сокирка має трапецієподібну форму (майже прямокутну), тільки заокруглене лезо виділяється розширенням. У профіль - симетрично клиноподіб­на форма. Порівняно широкий обу­шок мас прямокутну в поперечному перерізі форму. Артефакт нагадує плоскі сокири черняхівського типу (період Трипіля ВИ) [Derhadev, 2002, s. 62]. Вироби цього типу по­ходять з с. Черняхів Кагарлицького району та с. Верем’я Обухівського району Київської області (фонди Національного музею історії Украї­ни, інв. №№ 4403, 7981) [Derhadcv, 2002, s. 193-194, taf. 39]. Точні ана­логії знахідці відомі в Словаччині: пам’ятки Римавська Собота, Bpa- дісте (сокири типу Гаяри) [Novotna, 1970, taf. 1:1,3:37].

Ще одна плоска невелика сокир­ка походить з с. По вчи но Корецько- го району Рівненської області (рис. 4.23: І). Вона мас трапецієподібну форму та заокруглене лезо, збо­ку - клиноподібну. Обушок в по­перечному перерізі - прямокутної форми. Один лицевий бік сокирки злегка випуклий. Довжина її 8,8 см, ширина обушка - 1,7 см, леза - 3,6 см, товщина - 0,8 см. Виріб поді­бний до тессл-доліт типу Кукутені [Vulpe, 1975, taf. 33:262-269]. За розмірами його можна віднести до виділеного В.Дсргачовим типу Степанці. Аналогічні вироби по­ходять з Верем’я, Бодак, Степанці, Святого, Гішниць І. Києва, Пекарів 1 на Україні [Derhadcv, 2002, s. 62]. Схожий артефакт був у складі скар­бу з Городниці. За відомими анало­гіями виріб з с. Повчино датується періодом Трипіля ВИ.

До типу Степанці В. Дергачо- вим віднесено уламок (лезова час­тина) плоскої сокири з с. Бодаки Збаразького району Тернопільської області (Наукові фонди IA НАНУ, інв. № 65, збори О. Цинкаловсько- го з трипільського поселення етапу ВИ) [Derhaδev, 2002, s. 194] (рис. 4.22:3). Н. Риндіна проводила ме­талографічний та спектральний аналізи цього виробу Встановле­но, що він виготовлений у двосто­ронній закритій формі. Після від­ливання робоча частина леза була прокована (в наслідок цієї операції й з'явилася розширеність і заокру­гленість леза). Заключну проковку вилитої заготовки вели при пони­женій температурі. Вихідною сиро­виною для виготолення цієї плоскої сокирки була плавлена, металургій­на мідь з природними домішками олова, свинцю, срібла, заліза, ніке­лю, золота [Рындина. 1971, с. 127].

З території Західної Волині по­ходить колекція металевих доліт- тессл енеоліту' (рис. 4.13). Вироби з Луцька. Крупи Луцького райо­ну, Острова Дубнівського району мають коротке, злегка розширене лезо, трохи звужену п’ятку, переріз знаряддя посередині близький до квадрата. Ці артефакти співвідно­сяться з теслами-долотами типу 6 за Є. Черних [Черных, 1978, с. 105] та предметами варіанту- Гумельни- ця за А. Вульпе [Vulpe, 1975, s. 56]. Проколка-шило з Луцького райо­ну має чотиригранний черешок та круглий в перерізі робочий кінець (рис. 4.13: 5). Знаряддя є найбільш типовим для енеолітичного часу і, за Є. Черних, належить до знахідок типу ПИ-2 [Черных, 1978. с. Il2].

Вироби доби бронзи. Після існування в енеоліті Балкано- Карпатської металургійної про­вінції в ранньобронзовому (піз- ньоенеолітичному) часі постає Циркумпонтійська металургійна провінція (датується ХХХІІІ-ХХІ ст. до P. X. [Черных, Авилова. Орловская, 2000, с. 12-14]). Ді­яльність її різних центрів про- слідковується на Західній Волині, зокрема, завдяки знахідкам сокир нового типу. Так, нововиявленим є виріб із с. Малинівка Рожищен- ського району Волинської області (рис. 4.23: 2). Довжина провушної сокири - 13,7 см (обушок - 3,6 см, лезова частина - 10,1 см); висота обушка - 3,7 см. леза - 5.1 см; діа­метр отвору - 2.5 см. Артефакт має циліндричний, але гострий обушок та довге заокруглене лезо, верхня його частина - пряма, нижня - зна­чно опущена (дугоподібна). Цю сокиру також можна віднести до типу Козарац. хоча вона вирізня­ється невиділеним у верхній час­тині обушком відносно леза, чим нагадує більш ранню форму вуче- дольських сокир типу Думбровіоа- ра [Vulpe, 1970, s. 31]. Форма для відливання подібних артефактів BHBBjiena на поселенні Вучедол. Аналогія нашому виробу походить із території Західної України - з Ко­марова (рис. 4.14: II) [Свєшніков, 1974, рис. 18: 3]. Знахідка подібної

Рис. 4.13. Тесла-долота (1-5) та проколка-шило (6) енеоліту:

1 - м. Луцьк (фонди BKM), 2-е. Острів Дубнівського р-ну Рівненської обл. (за І. Свсшніковим, В. Коноплею). 3-е. Крупа Луцького р-ну (фонди BKM), 4,6 - Луцький р-н (фонди BKM). 5 Млинівський р-н Рівненської обл.

Рис. 4.14. Сокири доби ранньої бронзи (за В. Клочком):

І є. Рудна Мала Жешовськоговосв., Польша, 2 -с. Пистинь Косівськогор-ну Івано- Франківської обл., З - с. Муніна Пшемишльського восв. (Польща), 4-е. Шарпа Вінницької обл.. 5-е. Дерев’яне Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької обл., 6-е. Білоусівка Тульчинського р-ну Вінницької обл., 7-е. Смолигів Луцького р-ну Волинської обл., 8. 9 - с. Стеблівка (Стубло) Здолбунівського р-ну Рівненської обл., 10-е. Межигірці, 11-е. Комарів Галицькою р-ну Івано-Франківської обл.

сокири (молодший варіант типу Козарац) у похованні в Малій Груді (Чорногорія) мас цілком визначене датування - 2800-2700 рр. до P. X. [Primas. 1996, s. 154]. Такі вироби с першими свідченнями великого перелому, що закінчився в першій половині IV тисячоліття на причор­номорській території, з якою найви­разніше пов’язане зародження ран- ньобронзової металургії [Черных, 1978, с. 126].

У фондах Торчинського історич­ного музею зберігається сокира, виявлена в с. Смолигів Луцького району (на березі озера Окорськс) (рис. 4.14: 7; рис. 23: 1). Її довжина 11,5 см, ширина - 4.5 см. Отвір для руків’я має діаметр приблизно 2,5 см. Артефакт належить до культури постшнурової кераміки бронзового віку. В. Юючко відносить такі соки­ри до типу “Зок С”, за назвою по­селення Зок в Угорщині, на якому виявлено ливарні форми для відли­вання таких виробів. Ця подунав- ська пам’ятка датується вучедоль- ською культурою [Machnik. 1987]. Проте сокира зі Смолигова прикра­шена канелюрами на обусі. що не­характерне для Подунав’я і більш типове для сокир катакомбного типу Східної Європи. В. Клочко допускає місцеве, придністровське виробництво такого виробу [Клоч­ко. 2006, с. 84, рис. 50: 6]. Вірогід­ніше, сокира зі Смолигова є північ- нокавказьким імпортом, оскільки має багато аналогій в північнокав- казькій культурі [Марковий, 1960, рис. 6:2; Кореневский, 1981, рис. 3: 5], а опосередковані зв’язки з цим металургійним центром у даний період підтверджене дослідження­ми Н. Риндіної [Рындина, 1980, с. 21-42]. Вивчення металу цього ви­робу допоможе вирішенню постав­леної проблеми.

Точна аналогія нашій знахідці (з канелюрами) походить із с. Біло- усівка на Поділлі (зберігається в Державному Ермітажі, м. Санкт- Петербург) (рис 4 14- 6) Поді­бна сокира, також з канелюрами, хоча й має більш прямий товсті­ший тулуб, відома з Мунін (Пше- мишльське воєводство, Польща) [Zaki, 1960, s. 87] (рис. 4.14: 3). Я. Махнік теж вважає, що осно­вними аналогіями сокирки є виро­би з території Кавказу [Марковин. 1960, с. 35, рис. 6: 2; Черных. 1977, с. 45, рис. 7; Machnik, 1982, s. 83], а в Мунінах могла з’явитися завдя­ки населенню культури шнурової кераміки, яке жило до середини IIl тис. до P. X. на північних і півден­них схилах Карпат [Machnik, 2001, s. 115-137].

До стжижовської культури на­лежить скарб металевих виробів із с. Стсблівка (Стубло) на Рівненщи­ні, знайдений в 1927 р. на глибині близько 0,5 м від сучасної поверх­ні. До нього входили дві сокири, а також прикраси - підвіски, дев’ять браслетів та десять скроневих кі­лець [Antoniewicz, 1929].

Одна сокира має бочкоподібну обушкову частину і довге похиле­не вниз лезо, яке закінчується пів- округлою робочою частиною (рис. 4.14: 9). Друге знаряддя з цього скарбу має циліндричний обух і до­вге клиноподібне лезо (рис. 4.14: 8). І. Свєшніков вказував північно- кавказьке походження цих двох ви­робів [Свєшніков, 1974, рис. 18: 3].

За сучасними дослідженнями можливим був інший шлях по­ширення артефактів, подібних до першої сокири, - з Південно- Центральної Європи. В цьому ре­гіоні такі вироби пов’язуються з вучедольською металургійною традицією. З поселення Вучедол однойменної культури в Хорватії походить ливарна форма для відли­вання сокир цього типу. Ця форма віднесена до пізнього періоду вуче- дольськот культури (2500-2200 рр. до P. X.) [Vuccdol. 1988, cat. 214]. Схожі глиняні форми виявлено в Угорщині на пам’ятці Зок, а також у Словаччині (форми з Нсвідзян та Великого Медера). Нещодавно було відкрито скарб металевих виробів в с. Мсжигірці Галицького райо­ну Івано-Франківської області, до якого входили дві лопоті підвіски у формі вербового листя ірланд­ського типу, та сокира, аналогічна до вище описаної зі Стеблівського скарбу [Клочко, Ткачук, 2000, с.

94-95] (рис. 4.14: 10). На терито­рії Польщі такі вироби виявлені в місцевостях Квєтішево, Раджікув. Стшслін, Ошно [Gcdl, 2000, гус. 4-6].

Знахідки цього варіанта про- вушних сокир, які вирізняються потовщенням нижнього краю обу­ха, вертикальними реберцями на ньому та відносно прямим лезом, виділені у тип сокир Стубло. Його вважають варіантом виробів типу Козарац (за А. Вульпе), який на­лежить до початку румунського середнього бронзового віку [Vulpe, 1970, s. 39-40]. В. Клочко включає тип Стубло до виділеної ним групи сокир Зок C [Клочко, 2001, с. 251].

Отож, знахідки таких виробів потрібно розглядати в контексті південних зв’язків, що є свідчен­ням міграційних процесів півден- нокарпатських культур на північ. Ще одним опосередкованим під­твердженням південних зв’язків є знахідка сокири типу “Стубло” в с. Дерев'яне Хмельницької області (рис. 4.14: 5). Спектральний і мета­лографічний аналізи цього виробу, проведені Н. Риндіною, вказують на спорідненість його з матеріалом карпато-трансильванських родо­вищ (а не кавказьких) [Рындина, 1980, с. 34].

Другу сокиру зі Стеблівсько­го скарбу В. Клочко вважає поді­бною до виробів костромського типу культури багатоваликової кераміки, але вказує, що вона від­різняється від них сокироподібним обухом. Відповідно, дослідник ро­бить припущення, що вона є місце­вим виробом [Клочко, 2006, с. 85]. Й. Баюра відносить цей артефакт до сокир типу Фаскау [Batora, 2003, s. 27]. Тип входить в групу сокир 2,15 серсдньобронзового періоду на Північному Кавказі (на Північ від Осетії) і належить до північно- кавказької культури [Корсневский, 1981, рис. 7:11]. Абсолютне дату­вання цієї культури починається від 2200 рр. до P. X. [Трифонов. 2001. с. 80]. Періодизація стжижовської культури, за С. Кадровим, виходить від 2000 рр. до P. X. [Kadrow, 1995, гус. 1]. Цими хронологічними рам­ками можна обмежити час захован­ня скарбу Стубло.

Поєднання в одному скар­бі (Стеблівському) виробів двох металургійних традицій, окремі знахідки виробів вучедольськнх (Малинівка, Комарів) та північно- кавказьких (Смолнгів, Білоусівка) центрів, вказують на існування ак­тивних зв’язків племен, які перебу­вали на території Західної Волині, у північно-східному і південно- західному напрямку.

Нова провушна сокира (випад­кова знахідка) походить з Горохів- ського р-ну Волинської обл. (рис. 4.23: 3). Вона має довжину 11.8 см, ширину леза в найтопшому міс­ці - 3.6 см. в иайтовщому - 5,5 см. довжину втулки - 6,2 см, діаметр отвору - 2,5 см. Трубчаста втулка має внизу кільцеподібне потовщен­ня. Від втулки (на її рівні) йде пів- ро.мбічне напластування до серед­ини леза. Саме лезо розширене до кінця та відігнуте до низу.

Артефакт за формою має ана­логії серед виробів ранньобронзо- вого (серсдньобронзового) часу із Східної Азії (Ірану). Зокрема, схо­жі сокири виявлено в Сузах IV-V [Tallon, 1987, fig. 2: 23, 33; Avilova, 2008, fig. 5], Луристані [Vanden Bcrghe. 1972, fig. 6; 1973, fig. 3; 13]. Більшість подібних артефактів да­товані 2600-2400 рр. до P. X. Мож­ливо, ця сокира є ще одним під­твердженням існування важливого торгівельного шляху, що проходив по ріках Південний та Західний Буг і з’єднував басейни Середземно­го й Балтійського морів [Клочко, 2007; Бандрівський, 2007; Клочко, 2008]. Знахідка потребує додатко­вого дослідження, з’ясування умов виявлення, вивчення металу, тому робити важливі висновки перед­часно.

Із металевих знарядь праці виді­ляються два мідні рибальські гачки, знайдених на пам’ятках межано- Bii цької (городоцько-здовбицької) культури. Один з них був у жит­лі № 7 на поселенні біля Городка Рівненського району (рис. 4.15: І). Він виготовлений з прямокутної у розрізі мідної смужки, один кінець

Рис. 4.15. Металеві рибальські гачки (за І. Свсшніковим, В. !канівським, І. Маркусом): І с. Городок Рівненського р-ну Рівненської обл. (фонди AM ЛНУ), 2-е. Яструбині Радехівського р-ну Львівської обл.. З - Вигуричі, 4 - Боратин, 5 - Луцький р-н Волинської обл.

(3-5 - фонди BKM)

якої скручений у півтора оберта, утворює петлю, другий - тонкий та округлий у розрізі, - загостре­не жало гачка [Свсшніков, 1974, с.94]. Подібний рибальський гачок знайдений в похованні № 7 біля с. Яструбині Радехівського району Львівської області (рис. 4.15:2). Поряд з ним виявлено мініатюр­ний кухлик з петельчастою ручкою і округлим денцем, в якого верхня частина прикрашена трьома рядами відтисків шнуроподібного штампа, що € характерним для цієї культури [Іванівський, Конопля, Михальчи- шин, Філсвич, 1998, с. 174-185].

Ще 3 випадкові знахідки рибаль­ських гачків походять з Луцького району - сіл Боратин, Вигуричі (пе­редав до музею В. Романюк) та не­відомого пункіу цього району (фон­ди BKM) (рис. 4.15: 3-5). Подібні знаряддя походять з Лобойківсько- го скарбу (доба середньої-пізньої бронзи), з Нижнього Подніпров’я [Черных, 1976, с. 111, табл. XXXlI]. Схожі вироби (без жальця) знайде­ні також на пам’ятках трипільської культури етапу A-BI [Рындина, 1998, рис. 56: 17, 18, 20). Отже, по­дібні артефакти мають широкий хронологічний період побутування.

З території Західної Волині по­ходить колекція металевих плос­ких сокирок (тесел) бронзового віку (рис. 4.16: 4.24-4.26). Вироби мають виділені краї по боках та дугасте розширене лезо. Різниця

між артефактами спостерігається за такими ознаками: висота під­нятих країв, рівень розширсності леза, увігнутий обух чи рівна або вигнута Обухова частина, розмі­ри виробу. За останньою ознакою можна виділити дві умовні групи цих виробів із Західної Волині: малі - довжиною 6,3-7,9 см; великі - довжиною 9.5- 12 см. Знахідки, в основному, походять з Володимир- Волинського району (дві з них збе­рігаються у фондах BlM: А-17 - р. Зах. Буг та А-810 - м. Володимир- Волинський, ур. Федорівщина), Іва- ничівського (три екземпляри), а та­кож з Турійського (с. Дуліби, фонди BKM), Локачинського, Луцького (с. Гаразджа), Маневицького та Старо- вижівського (с. Яревиїце) районів Волинської області, з с. Подоляни Гощанського району Рівненської області (приватні збірки). Вони належать до сокирок ранньоунс- тицького типу, які були поширені у 2200-1900 рр. до P. X., та пізньоу- негицького типу (1900-1600 рр. до P. X.) [Tihclka, 1965; Kostrzcwski, 1949, tabl. VI: 5; Hajck, 1954, гус. 19:10]. На Волині такі вироби пов’язуємо з культурами постшну- рової кераміки та із східнотши- нецькою культурою (пізніші типи) [Березанская, 1972, с. 79-80, рис. 26]. На території Західної України аналогічні артефакт цього періоду виявлені в Почапах та Сокалі Львів-

Рис. 4.16. Плоскі сокири-тесла доби бронзи (за 1. Свєшніковим/ Г. Охріменком): 1 - м. Сокаль Львівської обл., 2 - Володимир- Волинський р-н Волинської обл.

ської області (рис. 4.16:1) [Свєшні- ков, 1974, рис. 19: 4, 8].

За А. Шпунаром, який провів типолотізацію плоских сокирок з території Польщі, більшість виро­бів відноситься до варіанту А типу Клоджіско, який датується періо­дом BzB2 - BzD [Szpunar, 1987, s. 58-62]. Вони поширені на терито­рії Центральної та Західної Євро­пи (Польщі, Словаччини, Румунії, Німеччини, Швейцарії, Франції тощо).

Ще одна плоска сокирка (з с. Ме­тельно Ківерцівської о району) (рис. 4.24:2) має незначні потовщення країв в районі леза. Знахідка, на­певно, належить до ранішого пері­оду. Ця сокирка порівняно менших розмірів - 8,25x2-3,75 см. Схожі вироби А. Шпунар відніс до типу Богачіца, який, на думку дослідни­ка, є найдавнішим варіантом групи трапецієподібних сокир із закраїна­ми [Szpunar, 1987, s. 55-56].

Плоска металева сокирка іншо­го типу знайдена в с. Горбів Го- щанського району і зберігається у фондах POKM (інв. № lloπ795) (рис. 4.24: І). Її форма нетипо­ва для нашої території. Анало­гії можна віднайти у виробах культури багатовал икової кера­міки (середньобронзовий період, 1900-1600 рр. до P X.). Це, зо­крема, знахідка з поховання цієї культури в с. Морокіно Близнкжів- ського району Харківської області

Рис. 4.17. Парадна бронзова сокира з кургану № 1 в с. Івання Дубнівеького р ну Рівненської обл.

(за І. Свєшніковим)

[Клочко, 2006, с. 145, рис. 65:1-8]. Щоправда, виріб з с. Горбів був ви­явлений на багатошаровій пам’ятці та включений авторами розкопок до матеріалів енеолітичного часу [Кухаренко. 1958, с. 84-87]. В. Дер- гачов зараховує цю сокирку-тесло до трипільської культури фази CII (типу Степанці), визнаючи в ній де­яку несхожість аналогічним знахід­кам [Dcrhaicv, 2002, s. 194]. Отже, хронологічна приналежність дано­го артефакту ще потребує подаль­шого дослідження.

До предметів озброєння доби середньої (пізньої) бронзи на­лежить сокира з кургану № 1 в с. Івання Дубнівеького району Рівненської області f/M/c. √.∕7; 4.27: 1). Вона характеризується довгою втулкою з кільцеподібнії- ми потовщеннями, грибоподібним обухом, шестигранним лезом, що дозволяє зіставити її із сокирами типу D і E (за Можоліч) або В3 (за Вульпе) й датувати горизонтами скарбів Опайї або Уріу (1600 1400 рр. до P. X.) [Mozsolics, 1973, bd. 18; Batora, 2003, s. ІЗ; Zcravica, 1993. bd. 18; Кобаль. 2006. с. 734]. Деяку схожість артефакт з Івання мас з сокирою, виявленою в Драж­на де Жос [Andric$cu, 1925, pl. IV: 4, 5; Крушсльницька, 1985, с. 15]. Можливо, досліджуваний виріб слід розглядати як втілення у ме­талі традиції кам’яних сокир бо- родинського типу [Клочко, 2006, с. 133].

У похованні 4 кургану 2 біля с.Івання знайдено унікальний кин­джал з широким гостролистим клинком і з широкою, квадратною в перетині нервюрою та руків'ям у вигляді втулки, відлитої разом із лезом (рис. 4.18; 4.27: 2). У цю втулку був вставлений дерев'яний стрижень, на який з іншого боку надягнуто бронзове втулкове гри­боподібне навершя [Свешников. 1968, рис. 4: 10]. Упор руків'я та нервюра на лезі прикрашені граві­рованим орнаментом у формі три­кутників та ромбів. Відомо, що кур­ган № 2 в с. Івання пропагований радіовугленевим методом та за сучасною калібрацісю відповідає 1560-1430 рр. до P. X. [Свєшніков.

Рис. 4.18. Бронзовий кинджал з кургану № 2 в с. Івання Дубнівського р-ну Рівненської обл.

(чя І Сштпніковим)

1968. с. 167; калібрація за Б. Рсмсі (2009)].

За формою леза цей виріб бли зь- кий до кинджалів красномаяцько- го типу сабатинівської культури [Клочко, 2006, с. 135], проте форма нервюри та руків'я близькі до кин­джалів і мечів із шахтових гробниць 4 та 5 могильного кола А у Мікс- нах [Mullcr-Karpe, 1980. taf. 225: 9; 228: 5]. П. Макарович [Makarowicz, 2008, s. 340-341] вказує на деяку схожість кинджала з Івання з виро­бами, які можна пов’язати із саба- тинівською культурою - кинджал з Дніпропетровщини [Клочко, 2006, рис. 81: 11 ], зі скарбу в Дуда (Мол­дова) [Morintz, 1978, S. 182, fig. 105: 7], зі скарбу в Лозовій (Північне Причорномор’я) [Дергачев, 1975, рис. 4; Kaiser, 1997, abb. 46: В]; з білогрудівською культурою - фраг­мент меча з Вінницького району [Клочко, 2006, фото 18]; з горизон­том скарбів Форро і Опайї - кин­джали зі скарбів Фсльсозсолька і Генітетс (Угорщина) [Mozsolics, 1973, taf.57: 2, 3; 77: 3].

Орнамент на нервюрі наслі­дує візерунки, типові для керамі­ки комарівської культури, проте сам принцип прикрашати нервю­ри незвичний для Східної Європи, і відомий II тис. до P. X. тільки у Східному Середземномор'ї на кинджалах та мечах, знайдених в Анатолії, Греції та Єгипті.

П. Макарович [Makarowicz, 2008, s. 341] в цьому контексті зга­дує знахідки з могильних кіл А і Б в Мікенах, з Пилоса [Hachmann, 1957, taf. 69: 4; Dictz, 1991, fig. 80:4] (датовані близько XVIl - XVI ст. до P. X.), церемоніальний кинджал періоду 18 династії з Ахмосу в Єгипті (друга половина XVI ст. до P. X.), бронзовий кинджал з Лурис- тану в Ірані [Vandcn Berghe, 1981], а також пізніші кавказькі екземпля­ри [Kaiser, 1997, abb. 51]. Цс також стосується виробів з карпатських металургійних центрів першої по­ловини II тис. до P. X. (кинджали типу Брацовце, Тішапалконія, Ke- лебія [David, 2002, tat. 86-88], мечі типу Орадеа, Лівада [David, 2002, taf. 9]]). Впливи цих центрів ви­являються на території Поділля, Волині та Середнього Подніпров'я [Лисенко. 1998; 2001].

Подібно оздоблена середня час­тина кинджала з відомого скарбу з Бородіно [Kaiser, 1997, taf. 1: 8]. Грибоподібне закінчення руків’я пов’язує досліджуваний артефакт з екземпляром із сабатинівського поховання в Борисовці [Дергачев, 1986, с. 182, рис. 53: 15], а також зі знахідкою в скарбі з Батарчі (північно-західна Трансильванія [Bader, 1978, pl. LXXV: 15]. Певна схожість прослідковується з кин­джалами зі скарбу в Тамасфаль- ві (колишня Югославія) [Hansel, 1968, taf. 57:4-7]. Частину кинджа­ла цього часу знайдено в Грудеку Надбужному [Niedzwicdz, 1985, s. 88-91].

Безперечно, такі речі могли належати лише військовій еліті [D⅞browski, 2005, s. 228-229]. Уні­кальність форми, декору і відсут­ність повних аналогій кинджала з Івання утруднює вирішення питан­ня його походження. Як зазначає 11. Макарович, інспірації для кин­джалу з І ванн я потрібно шукати в металургійних центрах, що були під впливом кола закарпатських куль­тур. а опосередковано також на те­риторії Східного Середземномор’я [Makarowicz, 2008. s. 341]. Балкано- кариатське походження бронзових виробів з Івання підтвердили спек­тральні аналізи, виконані Є.Черних [Свешников, 1990, с. 86].

В с. Лише Луцького району, по­близу аеродрому, директор місцевої школи А. Бишта виявив бронзову шпильку-стилет та передав до Во­линського краєзнавчого музею (інв. № TB-13268). Довжина виробу - 25,9 см, діаметр голівки - 1,7 см. отвір на ній - 6 мм. На голівці ви­робу від отвору йдуть промені, які утворюють трикутники. Під нею - 6 горизонтальних ліній, потім два ряди 5 навскісних „карбованих” ліній, знову 6 горизонтальних ліній і далі 4 хрестоподібно розташовані овальні виступи (протуберанці). IIa їх передніх частинах проглядаєть­ся хрест („+”). За протуберанцями йдуть 7 горизонтальних кілець і 5 навскісних ліній, які паркетним методом орнаментують виріб при­близно до його середини. Закінчу­ється орнамент чотирма горизон­тальними лініями (рис. 4.19: 1).

Металографічний аналіз, про­ведений Т. Гошко, показав, шо шпилька вилита за восковою мо­деллю. Орнамент був нанесений на восковій моделі, про шо свідчить його нечіткість, плавні лінії. Гото­ве литво було піддане незначному куванню для загострення вістря шпильки. Ступінь обтиску металу становив 20-40%. Гаряче куван­ня здійснювалося при температурі 500-600⁰C і закінчувалося, коли метал охолов.

Спектральний аналіз показав, що виріб виготовлений з олов'янистої бронзи (олова - 4,07 %). Присут ня незначна природна домішка інших металів (нікелю - 0,4 %. сурми - 0.32 %, миш’яку - 0,1 %, свинцю - 0,07 %, алюмінію - 0,08 % та ін­ших), відсутні цинк та марганець (див. Додаток В, аи. 201).

Точна аналогія цьому виробу по­ходить з Подніпров’я і зберігається у фондах Дніпропетровського іс­торичного музею [Лысенко, 2006, c.51] (рис. 4.19: 2). С. Лисенко від­носить такі артефакти до 1 варіан­ту шпильок з чотирма виступами на стержні та об’ємною вилитою верхньою частинкою - шпильок з грибоподібною голівкою [Лысенко, 2006, с. 51].

Уламок шпильки такого ж типу (але без орнаменту та отворів) по­ходить з с. Борочичі Горохівського району Волинської області (рис. 4.19:3).

Схожими, але більшими за роз­міром в півтора-два рази, є два бронзових вироби, шо зберігають­ся у фондах Національного музею історії України (інв. №№ 1700(3) та

Рис. 4.19. Шпильки з протуберанцями доби середньої бронзи (за Г. Охріменком, І. Маркусом, С. Лисснко, T Ioujko, В. Клочком). 1 — с. Лише Луцького р^_ну Волинської обл. (фонди BKM), 2 фонди Дніпропетровського історичного музею, 3 - с. Борочичі Горох і вського р-ну Волинської обл., 4-е. Івання Дубнівського р-ну Рівненської обл., 5 - фонди Національного музею історії України, інв. № 1700(3).6-е. Гордіївка Вінницькоїобл.

1702(4)) (рис. 4.19:5). їхня довжина - 47 і 35,4 см [Гошко, 2005, с. 235; Якубенко, Лисенко, 2006, с. 42—44]. Також на вкачаних виробах наяв­ні особливі валики на навсрші. їх орнамент подібний: горизонтальні гравійовані лінії в тих самих міс­цях - під голівкою, перед і після виступів. На двох “київських” ви­робах групи ліній наявні й далі по орнаментованій їх довжині, про­те на них переважає вичеканений орнамент, який складається з яру­сів заштрихованих ромбів. Малю­нок на виробі з Лиіца маг характер паркегної штриховки, вона пред­ставлена частково на одному з ар­тефактів із Національного музею. На всіх знахідках майже однаковий орнамент на навсрші (смуги з ліній, що променями розходяться від його центру). Різниця полягає в тому, що вироби з НМ1У по довжині пусто­тілі, так як і два протуберанці, які мають наскрізний отвір.

Аналогічні два вироби також ви­явлено в похованні 16 Гордіївського курганного могильника (Вінницька область) [Клочко, 2003] (рис. 4.19: 6). Проте вони набагато більших розмірів; хрестоподібно розташо­вані виступи мають грибоподібну голівку та наскрізні отвори; у ви­робу з с. Лише с наскрізний косий отвір у голівці, відсутній у попе­редніх знахідках. Така особливість властива шпилькам зі скарбу із Ри- сешт [Петреску-Дымбовина, 1960, с.58, рис. 6:5], а також знахідці із Улашківців [Свєшніков, 1974а. с. 199, рис. 52:2].

Подібні шпильки виявлено у Припрутській Румунії, в Трансиль- ванії та Середньому Подністров’ї на пам’ятках культури Hoa, що датуються XV-XlI ст. до P. X. Знахідки бронзових прикрас з чотирма перехресними виступа­ми походять з відомого скарбу Опайї (Угорщина), синхронного культурі Hoa і датованого сучас­ною калібрацією приблизно 1450— 1400 рр. до Р.Х. [Mozsolics, 1973, s.67, 115, taf. 20: 1-3].

У відомому східнотшинецькому кургані II с. Івання Дубнівського р-ну Рівненської обл. виявлена ана­логічна шпилька з чотирма висту­пами на стержні, проте артефакт мас значно менші розміри та інший тип голівки (рис. 4.19: 4). Курган, як було вище зазначено, датований 1560-1430 рр. до P. X. [Свешников, 1968,c. 167].

С. Берсзанська і В. Клочко да­тують гордіївські вироби періо­дом BzD і вважають їх заключним етапом існування шпильок куль­тури Hoa другого варіанту' (1300— 1200 рр. до P. X. [Bcrczanskaja, Klocko, 1998, s. 11]. Т. Гошко схильна вважати описувані більші вироби ви­дом особистої зброї, на зразок стиле­тів. Одним із доказів с тс, що їх зруч­но тримати, зважаючи на розміри від голівки-навершя до протуберанців- перехрестя, куди добре лягає рука. Крім того, дві знахідки у Гордіївсько- му похованні лежали голівками біля кистей небіжчика.

Кування вістря закінчувалося у всіх випадках по охолопому мета­лу, що. як відомо, підвищує його твердість. Тобто, була пот реба про­колювати щось тверде, а на виробі з Національного музею історії по­мітні результати такого викорис­тання. Можливо, це була колюча зброя для жертвоприношення (так як припускає Г. Буров щодо кістя­них молоточкоподібних шпильок доби ранньої - середньої бронзи) І Буров, 1998, с. 7].

Такі шпильки виливалися і в двостулкових роз’ємних формах, і за восковою індивідуальною модел­лю [Гошко, 2007, с. 253). Тобто, ви­готовлення подібних предметів по­требує великих затрат часу і вміння. Прикрашена багатим орнаментом, вони є витворами мистецтва! могли належати тільки представникам па­нівної верхівки (як відомо, багатий Гордіївський могильник - це місне поховання знаті). Зважаючи на ска­зане, можна стверджувати, що такі вироби мали особливе символічне значення та належали представни­кам знаті.

Металеве озброєння доби пізньої бронзи представлснсзнахідками на­конечників списів. Один артефакт походить з с. Піддубці Луцького району Волинської області (рис. 4.28: 1). Довжина цього виробу - 14 см. Він оздоблений ялинковим декором по всій поверхні втулки, а в проміжках нанесено опоясуючі ряди горизонтальних ліній по 3-4 в кожному.

Точного аналога цьому орнамен­тованому наконечнику немає, хоча є вироби подібні за формою. Зокре­ма, один із них зберігається у фон­дах Любомльського краєзнавчого музею (інв. № 1533) (рис. 4.28: 4). I Ii вироби мають нетипове для та­ких знахідок нижнє закінчення пера вістря. Певні аналогії встановлено з виробом, знайденим біля Міхова (Люблінський повіт, Польща). Збе­режена довжина останнього - 10,5 см, реконструйована - 11,5 см. Поді­бні знахідки Я. Фогель відніс до IX типу бронзових списів з реберцями. Схожий наконечник виявлено також в Седлісках Жешівського воєводства (Польща) [Czopek, 1985, s. 159].

Такі характерні наконечники па лежать до імпортів з-за Карпат і да­туються 4 періодом епохи бронзи. Вони є провідною формою цього періоду [Kostrzewski, 1962, s. 13], що підтверджується добре дато­ваними чисельними знахідками з Угорщини. Трансильванії, Словач­чини. На верхньому Подністров’ї, на теренах, зайнятих населенням культури Гол і гради фракійського гальштату, наконечники цього або подібного типів знаходять в скар­бах бронзових виробів культури Гава, Фальсевч або інших [Кобаль. 1996, с. 143-148]. Я. Гурба припус­кає, що звідти, за посередництвом населення висоцькоїкультури, вони поширювалися до Малопольші. де таких виробів відомо більше п'яти [Gurba. 1997, s. 273-274].

З Бохотніци Люблінського воє­водства походить ще один наконеч­ник списа лужицької культури (тип XVI E за Я. Фоглем [Fogel, 1979. s. 102-103]). Інший наконечник відо­мий з Чарториї, належить до типу XV [Gurba, 1997, s. 99. 355]. да­тується V періодом епохи бронзи [Czopek, 1997, s. 215, Rye. 2, b].

М. Бандрівський відносить брон­зовий наконечник списа з Піддубців до вільховецької групи її класичної фази, яка даіується 1350 - 1150 рр. до P. X. Дослідник підкреслює міс­цеву самобутність даного виробу [Бандрівський, 2006. с. 88].

Наконечник списа, з овальним пером звуженим бія основи, ви­явлено в Острозькому районі. Він маг довжину 9,5 см. найбільшу ширину пера - 2 см (рис. 4.28: 3). Виріб аналогічний артефактам піз- ньобронзового періоду, наприклад, наконечнику списа лужицької куль- гури з с. Іванівка Радивилівською району Рівненської області (за дани­ми І. Свєшнікова). До нього подібна знахідка з Горохівського району Во­линської області (рис. 4.29: 5).

Нещодавно артефакт такого типу було виявлено в с. Боратнн Луцького району Волинської облас­ті (рис. 4.28: 2). Наконечник спи­са збережений неповністю, хоча, швидше за все, не його початковий вигляд (виріб був неправильно ви­готовлений і не використовувався). Ця знахідка може бути свідченням місцевого мсталовиробництва. Ме­талографічне дослідження, здій­снене Т. Гошко, показало, що його- вилиіо в кам’яній (дрібні розміри дендритів) двобічній ливарній фор­мі. Литво виявилося бракованим й подальшій ковальській обробці не піддавалося. Спектральним аналі­зом виявлено, що метал складався із міді з великими домішками сурми (3,36 %), миш’яку' (1,41 %), нікелю (0,5 %), срібла (0.48 %), олова (0.45 %). вісмуту (0,2 %), заліза (0.15 %) (див. Додаток В, ан. 204).

У с. Мильча Дубнівського райо­ну виявлено вістря списа довжи­ною 26.5 см (рис. 4.28: б). Воно вузьке, листоподібне, розширене у верхній частині та має коротку лійкоподібну втулку. Виріб нале­жить до наконечників дремайлів- ського типу (тип Il-16 за Є. Черних [1976]), який пов’язують із сабати- нівською культурою та культурою Hoa, і датується XIII - XII ст. до P. X. [Klochko, 1993].

Такі вістря представлені в ли­варних формах Новокиївської “ли­варної майстерні'’, знайденої на поселенні сабатинівської культури

Рис. 4.20. Сокири-кельти із Західної Волині (за Г. Охріменком):

1 с. Іскра Рівненського р-ну (фонди POKM), 2 - м. Костоиіль Рівненської обл. (фонди KocroiiiJibCbKOio краєзнавчою музею). З - м. Володимир-Волинський

Волинської обл., 4-е. Пересипниця Рівненського р-ну Рівненської обл. (фонди ДІМ), 5-е. Сокіл Рожищенського р-ну, 6 - Кульчин Ківерцівського р-ну Волинської обл.

біля с. Новокиївка Херсонської об­ласті [Гершкович, Клочко, Евдоки­мов, 1987] та в ливарній формі з майстерні Маринівка Бердянською району [Klochko. 1993, fig. 27: 7]. Кам’яна ливарна форма для виго­товлення наконечників списів дре- майлівського типу походить також із майстерні, то була досліджена Є. Балагурі на поселенні культу­ри Hoa біля с. Острівець Івано- Франківської області [Балагури, 1964].

До предметів озброєння пізньо- бронзового періоду належать віул- кові сокири (кельти). Знахідки похо­дять із м. Володимир-Волинський, сіл Випіків Луцького, Кульчин Ківерцівського, Сокіл Рожищен- ського. Маркслівка Володимир- Волинського, CMT Луків Турійсько- го районів Волинської області, сіл Перссопниця [Терський, 2003], Іс­кра Рівненського району [Піколь- ченко, 1973, с. 92]. міст Костопіль, Корець Рівненської області (рис. 4. 20; 4.29-4.30) [Маркус, Охріменко, 2009, с. 8-11].

Втулкова сокира з с. Іскра (рис. 4.20: І) належить до І групи гру­пи кельтів середньодунайського типу - варіант “А” (за Є. Kycm- жом, який розробив типологізацію кельтів, що походять з території Польщі) [Kusnierz, 1998, s. 13 14. 16; t. 42А]. Поширена в давнішій літературі назва такої групи виро­бів - “угорські кельти”. Цей тип датується кінцем IJI - до кінця IV періоду бронзи (HaA-HaBl). До середньодунайського типу, його ва­ріанта “В” належить виріб із Koc- тополя. Аналогічний кельт відомий зі скарбу Кармін Ill в Польщі, дато­ваний НаВЗ, або межею IV/V пері­одів епохи бронзи [Kusnicrz. 1998, s. 17-18,1. 42В].

Кельт із Володимира-Волинсь- кого (рис. 4.20: 3) подібний до 4 групи сокир - північнозахідноєвро- пейських, яка датується V періодом епохи бронзи [Kusnierz, 1998, s. 82].

Виріб із Псресопниці (рис. 4.20: 4) за загальними пропорціями мож­на віднести до II групи лужицьких сокир. Кельт має оригінальний орнамент, подібний до виробів типу Чарків - варіант “D” [Kusnierz. 1998, s. 36-37, t. 43В]. Схожі виро­би зі скарбу Кармін 11 дозволяють датувати цей варіант НаВ2 (друга половина IV періоду доби бронзи).

Кельти з Вишкова (2 екземпля­ри) (рис. 4.30: 4—5) були виявлені в одному місці разом з горщиком, який не зберігся. Ці вироби також належать до групи лужицьких кель­тів. Результати металографічного дослідження, проведеною Т. Гош- ко, свідчать, що ці вироби мають аналогічну технологію виготовлен­ня. Кельти вилиті у кам’яній дво­бічній ливарній формі. Формуван­ня леза здійснювалося куванням по холодному металу із проміжними нагріваннями до температури 400 - 500^,,C. Ступінь обтиску становив в одного кельта 20-40%. в іншого - близько 20 %. Спектральний аналіз цих виробів показав, то їх склад металу дуже близький. Серед домі­шок можна виділити сурму (1.08- 1,11 %). миш'як (0,5-1,44 %), оло­во (0.5 0.6 %), свинець (0,4-0.6 %), срібло (0,37-0,42 %). залізо (O,2-O,3 %), нікель (0.2 %) f∂ιιβ. Додаток В. ан. 202. 203).

Оригінальний одновушковий кельт - великий, вузький, мішкопо­дібний знайдено у с. Маркелівка Володимир-Волинського району на Волині (рис. 4.29: І). Форма його дуже архаїчна, орнамент (верти­кальні риски) подібний до прикрас кельтів лужицького типу. В. Клоч- ко вважає то цс “протолужинь- кий” тип (група "місцевих” сокир- ксльтів ехіднотшинеііької культури пізньої фази) [Клочко, 2006, с. 189].

З с. Будераж Здолбу пінського ра­йону Рівненської області походить кельт із наскрізною розімкнугою втулкою, без вушка, прокований (фонди POKM, інв. № IIAκ327)f∕w. 4.31: 1). Виріб належить до групи кельтів К-2, за С. Черних [Черных, 1976. с.68-69]. На території Украї­ни такі знахідки сконцентровані у Середньому Подніпров’ї: біля Ка­нева, сіл Ведмедеве, Ржиіців. Ko- панів. Острів Канівського району, Маровське Остерського району, в Черкаському районі Чернігівської області [Черных, 1976, с. 68-69]. Северинівка Жмеринського району Вінницької області [Тсреножкин, 1961, с, 145, рис. 96]. Відомі три кельти з Правобережжя [Ханенко, 1899, табл. X]. Аналізи, проведені С. Черних. свідчать про виготовлен­ня виробів з металу східних хіміч­них груп (Урал та Поволжя). Інші райони поширення цих знахідок Північне Причорномор'я (білогру- дівська та чорноліська культури) і Поволжя (приказанська культура). В комплексах такі артефакти не­відомі, хоча все ж таки їх можна віднести до ранніх кельтів, якщо взяти до уваги знахідки із Верхньо- кизильського скарбу і Сейми, які мають деяку схожість з описаними [Черных. 1970, рис. 52: 17, 18]. Ба- іато дослідників відносили "подні­провські" вироби до ранньозрубної культури [Березанская. Отропіен- ко. Чередниченко. Шарафутдинова, 1986. с. 47, рис. 17]. В. Клочкоумов­но назвав їх знахідками культури багатоваликової кераміки |Клочко. 2006, с. 145], вказуючи на подібну знахідку в ранньому шарі (Монте- ору 1) поселення Ccpara Momcopy в Румунії [Zaharia, 1990. fig. 11: 10]. За призначенням такі вироби могли використовуватися як мотики [Tc- реножкин, 1961. с. 144].

Із е. Псрссопниця Рівненського району походить маленьке (мініа­тюрне) втулкове долото (рис. 4.31: 3), підпрямокутної форми. Округ­ла втулка злегка розширюється до низу і переходить у виділений з боків та одної лицевої сторони роз­клепаний клин, який трохи звужу­ється до кінця. Верх втулки косо зрізаний на дві сторони. Довжина артефакту' - 5,5 см.

Знаряддя має прямі аналогії з малими й мініатюрними долотами Польщі (скарб лужицької культу­ри Дзвоново. Щецинське воєв., в похованнях у Горшевіцах, Познан­ське воєв., випадкова знахідка в Тишовці, Замойськс воєв. та ін.) [GedL 2004. tai'. 21-22]. Такі знахід­ки датуються IV-V періодом епохи бронзи, хоча можуть мати і ширші хронологічні рамки побутування [GedL 2004. S. 88-92].

Втулкове ДОЛОТО З C. Хрінники Демидівського району має довжи­ну 6.5 см, ширину - 1,3-2,1 см (рис. 4.31: 4). Форма знаряддя - підпря- мокутна, розширена до отвору і трохи до кінця леза. Лезо виділене (потоншення в профілі та ливарний шов по його довжині від закінчення робочої частини до верху). В райо­ні втулки потовщення, яке має фор­му горизонтального ребра. Виріб віднесено до 2 варіанту групи ма­лих втулкових доліт за М. Гедлем. Близькі аналогії походять, в осно­вному. з регіону Великої Польщі [GcdL 2004. taf. 21: 320-322, 324, 325] та Сілезії [Gcdl, 2004, taf. 21: 323]. Такі знахідки датуються кін­цем епохи бронзи (IV-V період) та початком епохи раннього заліза (HaC). Малі долота відомі також на території Данії, Південної Швеції, Західної Німеччини. У Словаччині такі знаряддя були у використанні від Кошідср-горизонту до молод­шою бронзового віку [Novotna, 1970, s. 70].

Із Західної Волині походять знахідки ножів (рис. 4.32: І. 4-6) тасерпів (рис. 4.32: 2, 3). Вони ви­явлені у Володимир-Волинському (фонди BIM), Горох і вському. Луць­кому (фонди BKM, передав О. Гав- рилюк), Рожиіценському районах (фонди BKM. передав О. Жук), Волинської області. Млннівському, Рівненському районах Рівненської області. Ці знаряддя пов'язують з середньою та пізньою епохою бронзи [Черных. 1976, с. 88-97].

Отже, металеві виробизахідиово- липських культур періоду енеоліту -бронзи походять як із традиційних європейських центрів мегаловироб- ницт ва (балкаііо-карпатських, тран­сільванських, кавказьких), так і з місцевих мідних майстерень. Ймо­вірно. значна частина знахідок ви­роблялася на місці.

Визначення центрів палсомста- левого виробництва та різнобічних впливів на їхнє формування, а та­кож обмін металевими виробами та сировиною,для них є темою ви­нятково важливою. Широка геогра­фія знайдених подібних металевих виробів (наприклад, стсблівський скарб із Західної Волині, Боро­дінський скарб з Краснодарсько­го краю [Аптекарсв, Козенкова, 1986. № 3, с. 121-135; Черных, Кузьминых, 1986, с. 135-138]) під­тверджує надзвичайно далекосяжні зв'язки обміну між населенням різ­них територій, культурних впливів в епоху енеоліту, добу бронзи.

Література

1. Аптекарев А., Козенкова В. Клад эпохи поздней бронзи из сіанцни Упорной (Краснодарський край) // CA.

- 1986.-№3.-С. 121-135.

2. Археология Прикарпатья, Во­лыни и Закарпатья (энеолит, бронза и раннее железо). - К.: Наук, думка.

1990. - 189 с.

3. Балаїурі Е. А. Ливарні матриці з поселення пізньої бронзи біля с. Ocтровець І вано-Фран к і вської області H Матеріали та дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - K., 1964. - № 5.

- С. 28-39.

4. Бандрівський М. Проблеми етно-кульгурної атрибуції пам’яток на Північно-Західному Поділлі, Волин­ській височині і прилеглому Поліссі наприкінці середньою і пізньому періодах епохи бронзи // МДАПВ. - Львів, 2006. - Вин. 10. - С.72-92.

5. Бандрівський М. C. [Pen. на] Крушельницька Л. Кулыура Iloa на землях України. - Львів, 2006. - 176 с. // Запнкн НІШ. - Т. 253: Прані Археологічної комісії. - Львів, 2007. - С. 742-752.

6. Бариева Т. Б. Цветная метал­лообработка скифскою времени. - M.. 1981.- 126 с.

7. Березанская С. С. Средний пе­риод бронзового века на Украине. - К., 1972.-266 с.

8. Березанская С. C., Отрощен- ко В. В., Чередниченко II. H., Шарафут­динова И. Н. Культуры эпохи бронзы на территории Украины. - К.: Наук, думка, 1986 - 168 с.

9. Бурдо Н. Б., KoBiUiiox М. М. Нові дані про абсолютне датування Трипілля А // Археологічні відкриття в Україні. 1997- 1998 рр.-K.. 1998.-С.60-61.

10. Бурдо Н. Б., Віденко М. Ю. Основи хронології Трипілля-Кукутені // Археологія. - 1998. - №2. - С. 17-29.

11. Бурдо И. Б.. Ковалюх М. М. Нові дані про датування Трипілля Bl H Археологічні відкриття в Україні. 1998 - 1999 рр. - K.. 1999. - С. 25-26.

12. Бурдо Н. Б. Кулмурно-исто- рические контакты раннетрипольских племен // Древнейшие общности земледельцев и скотоводов Северною Причерноморья (V ТЫС. ДО Н.Э. - V век н.э.). Maiepna-¹Ibi III международной конференции. — Тирасполь. 2002. — С.49-51.

13. Буров Г. М. Молоточко­видные булавки как фетиш сельскохозяйственных культов // Проблемы изучения катакомбной культурно-исторической общности (KKHO) и культурно-исторической общности многоваликовой керамики (КИОМК). - Запорожье, 1998. - С. 7.

14. Віденко М. 10. Городниця-П, скарб U Енциклопедія трипільської цивілізації. В 2-х т. - К.. 2004. - Т. 2. -С. 126-127.

15. Віденко М. Ю. Шляхами трипільського світу. - K., 2008. - 298 с.

16. Гершкович Я. Il., Кличко В. H., Евдокимов Г. Л. Новокиевская литейная мастерская и проблемы хронологии сабатиновских памятников Нижнего Иоднепровья // CA. - 1987. - № 2. - С. 142-158.

17. Гошко Т. Ю. Два бронзових вироби з фондів Національного музею історії України // На пошану Софії Станіславівни Березанської: Збірка наук, праць. - К„ 2005. - С. 235-240.

18. Гошко Т. Ю. Гордіївські шпильки // Матеріали та дослідження з археології Східної України: від неоліту до кіммерійців. Збірник наукових праць. Вип. 7. - Луганськ, 2007. - С. 248- 253.

19. Гошко T Ю., Маркус І. Я., Охріменко Г. В. Знахідки найдавніших металевих сокир на Волині U Метафора спільного дому. - Ізяслав-Острог: Вид­но Над. Ун-гу “Острозька академія”.

2006. -С.3-7.

20. Гошко Т. Ю., Маркус І. Я.,

Охріменко Г R Нові надходження до палеомегалевої колекції Волині // Археологічні дослідження в Україні 2005 2007 рр. - Київ - Запоріжжя,

2007. -С. 151-152.

21. Бурський Д. C.. Приходько В. Л., Білоус В. В. Самородна мідь Волині // Мінеральні ресурси України. - 1995. -№ І.-С. 6.

22. Давня історія України. - K.: Наук, думка, 1997. -T 1. - 557 с.

23. Дергачев В. А. Бронзовые предметы XIH - Vlll вв. до н.э. из днестровс KO-IІ ру ICKOI о между реч ья

- Кишинев: Изд-во “Sztiinca". 1975. - 94 с.

24. Дергачев В. А. Молдавия и соседние территории в эпоху бронзы.

- Кишинев: Изд-во “Sztiinca”, 1986. - 222 с.

25. Есипенко А. Л. Раннетри­польское поселение Александровка! по материалам разведок и раскопок 1949 1951 гг.) U Материалы по археологии Северного Причерноморья. - 1957. Вып. 1.-С. 10-23.

26. Збеновнч В. Г. Древнейшие медные топоры в Восточной Европе // Советская археология. - 1969. - № 3. С.135-142.

27. Збеновнч В. И., Рындина Н. В. Раскопки раннетрипольского поселения И* Днестре // АО. - 1980. M.. 1981.

Іванівський В., Конопля В., Михальчишин І., Філевич В. Археологічні дослідження біля с. Яструбині H Волино-Подільські археологічні студії. - Львів. 1998. С. 174-185

28. Иессен А. А. Прикубанський очаг металлургии и металлообработки в конце медно-бронзового века // Материалы и исследования по археологи СССР. M., 1952. - № 23. - С. 128-143.

29. КлочкоВ. И. Металлургическое производство в энеолите - бронзовом веке U Ремесло эпохи энеолита - бронзы на Украине. - К.: Наук, думка. 1994. С. 96-132.

30. Клочко В. 1., Ткачук Т. М. Скарб доби ранньої бронзи з с. Межигірці та пніання походження сокир типу “Стубло” // Археологічні відкриття в Україні 1998-1999 рр. - K., 2000. - С. 94-95.

32. Клочко В. 1. Розвиток озбро­єння “шнурових” культур України як відображення етнокультурних процесів в регіоні // Od Oeolityzacij do pocz⅞tk6w epoki brqzu. - Poznan. 2001. - s. 241-258.

33. Клочко В. И. Металлические изделия Гордиевского могильника и проблемы кулыурогенеза на Право­бережной Украине во II тыс. до P. X. // http√∕w ww.mys lenedrevo.com. ua/st ud- ics∕ arox∕ ∕2003∕klochko.html. - 2003.

34. Клочко В. І. Озброєння та військова справа давнього населення України. - К.: Вид-во "АртЕк”, 2006. - 336 с.

35. Клочко В. І., Манічев В. I. Давня металургія: методи, досягнення і перспективи досліджень // Сучасні проблеми археології. - K., 2002. - С. 91-92.

36. Клочко В. Торговельний шлях Буї-Бог за часів доби середньої бронзи та індосвропеізація Малої Азії// Wspdl- nota dziedzictwa archeologicznego ziem Ukrainy і PoIski. - Warszawa, 2007. - S. 171-178.

37. Клочко В. Торговельний шлях Буг-Бог // Na pogτaniczu swiatdw. Studia z praziejdw miςdzymorza baltycko-pon- tyjskiego oftarowane Profesorowi Alek- sandrowi Kosko w 60. rocznicς urodzin. - Poznan, 2008. - S. 239-249.

ЗЯ. Кобаль Й. В. Скарб металевих виробів доби пізньої бронзи з с. Квасове Закарпатської області // Археологія. -

1996. -№ 2.- С. 143-148.

39. Кобаль Й. [Рец. на] Клочко

B. 1. Озброєння та військова справа давнього населення України (5000- 900 рр.до P. X.). - K.: АргЕк, 2006. - 336 с. // Записки НТШ. - Т. CCLlIl. -

C. 729-741.

40. Конопля В. М. Лендсльская культура // Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья: энеолит, бронза и раннее железо. - К.: Наук, думка. 1990.-С. 4-18.

41. Конопля В., Кочкін І. Мідні сокири із Західного Поділля // Волино- Подільські археологічні студії. - № 2. - Львів, 2000.-С. 57-61.

42. Кореневский С. Н. Втульчатые топоры — оружие ближнего боя епохи средней бронзы Северного Кавказа // Кавказ и Средняя Азия в древности и среднивековье (история и культура). - M.. 1981.-С. 20-41.

43. Крушельницька Л. 1. Взаємо­зв’язки населення Прикарпаття і Волині з племенами Східної і Центральної Європи. - K., 1985. - 162 с.

44. Кухаренко Ю. В. Из материалов разведок на Волыни // КСИИМК. — 1958.-№72.-С. 84-87.

45. Лазаренко Є. К. Мінералогія вивержених комплексів Західної Волині. - Львів, 1960. - 509 с.

46. Лысенко С. Д. Результаты исследования могильника Малопо- ловецкое-3 на Киевщине в 1993-1997 годах // „Trzctnicc” - system kulturowy czy interkulturowy proces? I A. Kosko, J. Czcbrcszuk (red.). — Poznan. Wydawiiicl- wo Poznatiskie, 1998. - S.95-l 17.

47. Лисенко C. Д. Середнє Подніпров’я за доби пізньої бронзи і Дис.... док. іст. наук. - K., 200).

48. Лысенко С. С. Украшения населения Украины эпохи поздней бронзы / Дис.... канд. ист. наук. - К.. 2006.

49. Малеев Ю. H., Конопля В М. Исследования в Тернопольской и Ивано-Франковском областях И АО 1983 r.-M., 1985.-С. 310-311.

50. Марковин В. И. Культура племен Северного Кавказа / MИА. - Т.

31. -M.. I960. - 152 с.

51. Маркус I. Я. Давне метало­вироби ицтво та волинська мідь И Історичні студії Волинського національного університету імені Лесі Українки. - Вин. 1. - Луцьк. 2009. - С. 4-15.

52. Маркус І. Я., Охріменко Г. В. Палеометалеві вироби // Археологічна спадщина Яна Фііцке. - Луцьк, 2005. - С.315-346.

53. Маркус І. Я.. Охріменко Г. В. Нові знахідки металевих виробів на Волині // Нариси культури давньої Волині. - Луцьк, 2006. - С. 354-399.

54. Маркус І. Я., Охріменко Г. В. Металева зброя населення Західної Волині в добу пізньої бронзи H Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю. - Вип. 30. - Луцьк. 2009.-С. 8-11.

55. Миков В. Медни брадви- KOi і ач и от Бьлгария H Изследвания в намет на Карел Шкорпил. - София. 1961.-С.369-384.

56. Мовиш Т. Г. Зв’язки Трипілля- Кукугені зі степовими енеолітичиими культурами (до проблеми індоевро- пеїзаиії Європи) H Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка. - Т. CCXXXV. Праці Археологічної комісії. -Львів. 1998.-C. 111-153.

57. Нечитайло А. Л. Анализ общего состояния металлургического производства Украины и сопредельных регионов в эпоху раннею металла И Проблеми гірничої археології (матеріали 1-го Каргамиського польового археологічного семінару). - Алчевськ: ДГМІ, 2003. - С. 20 -37.

58. Нікольченко Ю. М. Про роботу рятувальної археологічної експедиції па Ровеншині // Археологія. - 1973. № 10.-С. 92-93.

59. Пелещишин М. А. Звіт про дослідження нижнього шару двошарової пам’ятки в с. Зимно, Волинської області у 1963 р. // Науковий архів Інституту археології HAH України. - 1963/4241.

60. Пелещишин М. А. Енеолітичне поселення Зимне в Західній Волині. - Тернопіль. 2004. - 158 с.

61. Перницка Э. Ранняя метал­лургия и торговля металлами в медном веке на юго-востоке Европы И Древнейшие этапы горного дела и металлургии в Северной Евразии: Каргалинский комплекс. Материалы симпозиума. - M., 2002.

62. IleipecKy-Дыбовица М. К вопросу о галыи татской культуре в Молдове // Материалы и исследования по археологии Юга-Запада СССР и Румынской Народной Республики. — Кишинев. I960. - С. 151-170.

63. Равич И. Г.. Рындина Н. В. Методика металлоі'рафическото изу­чения древних кованых изделий из меди // Естественнонаучные методы в археологии. - M., 1989. - С. 99.

64. Рындина Н. В. Древнейшее металлообрабатывающее производство Восточной Европы. - M., 1971. - 142 с.

65. Рындина 11. D. Метал в культурах шнуровой керамики Укра­инскою Прсдкарпатья, Подолии й Волыни // CA. - 1980. - №3. - С. 24-42.

66. Рындина Н. В. Древнейшее металі юобрабагы ваюшее производство Юго-Восточной Европы. - M.: Изд-во “Эдигориал УРСС”, 1998. - 227 с.

67. Сайко Э. В. Специализирован­ные производства в развитии обшеств раннеземледельческих культур. - M., 1990.- 166 с.

68. Свсшніков I. К. Два бронзові скарби з Станіславської області // Матеріали дослідження з археології Прикарпаття і Волині. - 1961. - Вип. 3.

С.51-58.

69. Свешников И. К. Богатые погребения комаровской культуры у с. Иванья Ровенской области //CA.- 1968. -№2.-С. 159-168.

70. Свсшніков 1. К. Історія насе­лення Передкарнагтя. Поділля і Волині в кінці Ill - на початку 11 тисячоліття до нашої ери. - K., 1974. - 208 с.

71. Свсшніков І. К. ГЬіемена культури Hoa // Стародавнє населення Прикарпаття і Волині - K,: Наукова думка, 1974а.-C. 183-201.

72. Свешников И. К. Средний период бронзового века Прикарпатья и Волыни. Тшцинецко-комаровская культура // Археология Прикарпаїья.

Волыни и Закарпатья.-К.: Наук, думка.

1990. - С. 78-88.

73. Свешников И. К.. Конопля В. М. Работы Ровенской экспедиции // АО 1974 г.-M.. 1975.-С. 351-352.

74. Сохацький М. Археологічні роботи Борщі вського краєзнавчого музею у 1991 - 1993 рр. U Літопис Бориіітиини, - Вип. 3. - Борщів. 1993. -С. 10-22.

75. Телегін Д. Я. Дніпро-донецька культура. - K.: Наук, думка, 1968. - 258 с.

76. Телегин Д. Я. Неолитические могильники Мариупольского типа. - K.,

1991. -96 с.

77. Телегин Д. Я., Титова Е. Н. Поселения Диепро-донецкой этно­культурной общности эпохи неолита. - К.: Наук, думка, 1998. - 142 с.

78. Гереножкин А. И. Перед- скифский период на днепровском Правобережье. - К., 1961. - 248 с.

79. Трифонов В. А. Поправки к абсолютной хронологии культур эпохи энеолита - средней бронзы Кавказа, степной и лесостепной зон Восточной Европы (по данным радеоуглеродного датирования) // Бронзовый век Восточной Европы: характеристика культур, хронология и периодизация. - Самара, 2001.-С. 71-82.

80. Ханснко Б. H., Ханенко В. И. Древности Приднепровья. - К., 1899. -Т. 1.

81. Черных Е. Н. История древнейшей металлургии Восточной Европы - M ^, Наука, 1966. - 144 с.

82. Черных Е. Н. Древнейшая металлургия Урала и Повшгжья. - M., 1970.- 179 с.

83. Черных Е. Н. Об основных этапах древнейшей Merajuiyprnn меди на іерриіории Болгарии (IV - начало І тыс. дон.і.)//Thracia. III. - Serdieae, 1974.

84. Черных Е. II. Древняя металлообработка на юго-западе CCCR - M.: Наука. 1976. - 302 с.

85. Черных Е. H. О европейской зоне Циркумпонтинской металлурги­ческой провинции //Acta Archaeologica Carpalhica. - Krakow. 1977. - T. XVIl.

86. Черных E. H. Горное дело и металлургия древнейшей Болгарии. - София: Изд-во БАН. 1978. - 388 с.

87. Черных Е. Н. Металлур­гические провинции и периодизация Jiioxn раннею металла на территории СССР U CA. - 1978а. - №4. - С.53-82.

88. Черных Е. Н. Металл и древние культуры: узловые проблемы исследования И Естественнонаучные методы в археологии. - M., 1989. - С. 14-30.

89. Черных E., Кузьминых С. Химический состав метала клада станицы Упорной // CA. - 1986. - № 3. - С.135-138.

90. !Дарафугдінова I. Бронзоли- варна майстерня з с. Головурів на Київщині // Археологія. - 1973 - № 12.-С. 61-70.

91. Шкоронад В. В.. Маркус I. Я.. Охріменко Г. В. Палеометалеві вироби з Волині і! Археологічні дослідження в Україні 2003-2004 рр. - Вин. 7. - K.: IA НАНУ, 2005.-С. 61-63.

92. Энеолит CCCH - M.: Наука, 1982.-360 с.

93. Якубенко О. О., Лисенко С. Д., Лисенко С. С. Шпильки-жезли із зібрання Національного музею історії України // Музейні чигання. - K., 2006. -С. 42-51.

94. Antoniewicz V. Der in Stublo in Wolhynien aufgefungene Bronzezeschats // Eurasia Scptentrionalis antiqua. - № 4. -Helsinki, 1929.-S. 18-24

95. Andrie⅝cu I. Nouvellcs contri­butions sur Γage du bronze en Roumanie // Dacia. - 1925. - T. 2. - S.345-384.

96. Avilova L. Regional models of meta) production in western Asia in the chalcolιth>c, early and middle Bronze ages // Trabajos de prehistoria. 2008. - № 1.-P. 73-91.

97. Bader T. Epoca bronzιιlui in nord-vestul Transilvaniei. Cullura pretracica $i Iarcica. - Bucarefti: Edilura Stiintifica §1 encιclopedicA. 1978. - 246 s.

98. Batora J. Kupfeme Schaft- loch3xte in Mittel-, Ost- und Siidosteu- rυpa (Zu Kulturkontakten und Dalierung - Aneolithikum (Friihbronzezeit)// Slov- enska Archeoldgia. - Bratislava. 2003. T. Vl.-N I.-S. 13.

99. Berciu D. Topoarele de cupru си dona brale opuse U Apulum. - 1939 - 1942.-V. I.-S. 25.

100. Berezanskaja S.S., KloCko V.l. Das Graberfekl von Hordeevka. Rahden/ Weslf.. Verlag Marie Leidorl GmbII // Archiiologie in Eurasien - Bd.5.- 1998.- 171 s.

101. Blajer W. Skarby z wczesnej eρoki br⅞zu na zicmiach polskich // Prace komιsji archeologicz.nej 28. - Wroclaw - Warszawa - Krakow - Gdartsk - Lιxlz, 1990.- 300 s.

102. Blajer W. Skarby ze Starszej і Srodkowej epoki br⅛zu na ziemiach pols- kich Z/ Prace Icomisji archeologicznej ЗО.

- Krakdw, 1999. - 475 s.

103. Bronicki A. Zimne-^kXjrodisko'' (Ukraina) ZZ Z Olchlani wιek∂w. - № 2. -

1999. -S. 20-26.

104. Cambel H., Braidwood RJ. An curly Fanning village in Turkey H Scien- Ihifie American. 222. - 1970. - № 3. - P. 50-56

105. Childe G. The dawn of European Civilisation. - London. 1950. - 226 p.

106. Coghlan H. H. Notes on the Pre­historic Metallurgy of Copper and Bronze in the Old World. - Oxford, 1951. - 131 p.

107. Czopek S. Uwagi о kulturze Iuzickei na Lubelszczyznie H Archeolo- gιa Polski Srodkowowschodniej. - T. II.

- 1997.-S. 210-225.

108. David V. Studien zu Omamentik und Datierung der bronzezeilichen Depol- Iimdgruppe Hajdusamson-Apa-Ighiel-Za- jta. Alba Iulia. - KarlsburgZWeissenburg. 2002.

109. Dqbrowski J. Symbole prestizu ρodczas Starszej epokι brqzu w Polsce ZZ На пошану Софії Станіславівни Бере ганської. Збірник наукових статей.

- K.: Шлях. 2005. - С. 135-138.

110. DerhaCev V. Die SneolUtschen und bronzezeιtlichen Metallfunde aus Molda- vιen // Prahistorischc Bronzefunde. - Stut­tgart. 2002.-Abt. XX. Bd. 9. - 388 s.

111. Dietz S. The Argolid at the Tran­sition to the Mycenaean Age. Studies in the Chronology and cultural Development in the shaft Grave Period. - Copenhagen: The National Museum of Denmark, 1991.

- 336 p.

112. Driehaus J. Zur Datierung und Herkunft donaulandischer Axttypen der friiheren Kupferzeit U Archeologia Geo- graphica. - Jg. 3. - Nr. 1/3. - 1952. - S. 6-7.

11.3. Encyklopedyja historyezna swiata. - T. I. - Krakow, 1999.

114. Γogel J. Studia ιιad uzbιujenieιιι Iudnosci kultury Iuiyckiej w dorzeczu Odry і Wisly. - Poznari, 1979. - 187 s.

115. Gedl M. Miedziane Iopory ze schylku III Iysiqclecia przed Chrystusem z tercnu Polski U Rocznik Przemyski. -

2000. - № 36. - S. 3-10.

116. Gedl M. Die Bcile in Polen IV (Metallaxte, Eisenbeile. Hiimmer, Am- bosse, MeiBeI. Pfrieme) /Z PBE - Stutt­gart, 2004. - Abt. IX. Bd. 24. - 188 s.

117. Graba-Lςcka L., Szymariski W. Znalezisko topora miedzianego w Koniec- OMMtach Z/ WA. - T. XXIV. - Zesz. I - 2.

- Warszawa, 1957. - S. 88-93.

118. Guminski W. Gnidek Nadbuzny

- osada kultury pucharδw Iejkowatych. - Wroclaw-Warszawa, 1989.- 189 s.

119. Gurba J. Brqzowy grot oszczepu z Michowa. woj. LubelskieZZArcheoIogia Polski Srodkowowschodniej. - T. U. -

1997. -S. 273-274.

120. Hachmann R. Friihe Bronzezeit im westliehen Ostseegebiel und ihre mil- tel- und Siidosteumpaischen Beziehungen. Atlas Urgeschichte 6. - Bonn. 1957. - 258 s.

121. Hajek L. Jizni Cechy ve start! dob∂ bronzov6 // Pamatky Archeologicke.

- T. XLV. - Pralia, 1954. - S. 115-192.

122. Hansel W. Beitriige zur Chro- nologie der mittleren Bronzezeit in Karpatenbecken Z BetrMge zur ur- und FruhgeschichtUchen Arehaologie des Mil- Ielrnen-Kiiitiirraumcs. - Band 8. - Bonn, 1968.

122. Kadrow S. Gospodarka і Spo- Ieczenstwo. Wczesny okres epoki brqzu w Malopolscc. - Krakow. 1995. - 167 s.

123. Kaiser E. Der Hord von Borod­ino. Kntische Anmerkungen zu einem beriihmten Uronzezeillielien Schatzfund aus dem nordwestlichen Schwarzmcerge- biet і Lniversitiitsforschungen zur ρriihis- Iorisehen Archilologie. - Band 4. - Bonn. 1997.

124. Kalicz N. Die Friihbronzezeit in Nordost-I Ingam - Budapest, 1968. - 202 s.

125. Klochko V. I. Weapons of the tribes of the Sabatinovka eulture U Culture et Civilization au Bas Danube. - № 10. - Calarasi. 1993.-S. 43-55.

126. Kloehko V. 1.. Manichev V. )., Kvasmtsa V. N., Kozak S. A.. Demchenko L. V.. Sokhatskiy M. P. Issues concerning Tripolye metallurgy and and the virgin copper of Volhynia U Baltic-Pontic Stud­ies. - 2000. - Vol. 9. - S. 168-186.

127. Klochko V.. Manichev V., Korn- ρanec G., Kovalchuk M. Wyhodnie nιd miedzi na Ierenie Ukrainy Zachodniejjako baza surowcowa πιclalιιrgii kolorowej w okresie Iunkcjowania kultury Irypolskiej H Folia Prachtslorica Posnanicnsia. - X,'XI.

- Poznan. 2003. - S. 47- 77.

128. Kostrzewski J. Pradzieje Polski.

- Wroclaw. 1965. - 428 s.

129. Koslrzewski J. Skarby і Iuzne znaleziska metalow e od neolitu do wczes- nego okresιι zelaza z gomego і Srodkowcgo dorzecza Warty // Pamiqlky archeologic- zne. - T. XV. - 1962. - S.5-133.

130. Krajewski R. Slady miedzi rodz­imej w' Janowej Dolinie H Posiedz. P.I.G.

- 1935.-T42.-S. 407-415.

131. Kusnierz J. Die Beile in Polen HI (TiilenbeiIe) U Prahistorische Bronzefunde.

- Stuttgart. 1998. - Abl. IX. Bd.21.-183 s.

132. Machmk J. Uwagi о wyrobach Inetalowych z poczqkow epoki br⅞zu w pohιdn io wo-Wschodtiiej Polsce // Pamiςtnik muzeιιm miedzi. - T. I. - Leg­nica. 1982.-S. 79-100.

133. Machnik J. Kultury' z przclomu eneolitu і epoki brazu w Strefie Karpack- iβj. - Wroclaw* - Warszawa - Krakow. 1987.- 188 s.

134. Machnik J. Kultura Ceraniiki sznurow^,ej w strefie karpackiej (stan і per- speklywy badawcze) H Neolit і poczqtkι epoki brqzu w Karpalach Polskich. Krosno, 2001.-S. 115-137.

135. Makarowicz P. Eliiame poch∂wki z kurhanu komarow skiego w' Ivanju na Wolyniu - zarys mo?liwosci in- Crpreiacyjnych И Na pograniczu swiatow. Studia z pradzicjow ιniςdzymorza baltycko-pontyjskiego Ofiarowane Pro- fesorowi Aleksanrowi Kosko w 60. rocznicς urodzin. - Poznan: Wydawnict- wo Poznahskie, 2008. - S. 333 352.

136. Malkowski S. O odkryeiu zloza miedzi rodzimej w Mydzku na Wolyniu // Posiedz. P1.G 1929. - № 24.

137. Malkowski S. O zlozu miedzi rodzimej w Wielkim Mydzku na Wolyniu //Sprawozdania Polskiego InsIytutuGeo- Iogiczncgo. -∙ Warszawa. 1931. - T. VI. -Z 4. S. 757-774.

138. Monntz S. Contrιbu∣iι arheo- Iogice la isloria Iracilor Iimpurii I Epoca Bronzului in spa∣iul carpato-balcanic. - Bucaresti: Editueaacademiei RSR. 1978.

140. Mozsolics A. Bronzefunde des Karpatenbeckens, - Budapest. 1967. - 280 S.

141. MozsoIicsA. Bronzc-UndGoId- funde des Karpatenbeckens. Depotfund- Iiorizonte von Forro und Opalyi. - Buda­pest. 1973.-364 s.

142. Miiller-Karpe H. Handbuch der Vorgesehichle. Bd 4. - Miinchen. J980.

143. Najdawniejsze dziejc ziem Pols- kich. - Kiukbw. 199X. - 382 s.

144. Ncstor J. Der Stand der Vor- gesehichtsforschung in Rumanien // 22 Bcriehl der Roniisch-Gennanischen Kom- mission. - 1932. - S. 79.

145. N iedzwiedz J. Znaleziska brazow z Grudka nad Bugiem, woj. Zamojskie // Lubelskic Hialerialy arclιeologiczne. - Lu­blin. 1985.-S. 88-91.

146. Novotna M. Die Axle und Beile in der Slowakej U Priihistorische Bronze- funde. - Miinehen, 1970. - Abt. IX. Bd. 3.

- 220 s.

147. Patay P. Kupferzcitliche MeifteL Beile und Axte in Ungam // Prahistonsche Broiizefunde. - Miinclien, 1984. - Abt. IX. Bd. 15.

148. Pemieka E. Traee element fin­gerprinting of ancient copper: a guide to technology or provenance // Metals in An­tiquity. Bar International Senes. - № 792. -Oxford, 1999.-P. 163-171.

149. Prahistoria ziem Polskich. Neolit.

- T. 2. - Warszawa, 1979. - 452 s.

150. Primas M. Veltka Gruda 1. Hligel- griiber des Iriihen 3. Jahnauscnds v. Chr. ini Adriagebiet. Velika Gπιda, Mala Gru- da und ihr Kontext U Universitatsforsch. Priihist. Arch. - № 32. - Bonn. 1996.

151. Przybyshwski W. Repertorium zabytkbw przedhistorycznych na obszarze Szesnastu powiatbw Galicji Wschodniej. - Lwow. 1906. -T IV.-S. 27.

152. Pulszky F. Die Kupferzeit in Un­gam. - Budapest. 1884.- 120 s.

153. Roska R. Uber die Herkunfi der kupfcrnen Hacken. Axlhacken. Ham- meraxte und Pickelhacken von ungar- ιschen Typen H Kbzleinenyek. Kolozsvar.

- 1942.-T. 11.-№ I.-S. 59-68.

154. Sulimirski T. Copper Hoard from Horodnica on the Dniester // Mitteilungen der Antropologischen Gesellschaft in Wien

- 1961.-T. 41.-S. 91-97.

155. Sulimtrski T. Corded Ware and Globular Amphorae North-East of the Car­pathians. - London. 1968 - 227 s.

156. Schubert F. Zu den sudosteu- ropaischen Kupferaxten // Germania. - 1965.-43/2.

157. Szpunar A. Die Beile in Po- Ien 1 (Flachbeile. Randleistenbeile, Randleistenmeiftel) // Priihistorische Bronzefunde. - Mlinchen. 1987. - Abt. IX, Bd. 16.- 164 s.

158. Tallon F. Metallurgie susienne I. De Ia fondation de Sttse au XVJIIe siecle avantJ.-C. I-IL-Paris, 1987.

159. Tihelka K. Hort- und Einzelfunde der uneticer Kultur und des Veterover Ty- pus in Mnhrrn H Fontes Archaeologiae Moravicae. - T. IV. - Bmo. 1965.

160. Vanden Berghe L. Recherches archeologiques dans Ie Lunstan U Iranica antiqua. - 1972. - Vol. IX.

161. Vanden Berghe L. Le Luristan а ΓAge du Bronze //ArchCoIogia. 1973.- Vol. 63.

162. Vanden Berghe L. Lurislan. Vor- geschichtliche Bronzekunst aus Iran. - Miinchen. 1981. - І ІЗ s.

163. Villa I. M. Lead Isotopic Meas­urements in Archaeological Objects H Archaeological and Anthropological Sci­ences. - 2009. - № 1/3. - S. 149-153.

164. VuCcdoI - lrcce Iisucljece p.n.e. Muzcjski prostor. - Zagreb. 1988.

165. Vulpe A. Axte und Beile in Ru- nιanien, 1 H Priihistorische Bronzefunde. - Munchen. 1970. - Abt. IX. Bd. 2. - 196s.

166. Vulpe A. Inceputurilc metalur- giei aramei in spatul Carpato-DunSrean H SCIV.- 1973.-T. 24.-№2.

167. Vulpe A. Axte und Beile in Rumanien. II // Prahistorische Bronze- funde - Miinchcn, 1975. - Abt. IX. Bd. 5.- 164 s.

168. Wojciechowski J. Slady πιiedzi w serii osadow typu tufitδw bazaltowych w Hancewiczach na Polesiu // Biulelyn P.I.G. - 1939.-T. 14. -S 401-109.

169. Zaharia E. La Culture de Monte- oru. Sa de uxieme etape de Sarata Mon- teoru (dep. de Buzan) // Dacia. - 1990. -№34.-S. 23-51.

170. Zaki A. Toporki Iniedziane na p∂lnocnych stokach Karpat 7 AAC. - 1960.-T. 2.-Z. 1 -2 - S. 87-105.

171. Zeravica Z. Axte und Beile aus Dalmatien und Anderen Tcilen Kroanens. Montenegro. Bosnicn und Herzegowina Prahistorische Bronzefunde - Stuttgari. 1993.-Abt. IX, Bd. 18.

Питання до 4 розділу

1. Яке значення мали в енеоліті мідні вироби?

2. З яких родовищ міді виготовлялись вироби, знайдені на Західній Волині? Що відомо про місцеві родовиша?

3. Який асортимент металевих виробів був за доби бронзи на Західній Волині?

4. Які скарби палеометалевих виробів походять із Західної Волині? Про що вони свідчать?

Рис. 2.41. Карта виходів кременю на території Польщі та України

Рис. 2.45. смт Млинів Рівненської обл.:

1 - городище, у стінах якого досліджувалась кременеобробна майстерня, 2 - вид з городища на р. Ікву. біля якої відомі багаті виходи кременю

Рис. 2.46. Виходи кременю

в районі смт Клевань Рівненського району Рівненської обл.

Рис. 2.47. Дослідження крейдяних кар’єрів на виходи кременю:

1 с. Баїв Луцького р-ну Волинської обл., виходи крейди з конкреціями кременю;

2 с. Пожарки Рожиіпснського р-ну Волинської обл.

Рис. 2.48. І залягання кременю в профілі підземної траси давніх розкопок в Кшсмьоііках Опатовських (фото А. Єдинака); 2 конкреція смугастого кременю ( Археологічний мутей і заповідник «Кшемьонкі Опатовські») (фото Є. Бембеля)

Рис. 2.137. Нуклеуси енеоліту.

і Ocipir (фонди ОДІКЗ, ПА-2278), 2 Мирогоша (фонди ДДІКЗ, КП3480), 3 Листвин (фонди ДДІКЗ, ПА-891), 4 Дублінський р-п (фонди ДДІКЗ, ПА-177), 5 -Листвин Дубшвського р-ну • (фонди ДДІКЗ, ІІА-912). 6- Суйми (фонди POKM, ΠAκ928∕l), 7 Суйми Здодбунівського р-ну ' \ (фонди POKM, ΠAx928.''2), 8 - Завидів Острозького р-ну Рівненської обл. (фонди ОДІКЗ, ПА-2127).

Рис. 2.138. Сокири культури кулястих амфор.

1 Осірозький р-н Рівненської обл. (фонди 0Д1КЗ), 2 Зіорани Любомльського р-ну Волинської обп. (фонди BKM, Л-72] 7), 3 Піски Бродівського р-ну Львівської обл. (фонди БІКМ, №447),

4Нудиже Любомльськоіо р-ну Волинської обл. (фонди ЛКМ, А-7), 5 ПІнирів Бродівськоіо р-ну Львівської обд. (фонди БІКМ, №123). 6 Коршів Здолбунівської о р-ну Рівненської обл. (фонди. J BKM, А-44).

Рис. 2.139. Крем’яні сокири культур пізиьотрипільської

та лійчастого посуду.

І Луцьк (фонди FiKM, А-4638), 2 Сільце Ковельського р-ну Волинської обл, (фонди BKM, А-13І36), 3 - Стенань Сарненеького р-ну Рівненської обл. (фонди POKM. №11416), 4 Володимир-Волшіський р-н Волинської обл. (фонди BIM, А-244,'1).

Рис. 2.140. Крем’яні сокири шнурових та постшурових (межановицької) культур:

1 Чернххів Осіролького р-ну Рівненської обл. (фонди ВК.М, А-2017), 2 - Заріччя Во.юдимир- Bo iHHCbitfiio р-ну (фонди BIM, A-IOl), 3 - Лише Луцького р-ну (фонди ВК.М, А-14296), 4

Луцьк (фонйи BKM, A-10122), 5- Лудан Володимир-Волинськогор-ну (фонди BlM, А-210), 6 Білосток Луцького р-ну Волинськоїобл. (фонди BKM₁ А-5455), 7 - Рівненська обл. (фонди POKM). 8 » Суховоля Брфдівського р-ну Львівської обл. (фонди ЫКМ. №413)

Рис. 2.141.Крем’яні сокири постшурових (стжижовської) культур.

1 Рівненська обл. (фонди POKM. КГ1-10845), 2 Луцьк (фонди BKM. А-12359). З - Мсиьниця Луцького руну Волинської обл. (фонди HKM, А-4655), 4 Костянсш. Дубнівського р-ну (фонди /Vll КЗ, HA-1171), 5 Острозький р-н Рівненської обл. (фонди ОДНО, ІІА-2034), 6 - Підкамінь (фонди БІКМ, №549), 7 Піски Бродівського р-ну Львівськоїобл. (фонди БІКМ. №427).

Рис. 2./42. Крем'яні сокири постшурових (сгжижовської) культур.

І Хмільом(фонди EIKM₁ №482), 2 - Глушив Бродівського р-ну Львівської обл. (фонди БІКМ. №642), 3 Луцьк Вадинськиї обл, (фонди BKM, А-4637). 4 Липа Дуонівського р-ну Рівненької обл. (фонди ДДІКЗ, і 1А-947).

ħ'iι ⅛i⅛X '..⅛ ∙ⁱ; > 'j ’ ‘

Рис. 2.143. Крем'яні наконечники кинджалів доби бронзи.

І Xopiiynu Кіперціасьипт р-ну (фонди BKM. Л-4620), 2 Волинська обл. (фонди BKM. А-576).

З Хобултова Володимир-Волинського р-ну (фонди BKM, А-1621), 4 Данчиміст KocronLibCbKoro р-ну (фонди POKM, IIΛκ224), 5 - Могилянн Острозького р-ну (фонди ОДІКЗ, ІІА61), 6 Велика MouiaHiiiw Здолбунівського р-ну (фонди ДДІКЗ, 1ІА2І4), 7- Майдан Моквинський Костопільського р-ну (фонди BKM. A-11444), 8 Листвин Дубнівського р-ну Рівненськоїобл. (фонди POKM, IlAκ751). 9- Піски Бродівського р-ну Львівської обл. (фонди GIK¹M, Nυ430),,10∙ МощанЩя Здолбунівського р-ну Рівненськоїобл. (фонди ОДІКЗ). ¼ ^,2∖.'~jA ■ <.∙2⅛L^rl*C -

Рис. 2.144. Крем'яні наконечники списів та дротиків доби бронзи.

1,2 - Торчин (фонди ПМ), 3 Луцьк Волинської обл. (фонди BKM₁ А-7214), 4 Липа Дубнівсьвргор-ну Рівненської обл (фонди ДДІКЗ). 5 Ковель Волинської обл. (фонди BKM, A-IOMiI), 6 - Липа Дубнисмюго р-ну Рівненської обл. (фонди ДДІКЗ, ІІА923), 7 Котів Ківерцівського р-ну (фонди BKM, А-27), 8 - Ьерсговігп Володи.мир-Волинського р-иу г 1 Волинської обл. (фонди BIM. А-5).

Рис. 2.146. Крем'яні серпи енеоліту - бронзового віку.

1 Сільце Ковельського р-ну (фонди BKM₁ А-13335), 2 Осьмиговичі Гурійського р-ну Волинської обл. (фонди BKM, А-4400), 3 Рівненська обл. (фонди POKM, HAκ228).

‘ 4 Волинська обл (фонди BKM, А-11438), 5 Золи Рівненського р-ну (фонди POKM), 6-8 - Хріиники Демидівського р-ну (фонди POKM). 9 - Зелений І ай Дубнівського р-ну Рівненької обл. (фонди ДД1КЗ, І1А-589).

Рис. 3.88. Виходи базальту біля с. Бсрсстовець Рівненської обл. І - вигляд сучасного кар'єру; 2 - відслосння базальгів близько до поверхні

Гис. 3.89. Кам'яні плоскі клиноподібні сокири енеоліт)' доби ранньої бронзи.

1 Волинська обл (фонди BKM). 2 - Derpir (фонди ОДІКЗ. ПЛ296),

З Клевань (фонди POKM). 4 Василів Рівненського р-ну (фонди POKM, Пені XMi), 5 - Вишнівка(фоцдн ЛКМ, №166), 6 Любомльськии р-п Волинськоїобл. (фонди ЛКМ), 7 Рівненська обл. (фонди POKM. Kιι48067l2). 8 Рівненська обл. (фонди POKM. IlAκl6l). 9 Рівненська обл (фоцяи POKM, IIAic162).

Рис. 3.90. Кам'яні сокири з грибоподібним обушком.

1,2 - культура лійчасіого посуду. З,4 доба ранньої бронзи (?).

І Городок Луцького р-ну (фонди BKM. А-1756). 2 Зимне Во.іодимир-Волинськиго р- ну Волинської обл. (фонди AFyI ЛНУ), З Мурампи Млинівського р-ну (фонди ДДІКЗ.

ПАЇ 108), 4 - MoiiiaHHiw Острозького р-ну Рівненської обл. (фонди 0Д1КЗ).

Рис. 3.91. Кам'яні сокири з виділеним обушком (доба ранньої бронзи).

І Луцьк (фонди BKM,A-226), 2 Володимир-Волинський р-н (фонди BIM, А-486), З Кульчии Ківерцівською р пу Волинської обл. (фонди BKM, А-1758).

Рис. 3.92. Човноподібні кам'яні сокири (доба ранньої бронзи).

І Підписці Луцького р-ну (фонди BKM. A-IOl 16), 2 Хорів Ocrpo tι∙κ∏ro р-ну Рівненської обіг. (фонди ОДОСЗ, 11А2205), 3 - Буків Луцького р ну Волинської обл.

(фонди BKM, A-3895)JJ

*' « ‰fe-і мг. Ф

Рис. 3.93. Клиноподібні кам'яні сокири доби бронзи.

1 - ГІанталія-1 Дубнівського р-ну (фонди ДДІКЗ. АІІ80), 2 - Рівненська обл. (фонди POKM), З- Кортів (фонди BKM, A-694),4 Торчлн Луцькою р-ну Волинської обл. (фонди ТІМ).

Рис. 3.94. Кам’яні сокири з орнаментом доби бронзи.

І В.іадиславівка Млинівського р-ну Рівненськоїобл. (фонди POKM, HAκ335),

2 Хорлупи Ківецівського р-ну (фонди ВК.М, А-4606), 3 - Вололимир-Волинськин р-н Волинськоїобл. (фонди BfM. A-110).

.’ х * ^V

1 k. X.. Л _ / U *.-X

Рис. 3.95. Кам’яні сокири зі звуженим обушком доби бронзи.

1 Маркостш Володимир-Волинського р-ну (фонди BlM, А-99), 2 - Кам'янецький повіт (?) (фонди ВК.М, А-678), 3 - Сьомаки Луцькою р-ну (фонди BKM. А-5466), 4 Окорськ Локачинського р-ну (фонди ТІМ), 5 Вокілимир-Волинський р-н (фонди BIM, А-477), 6 - Тернин Лунькою р-ну (фонди ТІМ), 7 Волинська обл (фонди BKM, А-1608).

Рис. 3.96. Хрестоподібні кам’яні сокири доби бронзи.

1 - Жорнище Кінерцінського р-ну Волинськім обл. (фонди BKM. Л-1628), 2 Корець (фонди POKM. llAκ90⅛' 1). З - Торчин (фонди ТІМ). 4 Мельниц» Сарнснського р-ну Рівненської обл. (фонди POKM. IIAkI 598/5).

. -д_____________________ *___________________. » < ■ ⅛ Ь

Рис. 3.97. Усічено-ромбічні кам'яні сокири доби бронзи.

І Білявці Бродовськоіо р-ну Львівської обл, (фонди BIKM₁ № 438), 2 Луцьк Волинської обл. (фонди BKM, А-2164), 3 Дубнівськни p-и (фонди POKM. IIAκ3429), 4 Ocrpir (фонди ОДІКЗ, IlА324), 5 Дубнівськни р-н Рівненськоїобл. (фонди POKM_k K∏7326∕3). Г _ш

JK' _ ‰⅛.X k

Рис. 3.98. Ромбічні кам’яні сокири доби бронзи.

І - Торчин Луцького р-ну (фонди ТІМ), 2 - Головно Любомльського р-ну (фонди ЛКМ).

З, Ковельський р-н (фонди BlM₁ А-108), 4 - Лудин (фонди BIM_i,A-2l9), 5 Біти Володимир-Волинського р-ну Волинської oчастину з найбільшим розширенням по поперечному діаметру отвору, за­дня частина дещо опущена і помітно звужується. Обушок - невеликий, скошений вниз. Площина обушка заокругленої трикутної форми. Ни­зова частина сформована у вигляді заокругленої лопаті, що загострена донизу. Отвір циліндричний, діаме­тром 24 мм. Загальна довжина со­кири 181 мм, найбільша ширина 56 мм. Висота в районі отвору 34 мм, висота в районі лопаті - 54 мм. Зна­хідка належить до дископодібного типу кам'яних сокир.

Очевидно, виріб походить із зруй­нованого поховання, так як знахо­диться в доброму стані і не піддавав­ся переробці.

Друга сокира знайдена в селі Липа Дубнівського району (рис. А. 1:2). Вона виготовлена з сірої дрібнозер­нистої породи, поверхня шліфова­на і вкрита кавернами. Сокира має клиноподібну форму, симетрична. Лопать - лопатоподібна і симетрич­на. Внаслідок тривалого викорис­тання присутні значні пошкодження на лезі (майже по всій його округло­сті). Сокира має масивний плоский обух. Товщина звужується від обуха до леза. Загальна довжина становить 155 мм, максимальна висота леза 97 мм, максимальна ширина обушка 50 мм, висота в районі отвору 43 мм, діаметр отвору 23 мм. Знахідка нале­жить до типу лопатевих (човноподіб­них) кам’яних сокир.

Розширені секироподібні леза вперше з’являються на кам’яних сокирах-молотах троянського типу. В. 1. Клочко відносить такі сокири до умовного типу “Почали”.

Сокири саме такого типу мож­на розглядати як південне запози­чення та вважати їх прототипами сокир фатьянівського типу [Клочко, 2001, с. 247].

З погляду на аналогії, сокири з сіл Липи та Грядки Дубнівського району можна віднести до кола культур шну­рової кераміки, або до постшнурових (за новою термінологією) [Клочко, 2001, с. 243, рис. 34: 2, 7, 8; Михаль-

Рис. А.І. Кам’яні бойові сокири з фондів ДІКЗ:

1 - Грядки, 2 - Липа Дубнівською р-ну Рівненської обл.

чишин, Маркус, Охріменко. 2005, с. 365, 371. рис.11].

Виробництво даних сокир для Ду- бенщини було дуже складним, так як був досить великий дефіцит на таку сировину. Тому можна припустити, що через дану територію пролягав якийсь торговий шлях.

Процес виготовлення бойових сокир включав у себе оббивку заго­товки, обробку способом пікетажу, шліфовку, просвердлених отвору. Оббивка заготовки проводилась від­бірниками з такого ж матеріалу що і заготовка, або з більш твердого. У процесі обробки каменю надавалася форма сокири. Усунення нерівностей на поверхні заготовки проводилось способом пікетажу. При цьому ін­струмент пікетажу - відбійних - по­винен бути з твердішої породи, ніж з якої виготовлялася сокира. Найчасті­ше на території Дубнівського району для цього застосовувалися крем’яні кулясті відбійники. В результаті піке­тажу проводилась “доводка” форми сокири. Наступним етапом виготов­лення бойових сокир була шліфовка. Для застосовувались різні гірські по­роди, але частіше пісковики - круп­но і дрібнозернисті. Завершальним у процесі виготовлення сокир було свердління. Свердління каменю про­водилось за допомогою піску, який приводився в рух дерев’яним чи кіс­тяним стержнем (у більшості випад­ків кістяним) [Михальчишин, Мар­кус, Охріменко, 2005, с. 373-375].

Щоб раціонально використовувати матеріал, майстер повинен був мати досвід. Часто сокири ламалися. Якщо поламана сокира піддавалася додатковій обробці, майстер робив нову. Згадувані сокири з фондів ДІКЗ не піддавалися переробці.

Серед кам'яних сокир Дубенщи- ни немає особливих, притаманних лише нашому регіону, типів. Анало­ги їм широко відомі як у західному, так і східному напрямку. Найбільше розповсюдження мають кам’яні со­кири клиноподібною та усічено- ромбічного типів, які і різний час співіснують з іншими типами сокир.

Література

1. Клочко В. 1. Розвиток озбро­єння “шнурових” культур України, як відображення етнокультурних процесів в регіоні // Od ncolityzacji do ρocz¾tk∂w cpoki br⅝zu. - Poznan, 2001.-С. 243-247.

2. Ткач В. В. Поширення, виготов­лення і використання кам’яних сверд­лених виробів епохи бронзи на тери­торії сучасної Дубсншини // Дубно і світ. Міжнародна ювілейна науково- теоретична конференція, присвячена 900-річчю 25-26 серпня 2000 р. - Дуб­но. 2000.-С. 57-58.

3. Михальчишин 1. P., Маркус 1. Я.. Охріменко Г. В. Бойові кам’яні соки­ри Північного Прикарпаття і Волині // Археологічна спадщина Яна Фітцке. - Луцьк, 2ОО5.-С. 369-377.

Олександр Осгаїїюк, директор Любо.мльського краєзнавчого музею, м. Любомль

Нова знахідка скарбу прикрас епохи бронзи на Волині

Бронзовий вік був важливим періодом в історії України. Він ха­рактеризується багатьма істотними досягненнями стародавнього насе­лення. Одним з досягнень цієї епо­хи є відкриття бронзи та виготов­лення з неї різних знарядь.

На Україні, як і на території всієї Східної Європи, епоха бронзи три­вала приблизно тисячу років - від перших століть II тисячоліття до н.е. і до початку І тисячоліття до н.с. Умовно бронзовий вік на Укра­їні можна поділити на три періоди: ранній (XlX-XVII ст. до н.е.), се­редній (XVI-XIV ст. до н.е.) та піз­ній (XIII-JX ст. до н е.).

В ранньому періоді на Середньо­му Дніпрі та у прилеглих лісостепо­вих районах локалізована середньо- дніпровська культура, яка поширена також і в південній частині Білору­сії. Західні райони України в цей час займає група споріднених культур, серед яких на Волині вирізняються городоцько-здовбииька та стжижов- ська культури. Середньодніпров- ська культура та названа вище група культур Західної України належать до так званих культур шнурової ке­раміки. або бойових сокир, шо охо­пили наприкінці III - на початку Il тисячоліття до н.с. велику терито­рію Західної та Східної Європи. Ці культури належать стародавнім ін­доєвропейським предкам слов'ян, балтів і германців.

Можемо говорити про те, шо в цілому густота населення України в епоху бронзи порівняно з попе­реднім періодом помітно зросла. В епоху бронзи найвищої інтен­сивності досягло землеробство і скотарство. В ранньому і середньо­му періоді бронзового віку набуло особливого поширення виробів із каменю, техніка виготовлення кам'яних знарядь досягає заверше­ності. Це пояснюється недостатнім розвитком місцевої металургії та високою вартістю привізних мета­левих виробів.

Перші металеві вироби на Укра­їну потрапляли з Балкан, Прикар­паття. Звідси на територію України йшла не тільки сировина, а й гото­ві вироби. В західних і північно- західних районах погреба в мета­левих виробах задовольнялася в основному шляхом довозу з прикар­патського металургійного центру.

В останні роки на Волині вияв­лено чимало нових знахідок з міді та бронзи.

В 2009 р. коло с. Бужковнчі Іва- ничівського району був знайдений

Рис. Б. і. Браслети і скроневі кільця із скарбу коло с. Бужковичі Іваничівського району Волинської області

скарб жіночих прикрас, виготов­лених з міді. Він складався з двох браслетів і двох скроневих кінець (підвісок). Зараз він зберігається у фондах Любомльського краєзнав­чого музею.

Перший масивний браслет виго­товлений з мідного круглою прута, закрученого в два оберти, з незна­чним потоншенням на кінцях.

Браслет круглої форми, покри­тий патиною і частково окислений. Діаметр браслета 86 мм. товщина прута - 8,5 мм (рис. Б.1:1).

Другий браслет менший, закру­чений в один оберт і заведеними один за одним потоншеними кінця­ми. Також круглої форми, виготов­лений з мідного прута 0-5 мм. Діа­метр браслета - 69 мм. Покритий патиною (рис. Б. І: 2).

Перше скроневе кільце виго­товлене з круглого мідною дроту розплющеному на одному кінці у вигляді вербового листка. Ззовні по центру йде поздовжнє тиснуте ре­бро. Скроневе кільце під час вияв­лення мало овальну форму, 85x63 мм. Товщина лнстка-0,4 мм. Кільце покрите патиною і має окислення (рис. Б. І: 3).

Друге скроневе кільце менше. Також виготовлене з круглого мід­ного дроту розплющеному в одно­му кінці у вигляді вербового лист­ка. Ззовні по центру йде поздовжнє тиснуте ребро. Гострий кінець за­гнутий всередину. Діаметр скроне­вого кільця 73x66 мм. Розплющені кінці обох скроневих кілець, через малу товщину, мають надломані краї (рис. Б.1: 4).

Деякі науковці такі кільця ще називають сережками, але за розмі­рами такі вироби більше підходять до скроневих чи підвісних кілець.

Подібні речі шнурової кераміки відомі в городоцько-здовбицькій, межановицькій, стжижовській, схід- нотшинецькій культурах і пам’ятках почапського типу.

Не маємо всіх відомостей, чи були ще які супроводжуючі речі з виявленого скарбу, відомо тільки, що речі були виявлені пошуковцем і лежали разом. Ми можемо від­нести цей скарб до сіжижовської культури, яка охоплювала східну частину Люблінського воєводства (Польща) і Північно-Західну Во­линь. Східний кордон цієї культури проходить по р. Горинь, західний по лівобережжю верхньої течії За­хідного Бугу, південний - перети­нає верхню течію Західного Бугу, Стиру й Ікви, північний - верхів'я Прип’яті. Ця знахідка цікава тим, що Західне Побужжя і Рівненщина більш досліджені, а Волинська об­ласть значно менше. До кінця XX ст. по стжижовській культурі були відомі 66 поселень, 24 могильники і одиничних захоронень, 4 скарби речей.

До металевих виробів цієї куль­тури відносяться вислообушні со­кири (Стеблівка, Торчин, Осгрів) північнокавказького типу, скроневі кільця, шийні гривни, браслети і персні у вигляді вербового листка з одним, двома і трьома поздовжніми реберцями, пластинчаті браслети з гладкою поверхнею і загострени­ми кінцями (Стеблівка, Могиляни), браслети з круглої в перетині по­лоси з загостреними або рівно зрі­заними кінцями (Стеблівка, Липа), діадема з металевої стрічки (Ве­ликий Боратин), підвіска у формі півмісяця з спірально загнутими кінцями (Стеблівка), підвісні кільця і персні із круглого або розклепаного дроту (Могиляни) і ін. (рис. Б. 3-7). Аналізами прикрас стжижовської культури, проведеними Риндіною Н.В. встановлено, що вони виготов­лені в основному із волинської або карпатсько-трансильванської міді, або з сплавів металу цих двох родо­вищ.

До пам’яток стжижовської куль­тури відноситься більшість волин­ських кременеобробних майстерень. Знаряддя виготовлені із чорного або сірого з чорними смужками креме­ню. На поселеннях стжижовської культури проводили археологічні розкопки Я. Фітцке (1928), М. Пс- лешишин (1971), Ю. Захарук (1957, 1961), І. Свсшніков (1966) та ін.

На Волині ця культура мала як грунтові так і підкурганні могильни­ки. Трапляються вкладки попарного захоронень чоловіка і жінки орієн­тованими головами в протилежних напрямках, в сидячому і скорченому положеннях. В 1960-х роках було виявлено таке захоронения в пісча- ній дюні під час будівництва дороги коло с. Замлиння Любомльського району.

Найбільш характерними в зна­йденому скарбі е скроневі кільця або підвіски у вигляді вербового листка. Подібні кільця виявлені в скарбі з с. Липа Дубнівського району, а в скар­бі із с. Стеблівка Здолбунівського району їх виявлено 10 екземплярів (рис. Б.З).

Рис. Б.2. Предмети з поховання культури шнурової кераміки коло с. Ріпній (і!) Львівської області (за В. Бараном): 1 - посудина; 2 - бронзові сережки

Рис. Б.З. Прикраси та зброя із скарбів бронзового віку:

І -8 - із с. Липа Дубнівського; 9-26 - із с. Стеблівка Здолбунівського районів Рівненської області (за І. Свсшніковим)

Рис. Б.4. Інвентар стжижовської культури:

1.3. 4. Il- Стеблівка; 2 - Коршів; 5.6 - Озліїв; 7. 8, 13.22 - Торчин;

9 - Підгайці; 10 - Диків; 12. 16, 21 - Валентинів; 14, 17 - Зозів 11;

15, 18,21 - Вишків; 19- Черників; 20 - Зимно; 1,3,4,7, 11 - бронза;

2, 5,6,8-10 - кремінь; 12-22 - кераміка

Рис. U.S. Ранній період бронзового віку. Матеріали гючапської групи (1-І 7) та стжижовської культури (18-38):

1,9- Золочів; 2, 4, 6, 7 - Чижиків; 3, 5, 8. 11-13, 16 - Помани; 10 - Ріпнів; 14 - Гончарівка; 15, 17 - Звенигород; 18-38 Рівненська та Волинська обл.

Рис. Б.6. Кераміка, знаряддя праці та зброя спкижовської культури:

1 - Липа; 2, 3, 8.21 - Зозів; 4,6, 10, 12 -Стеблівка; 5 - Сьомаки; 7 - Великий Олексин; 9. 11 - Озліїв; 13 Торчин; 14 - Диків; 15 — Карасвичі; 16 - Черників;

17 - Валентинів; 18 - Рівненський район; 19 - Зимне; 20 - Вільхове

Рис. Б. 7. Прикраси стжижовської культури з поховання в с. Могиляни Рівненської обл. (за К. Каспаровою)

В 1958 р. під час проведення археологічних розкопок коло с. Ріпнів Львівської області виявлене безкургаппе поховання культури шнурової кераміки, де коло черепа було два скроневих кільця, які мали форму вербового листка (рис. Б.2). Найбільш подібні кільця були вияв­лені біля с. Сьомаки і смт. Торчин на Волині, м. Дубно Рівненської області, с. Переможне Львівської області, біля с. Озліїв. Такі кільця знайдені під час археологічних роз­копок у Києві. Як бачимо скроневі кільця у формі вербового листка зустрічаються в середньодніпров- ській культурі, у пам’ятках по- чапського типу і відомі з пізніших поховань підкарпатської культури (рис. Б. 4-6).

На Люблінщині в Злотій у 2002 р. були проведені археологічні розкопки на могильнику з трупос- паленням. Там також виявлено подібні кільця в дуже багатому за- хороненні, яке польські науковці відносять до межановицької куль­тури (рис. Б. 8).

Спектральним аналізом, викона­ним Н. В. Риндіною і Є. М. Черних, встановлено, шо скроневі кільця з Торчина, виготовлені з міді, а скро­неві кільця із Дубно і Липи - із низькооловянистої бронзи.

Рис. Б.8. Прикраси з поховання межановицької культури в Злотій (Польша)

Проведені археологічні дослі­дження підтверджують, шо ця мідь могла використовуватись з родови­ща коло с. Великий Мідськ. Родови­ща міді виявлені і в Я новій Долині Костопільського району, Маюничах Володимирецького району Рівнен­ської області, а також Ратнівському районі Волинської області. Відомі вони і в Польщі.

Згідно радіовуглецевих аналізів суміжних культур Хлопце-Веселе і межановіцької культури, які датова­ні XVin-XVII ст. до н.с., ми може­мо віднести вищеописаний скарб з с. Бужковичі Іваничівського району Волинської області до 1800-1600 рр. до н.е.

Література

1. Археологія Української PCP. - Т. 1. - Київ, 1971. - С. 288-293,297-301.

2. Маркус І. Я., Охріменко Г. В. Па- леометалеві вироби // Археологічна спадщина Яна Фітцке. - Луцьк, 2005. - С. 315-336.

3. Археология Прикарпатья, Волыни и Закарпатья. - К., 1990. - С.68-74.

4. Археология СССР. Эпоха бронзы лесной полосы СССР. - М„ 1987. - С. 35-51.

5. Кучинко М. M., Кучинко 3. М. Давні та середньовічні скарби Волині. - Луцьк, 2007. - С.22-27.

6. Баран В. Д. Поховання культури шнурової кераміки колос. Ріпнів (Ріпнів II), Львівської обл. // Матеріали і дослі­дження з археології Прикарпаття і Воли­ні. - Київ, 1961. - С.151-153.

7. BronickiA. Odkrycia archeologiczne па Lubelszyznie w 2002 roku. Katalog wystawy. - Cbehn, 2003. - Folo 26.

Тетяна Гошко,

наук, співробітник Інституту археології НАНУ, м. Київ

Технологічне дослідження виробів з кольорового металу із Західної Волині

В Інститут археології HAH України надійшла колекція мідних та бронзових виробів із Західної Волині для проведення технологіч­ного дослідження.

Результати металографічно­го дослідження сокири-тесла з сЛиствин Дубнівського району Рівненської області

За Н.В.Риндіною відноситься до типу ТТ-2 Ясладані [Рындина, 1998, с. 111]. Датується II фазою БКМП. Мас лад’свидний корпус, що утворений двома клинами: по­здовжнім і поперечним - теслопо- дібним. Поперечний перетин обох клинів овальний. Теслоподібний кінець трохи закручений пропеле­ром. Обидва клини носять сліди роботи з твердим матеріалом (осо­бливо теслоподібний). Втулка, що розташована посередині знаряддя, має на краях виступи, що по різно­му оформлені на спинці та черевці. На черевці виступ плавно перехо­дить у корпус сокири, а на спинці набуває вигляд кільцеподібної муф­ти, на якій спостерігається гаряча усадочна тріщина (недостатньо на­грітий вставний стрижень при мон­туванні ливарної матриці). Через це край втулки на спинці був загнутий усередину по всьому периметру і прокований Під загнутим крагм втулки, на її внутрішній поверхні, спостерігаються вдавлини від ін­струмента зі сегментові!дним (?) робочим краєм.

Розміри знаряддя: загальна до­вжина - 22,9 см; ширина горизон­тального леза - 5 см; ширина вер­тикального леза - 4,8 см; діаметр

Рис. В. І. Сокира-тссло з с. Листвин Рівненської обл. втулки для руків’я - 3,3 см. Слідів ливарного шва на поверхні не спо­стерігається. Але за відомими ана­логіями можна припустити, що ви­ріб вилито у двобічній роз’ємній формі зі вставним стрижнем Rara знаряддя - 1 кг 249,2 мг (рис. В. І).

Рівний корпус досліджуваного виробу відрізняє його від знарядь, описаних Н.В.Риндіною.

Шліф для проведення метало­графічного дослідження зроблено на поздовжньому перетині гори­зонтального леза. До травління на поверхні шліфа спостерігається евтектика Cu-Cu₁O, яка в процесі лиття сконцентрувалася на межах зерен (рис. В.2.1).

Характер розташування евтек­тики свідчить про те, що виріб було вилито у формі з низькою те­плопровідністю, а потім був про­кований зі ступенем сумарного об­тискування у 80-90%. При цьому форма, скоріше за все, розігріва­лася перед заливанням металу. Не можна відкидати і перегрівання ме­талу [Рындина, 1998, с. 16]. Куван­ня було направлене на витягування леза без його холодного зміцнення (рис R 2:2). Величина зерна 0,15 - 0,20 мм. Мікотвсрдість від краю леза коливається від 80,3 кг/мм² до 71,3 кг/мм², Невелике збільшення твердості металу на краю леза на­буто в процесі використання зна­ряддя.

Згідно лабораторним дослідам І.Г.Равич і Н.В.Риндіної поєднання подібних за розміром зерен і мікро­твердості характерні для темпера­тур кування при 900-1000^o C [Pa- вич, Рындина, 1989, с. 99].

За хімічним складом метал сокирн-тесла подібний до мета­лу Il групи Карбунського скарбу [Черных, 1966, с. 117-119. таб. VI].

Хімічний склад металу дос­ліджуваного знаряддя див. у табли­ці В.1.

Рис. В.2. Мікроструктури леза: 1) Евтектика на межах зерен, зб. 70;

2) Деформована структура міді, зб. 70

Таблиця В. і Спектральний аналіз сокири-тесла

з с. Листвин Дубнівського р-ну Рівненської обл., %

Результати дослідження ме­талевих виробів із Волинського краєзнавчого музею.

Проведене технологічне дослі­дження серії металевих виробів із Волинського краєзнавчого музею. Проблема полягала в тому, що всі вироби безпаспортні іі культурну належність їх встановити важко. Тому досліджена колекція була роз­ділена на дві умовні групи: вироби доби енеоліту та бронзи.

Спектральний аналіз металу проведено в Інституті геохімії, мі­нералогії та рудоутворення HAH України. Його результати див. у та­блиці В.2.

Вироби доби енеоліту. До цієї групи зараховані шість виробів. Переважна більшість з них знаряд­дя: пробійник, проколка, риболо­вецький гачок, сокирка провушна, долото. З прикрас - браслет.

Ан. 162. Пробійник. У верхній половині має прямокутний пере­різ (0,5 х 0,4 см), у нижній - на­буває круглого перетину. Довжина 7,4 см (рис. В.3:2). Зверху розкле­паний ударами, направленими вер­тикально (рис. В.5:1). На бокових поверхнях чітко простежуються відбитки ковальського інструменту ^>мс. В.5:2) та поздовжні тріщини. Виготовлено два шліфа: а) на під- полірованому вістрі та б) на поздо­вжньому розрізі ударної поверхні.

По всьому полю шліфа а) рівно­мірно розсіяні вкраплення Cu₁O. Мікроструктура з малою кількіс­тю двійників у зернах. Зерна ма­ють уламковий характер. Величина зерен - 0,045 мм. Мікротвердість 129 кг.’мм- (рис. В.9:1).

На шліфі б), як і Jia попередньо­му спостерігається велика кількість дрібних і крупних вкраплень Cu₁O. В центрі - велика розгалужена трі­щина, яка проходить но діаюналі шліфа (рис. В.9: 2). У тому місці шліфа, який відповідає ударній площині, зерна деформовані куван­ням (рис. В.9: 3). Величина зерен - 0,035 -0,045 мм

Мікротвердість на різних ділян­ках шліфа 143,5-154 кг/мм².

Висновок. При виготовленні знаряддя застосовано формувальне

кування при температурі до 600^oC (неповне гаряче) зі ступенем об­тиску -20 %. Такий температур­ний режим привів до появи тріщин „чсрвоноламкості" по всій поверх­ні пробійника (вміст Pb - 0,8 %). Деформація металу на ударній по­верхні пов'язана з використанням знаряддя.

Ан. 164. Браслет із кінцями, що заходять один за одний. Дріт посе­редині виробу в перерізі лінзопо­дібноїформи. На кінцях звужується (рис. В.З: 3). Шліф зроблено на по­здовжньому перерізі одного з кінців дроту. Мікроструктураполіедрична з двійниками рекристалізації на тлі залишкових дендритів. Видні дріб­ні пори від свинцю, який викри­шився при поліруванні. Величина зерен - 0.035 мм. Мікротвердість 100,5 кг/мм² (рис. В. 9: 5 6: рис. В. 10: 1).

Висновок. Вилита й швидко охо­лоджена заготовка (свинець рів­номірно й дрібно розсіяний) про­кована на фігурному кувадлі без накладки (лінзоподібний переріз). Відсутність ліній зсуву та форма дендритів свідчить про гаряче ку­вання. але сплав містить таку кіль­кість свинцю (0,3%), яка призвела б до розтріскування металу. Отже, можна припустити, що кування провадилося по холодному металу з короткочасними відпалюваннями при температурі вищій за 350’С. Ступінь обтиску металу складає до

Рис. В.З. Мідні вироби енеоліту з позначеним місцем розташування шліфів

40%.

Ан. 165. Риболовецький гачок із круглого дроту. Один кінець яко­го закручений в петельку, інший - розплесканий і загострений. Жаль­це утворене шляхом розрубування розплесканого вістря (рис. В.З: 4).

Зразок для шліфа вирізано перед вістрям. На шліфі спостерігається подрібнена дендритна структура. Мікротвердість 96.5 кг/мм² (рис. В. 10: 2).

Висновок. Дріт для гачка кував­ся з невисоким нагріванням мета­лу (рівномірність перерізу, відсут­ність ліній зсуву, рекристалізованої структури).

Ан. 166. Проколка довжи­ною 12,4 см, кругла в перерізі. В найтовщому місці діаметр сягає 0,5 см. Під руків’я один з кінців було акуратно обпиляно чимось на кшталт напилка (паралельні бо­розенки під кутом 45°) з чотирьох боків, тим самим надано перерізу квадратної форми (рис. В.З: 5; рис В. 5:3). На вістрі простежується по­здовжня тріщина. Мікроскопічно­му аналізу піддано поздовжній пе­реріз вістря. Мікрострукгура являє собою майже повністю рекристалі- зовану структуру. Величина зерна 0,025 мм. Мікротвердість 100,7 кг/ мм² (рис. В. 10: 3).

Висновок. Проколка виготовлена неповним гарячим куванням (300 - 500’С) з обтискуванням металу на вістрі не менше 50%.

Ан. 167. Сокирка провушна (рис. В.З: І). Зроблено два шліфа: а) на лезі, та б) - на обушку. До травлін- ня на шліфі а) спостерігається сітка евтектики Cu,O на границях зерен. Її форма свідчить про тс, що вели­кої деформації на цій ділянці виро­бу не було (рис. В. 10: 4). Після трав- ління відкрилася крупнозерниста структура з двійниками деформації всередині зерен (рис. В. 10: 5). На самому краєчку шліфа, який відпо­відає лезу, видно маленьку ділянку деформованих зерен. Величина зе­рен - 0,15-0,20 мм. Мікротвердість - 95,4 кг/мм². на деформованій ді­лянці - 156,5 кг/мм².

До гравління на шліфі б) теж спостерігається сітка евтектики Cu-Cu,0 на границях зерен (рис. В. 10: 6). Після гравління відкрилася крупнозерниста структура з двійни­ками деформації. Величина зерен - 0,15 мм. Мікротвердість - 82,7 кг/ мм² (рис. B.U: 1).

Висновок. Виріб було вилито у формі з низькою теплопровіднійю (розташування евтектики) й потім прокований зі ступенем обтискуван­ня у 80 - 90% при ісмпсратурі 900 - 1 (H)O¹¹C. Кування було направлене на витягування леза. Збільшення твер­дості металу на краю леза набуто в процесі використання знаряддя.

Ан.168. Долото (рис. В.З: 6). Зра­зок для шліфа вирізано на робочій поверхні. Шліф виготовлено на її поздовжньому перерізі. Евтектика Cu-Cu₁O нерівномірно розподілена по полю шліфа - з одного боку вона густіша. Зерна величиною 0.065 - 0.09 мм Мікротвердість 106,9 кг/ мм, (рис. Bll: 2).

Висновок. Характер розташу­вання евтектики свідчить про тс, що долото було вилито в відкритій формі з низькою теплопровідністю. Наступне кування робочої поверх­ні провадилося при температурі близько 800‘С зі ступенем обтиску­вання до 80 - 90%.

Вироби боби бронзи. До ЦІЄЇ групи зараховано п'ятнадцять предметів, серед яких 9 шпильок, браслет, 2 кельта та уламки серпа, тесла з закраїнами і наконечника дротика.

Ан.157. Шпилька з петлепо- дібною голівкою та круглим у пе­рерізі стрижнем, загальною довжи­ною 13,7 см. Петелька розігнута (рис. В.4:4). Виготовлено два шлі­фи а) - на вісірі шляхом поліру­вання поверхні н б) -- на голівці. На вістрі спостерігається тріщина, що йде вздовж стрижня та незначна кількість подрібненого евтектоїду. Структура поліедрична з двійни­ками рекристалізації. Зміцнення холодним куванням вістря не спо­стерігається. Величина зерен 0,035 мм. Мікротвердість 128 кт/мм² (рис. В.7: 1).

На голівці вилита дендритна структура сильно деформована ку­ванням. Мікротвердість 150 кг/мм*

(рис. В. 7: 2).

Висновок. Шпилька виготовлена вільним куванням (нерівності по­верхні). Голівка формувалася без нагрівання металу зі ступенем де­формації до 80%. Кування стрижня проходило при невисоких темпера­турах (300 - 400‘С) із заключним нагріванням виробу (форма зерен).

Ан.158. Шпилька з кулькопо- дібною голівкою, трохи зплаще- ною згори, круглим в перерізі стрижнем, зігнутим у верхній час­тині. Довжина виробу 7,3 см. Під голівкою - залишки ливарного шва (рис R 4:1(1). Шліф зроблено на ві­стрі шляхом полірування поверхні. Структура дендритна дуже дефор­мована. Мікротвердість 170 кг/мм² (рис. В. 7:3).

Висновок. Шпилька вилита в двостулковій ливарній формі (за­лишки ливарного шва). Доробка куванням була направлена на заго­стрення й зміцнення вістря. Роботи провадилися по холодному металу зі ступенем деформації на вістрі до 100%.

Ан.159. Шпилька з петлеподіб- ною голівкою, круглим в перерізі стрижнем, загальною довжиною 5,5 см (рис. В.4: 11). Виготовлено два шліфа: на голівці (а) та на вістрі (б).

На голівці спостерігається по­ристість від свинцю, що викришив­ся при поліруванні шліфа. Після травління відкрилася рекристалізо- вана поліедрична структура з незна­чною кількістю двійників у крупних

Рис. В.4. Вироби доби бронзи з позначеним місцем розташування шліфів

Pιu. P.S. Макрофотогафії виробів

Рис. В. 6. Макрофотографії шпильки з с. Лише Волинської обл.

зернах. Величина зерен 0,025 - 0,035 мм. Мікротвердість металу 105 кг/ мм² (рис. В.7: 4). Ila вістрі мікро­структура подібна до попередньої, лише зерно тут крупніше - 0,045 мм. Мікротвердість 128 кг/мм² (рис. В. 7: 5).

Висновок. Унікальність хіміч­ного складу (латунь із вмістом цинку 16,685 %) шпильки викли­кає ускладнення в інтерпретації технологічного процесу її виготов­лення. Вироби з латуні в добу піз­ньої бронзи поодинокі, а латунь - складний метал, який потребує спе­ціального вивчення дослідниками археомсталургії.

В даному випадку можна лише припустити, що деформація дроту на голівці була більшою, ніж на ві­стрі. Імовірно, що й температура кування теж була вищою (величина зерна).

Лн.160. Шпилька з петлепо- дібпою голіпкою та стрижнем, за­гнутим S-подібно, довжиною 15 см. Розламана навпіл (рис. В.4: 5). Виготовлено три шліфа: на голівці

(а), в центрі стрижня (б) та на ві­стрі (в).

Шліф а). Мікроструктура по- ліедрична на тлі залишкових витяг­нутих в напрямку кування дендри­тів. Евтектоїд помітно витягнутий і повторює закручування металу при формуванні голівки. Величина зер­на 0,033 мм (рис. В. 7: 6).

Шліф б). Мікроструктура по- ліедрична з двійниками рекриста­лізації. Границі зерен трохи округлі. Евтектоїд подрібнений та трохи ви­тягнутий в напрямку кування. Мі­кротвердість 200 кг/мм². Величина зерна 0,035 мм (рис. В.8:1).

Шліф в). Евтектоїд, помітно ви­тягнутої форми, присутній у зна­чній кількості. Спостерігаються залишкові дендрити, витягнуті вздовж стрижня. Структура погано читається. Мікротвердість 160 кг/ мм² (рис. В.8: 2).

Висновок. Шпилька виготовлена з вилитого й швидко охолодженого (подрібнений свинець) стрижня. З огляду на відмінності в мікро­структурах трьох шліфів (найбіль­ше рекристалізована центральна ділянка виробу), можна припусти­ти наступну послідовність коваль­ських робіт. Вільним куванням з короткочасними проміжними від­палюваннями (Pb - 0,3%) оформле­ний стрижень, вістря. Розплескана верхня ділянка дроту й закручена в петельку. При цьому нагрівався весь виріб. Насамкінець був зро­блений вигин стрижня біля голівки. Тобто, центральна частина стриж­ня найдовше піддавалася діїтемпе­ратури (форма зерен). Деформація металу на голівці - 40 - 50%, на ві­стрі - 20%.

Ан. 161. Фрагмент вістря серпа (?) плаского з одного боку й нервю­рою з іншого та скошеною спинкою (рис. В. 4: 2).

Шліф зроблено на поперечному перерізі. До травління по всьому полю шліфа спостерігається дрібна пористість від свинцю, який викри­шився при поліруванні. В центрі - поперечна тріщина, яка проходить по границях поліедрів. Після трав­ління спостерігається рскристалі- зована дрібнозерниста з двійни­ками структура на тлі залишкових дендритів. Починаючи від центру зразка, дендрити мають помітно витягнуту в напрямку кування фор­му, а на лезі зникають зовсім. Най- дрібніші зерна, розміром 0,025- 0,035 мм, розміщуються по краях шліфа й біля леза (рис. В.8: 4). На самому лезі вони помітно збіль­шуються - 0,035-0,045 мм (рис. 8: 3). На спинці - зерна з хвиляс­тими границями, оточені свинцем. Двійників всередині зерен немає (рис. В.8: 5). Мікротвердість мета­лу на спинці - 105 кг/м.м², у центрі - 132 кг/мм², на лезі - 119 кг/мм².

Висновок. Ccpn вилитий за вос­ковою моделлю. На спинці спосте­рігаються нерівності, утворені

Рис. R.9. Мікроструктури: 1 - ан.162а. зб. 107; 2 - ан. 1626, зб. 246; 3 - ан. 1626, зб. 107; 4 - ан. 163, зб. 107; 5 - ан. 164, зб. 80; 6 - ан.164, зб. 107

Рис. В. 10. Мікроструктури: 1 - ан. 164, зб. 246; 2 - ан. 165, зб. 107; 3 - ан. 166, зб. 107; 4 - ан. 167а, зб. 80; 5 - ан. 167а, зб. 80; 6 - ан. 1676, зб. 80

ЗО Зам. ЗЯ4

Рис. В.II. Мікроструктури: 1 - ан. 1676. зб. 80; 2 - ан. 168. зб. 80; 3 - ан. 196. зб.

80; 4 - ан. 196. зб. 80; 5 - ан. 197а, зб. 80; 6 - ан. 1976, зб. 80

Рис. В. 14. Мікроструктури: 1 - ан. 2026, зб. 107; 2 - ан. 202в, зб. 107, 3 - ан. 203, зб. 107, 4-ан. 204, зб. 80

загладжуванням воску на моделі. Чітко видні сліди виймання воску на нервюрі (рис. В.8: 5). Доробка куванням була направлена на заго­стрення леза. Температура кування - 600'С (невелика кількість двійни­ків у зернах). Поява тріщини “чер- воноламкості” (Pb - 0,5%) вказус на неправильно підібраний темпе ратурний режим кування.

В результаті нагрівання всьо­го литва, пройшов процес відпа­лювання на спинці (поліедрична структура з хвилястими границя­ми зерен). Залишкова первинна вилита структура й відсутність евтектоїду вказує на те, що від­палювання було короткочасним, можливо одноразовим [Равич, 1983, с. 141].

Ан. 163. Браслет із розі минени­ми кінцями, згорнутими в петельки, з ромбічного в перерізі дроту, який до кінців потоншується. На самих кінцях дріт розплесканий і закруче­ний в петельки (рис. В.4: І). Шліф зроблено шляхом полірування по­верхні в центрі виробу. До травління видно дрібну пористість по всьому полю шліфа - свинець, що викри­шився. Після травління спостеріга­ється деформована в напрямку ку­вання дендритна структура, на яку накладаються дрібні зерна з двій­никами рекристалізації. Величина зерен - 0,025 мм (рис. В. 9: 4).

Висновок. Враховуючи присут­ність у складі металу значної кіль­кості домішок (Sn - 15,65%; Pb - 2,39%; P - 1.086%), які призводять до утворення тріщин при гарячому куванні, можна припустити, що ви­лита заготовка виробу не піддава­лась значній ковальській доробці (залишкові дендрити). Метал такого хімічного складу можна кувати або в холодному стані, або з проміжко- вими відпалюваннями. Відсутність евтектоїдної фази при високій кіль­кості олова (15,65%) свідчить про застосування відпалювань металу (600 C^o).

Квадратного перерізу дроту на­дано шляхом незначного кування (ступінь обтиску 40%.) вилитої за­готовки (швидко охолодженої, бо свинець рівномірно й дрібно розсія­ний) на фігурному кувадлі з наклад­кою подібною профілю. Кінці дроту розклепані та згорнуті в петельки.

Лн. 196. Шпилька ноїчна з чотир­ма шишечками-наліпами та отво­ром, який починається на голівці й виходить нижче шишечки. Посеред­ині довжини отвору - затік. Отвір на голівці сягас глибини 1,2 см, від ши­шечки вгору - 0,8 см (загальна до­вжина отвору - 3 см); ширина отво­ру на голівці - 0,4 см, на виході - 0,2 см. Шпилька від середини до вістря плавно зігнута. Довжина шпильки - 12 см (рис. В. 4: 8).

Шліф зроблено на вістрі виробу без вирізання зразка. Спостерігаєть­ся плавно видовжений евтектоїд, а після травління проявилися витяг­нуті куванням дендрити первинної вилитої структури. Мікротвердість металу 126 кг/мм² (рис. В.11: 3-4).

Висновок. Шпилька відлита за восковою моделлю. На поверхні верхньої частини видно сліди за­гладжування воску при формуван­ні голівки й наклеюванні шишечок (рис. В.5: 4). Поздовжній отвір у верхній частині виробу має ливар­ний брак - затік.

Ковальська доробка виробу, на­правлена на оформлення і заго­стрення стрижня, проводилася при невисокій температурі (300 -400’С) з деформацією металу 40 - 60%.

Ан. 197. Шпилька з петле- подібною голівкою довжиною 7,3 см, кругла в перерізі, зігнута під го­стрим кутом посередині (рис. В.4: 9). Для металографічного аналізу зроблено два шліфа: а) «а поздо­вжньому перерізі вістря й б) на го­лівці. На шліфі а) спостерігається мала кількість, витягнутого вздовж шліфа, евтектоїду. Після травління відкрилася сильно деформована дендритна структура, на тлі якої проступають зерна рекристалізації. Мікротвердість металу 123 кг/мм² (рис. ВИ: 5).

На шліфі б) вилита дендритна структура менше деформована ку­ванням. Збоку е ділянка де евтек- тоїд повторює деформацію металу при формуванні голівки. Мікро­твердість металу 73,9 кг/мм' (рис. В И: 6).

Висновок. Шпилька сформо­вана вільним куванням з вилитої заготовки в формі бруска з прямо­кутним перерізом. Кування було направлене на формування круг­лого в перерізі стрижня (рис. 5: 6), загострення вістря та оформлення голівки (закручування). Всі опера­ції провадилися при температурі 3()0°C (відсутність ліній зсуву, фор­ма дендритів) з деформацією мета­лу на голівці 20 та 60% — на вістрі.

Ан. 198. Фрагмент леза від тесла з закраїнами (рис. В.4: 3). Шліф ви­готовлено на поперечному перерізі леза. На шліфі спостерігається ре- кристалізована поліедрична струк­тура на тлі залишкових дендритів. У тому місці де закраїна, зерна сильно деформовані куванням (/м/с. В.!2: І). На лезі всередині зерен видно велику кількість смуг зсуву. Тут форма зерен часто має округлі границі (рис. В. 12: 2-3). Величина зерна на лезі 0,045-0,065 мм. Мі­кротвердість металу збільшується від 168 кг/мм² центрі до 201 кг/мм² - на закраїні.

Висновок. Вилита заготовка тес­ла кувалася при температурі 700‘С з деформацією металу до 60% у центрі (залишки евгтектоїду), вна­слідок чого відбулася рекристаліза­ція (форма зерен у центрі, двійни­ки рекристалізації). Для зміцнення леза і оформлення закраїн, литво проковано без нагрівання по холод­ному металу. Ступінь деформації на лезі становив до 60% (залишки евтектоїду), на закраїні - 80% (змі­на форми зерен).

Ан. 199. Уламок шпильки з пет- леподібною голівкою, стрижнем зігнутим під тупим кутом. Нижня частина відсутня. При візуально­му огляді простежена поздовжня тріщина на голівці та всередині стрижня (на зламі). Шпилька має квадратний перетин біля голівки та круглий на стрижні. Дня мета­лографічного аналізу зроблено три шліфа: а) на поздовжньому та по­перечному перерізах стрижня й б) на голівці (рис. В.4: 6).

Після травні пня шліфа а) на по­перечному перерізі на тлі залиш­кової деформованої дендритної струїстури стало видно дрібні зер­на зі значною кількістю двійників всередині. Евтсктоїд подрібнений. Величина зерна 0,025-0,035 мм. Мікротвердість металу 199,6 кг/ мм² (рис. В. 12: 4) На поздовжньо­му перерізі шліфа а) с постер і гаєть-

⁴⁸⁴..

ся свинець, який розташований на границях зерен, та дуже дрібний трохи видовжений евтектоїд. На тлі залишкової деформованої дендрит­ної структури видно дрібні зерна зі значною кількістю двійників ре­кристалізації. Мікротвердість ме­талу 213 кг/мм² (рис. В. 12: 5).

На шліфі б) після іравління на тлі уламкових залишкових дендри­тів спостерігаємо рекристалізовану поліедричну структуру з незначною кількістю двійників всередині зерен. Зерна мають досить округлі форми. Евтектоїд подрібнений. Величина зерна 0,035 мм (рис. В. 12: 6).

Висновок. Шпилька виготовлена вільним куванням вилитої заготов­ки, яка мала квадратний переріз. Кування провалилося по гарячому металу при температурі ~600*C і було формувальним. Підтверджен­ням такому висновку € поздовжня тріщина на голівці (Pb -0,082%).

Ан. 200. Шпилька з петлеподіб- ною голівкою довжиною 11,5 см, кругла в перетині. Зігнута під тупим кутом. На голівці по обидва боки є дві поздовжні тріщини (рис. В.4: 7). Зроблено два шліфи: на голівці (б) та на вістрі (а). На голівці структу­ра сильно деформована куванням (рис. В. 13: 2), тому подекуди метал дав тріщини. Мікротвердість мета­лу 150,1 кг/мм². На вістрі дефор­мація була меншою. На тлі вилитої дендритної структури проступають нечіткі зерна первинної рскристалі-

ДОДАТОКВ зації (рис. В. 13: 1). Мікротвердість металу 146 кг/мм².

Висновок. Основну увагу при виготовленні шпильки було при­ділено формуванню її голівки. Без нагрівання металу один кінець ви­литої заготовки був розплесканий і закручений у петельку. Ступінь деформації тут сягав ~100%, через це метал тріснув. Кування стрижня супроводжувалося незначним міс­цевим нагріванням. Ступінь дефор­мації на вістрі - 40%.

Ан. 201. Шпилька ноїчна довжи­ною 25,8 см (рис. В 4: 12). Голівка грибоподібна з наскрізним отво­ром, який починається від голівки (0,6 мм) й виходить під протубе­ранцями. Діаметр голівки - 1,7 см. Прикрашена прокресленими три­кутниками (6 шт.), що розташовані вершинами назовні. Чотири про­туберанці розташовані на відстані 5,8 см від шляпки. Протуберанці відходять від стрижня на 3 мм. У місці з'єднання протуберанців із стрижнем чітко видно клеєний шов воскової моделі (рис. В. 6: 2). На торці кожного з них орнамент у ви­гляді хреста (рис. В. 6: 4).

Шпилька орнаментована про­кресленим орнаментом (наносився на воскову модель, бо лінії плавні в розрізі, на відміну гравійованих по готовому виробу). Орнамент складається з двох поясів, розді­лених протуберанцями. Верхній пояс складають 2 групи зі смуг по

5 ліній, які спірально огинають стрижень протуберанців. Пояс об­межений двома горизонтальними смугами з 6 ліній (під шляпкою) й 7 ліній над протуберанцями. Нижче протуберанців смута з 8 ліній. Від неї донизу дві смуги у 5 та 4 (?) лі­нії по спіралі спускаються одна од­ній на зустріч. Знизу орнамент об­межений горизонтальною смугою з 4 паралельних ліній. Довжина орнаменту нижче протуберанців - 7 см.

Шліф зроблений на поздовжньо­му перерізі вістря. До травління спостерігається тріщина від самого вістря вглибину шліфа. Металогра­фічне дослідження виявило рекрис- талізовану зернисту структуру на тлі деформованої вилитої дендрит­ної. Всередині зерен ближче до ві­стря видно невелику кількість двій­ників і лінії зсуву. Величина зерна 0,035 мм. Мікротвердість металу збільшується в напрямку вістря від 138.4 кг/мм² до 181,8 кг/мм² (рис. В. 13: 3-5).

Висновок. Шпилька вилита за восковою моделлю (клеєний шов на восковій моделі в місці з’єднання протуберанців із стриж­нем). Нечіткість орнаменту, плавні лінії вказують на те, що він був на­несений по восковій моделі. Готове литво піддане незначному куванню з мстою загострити вістря шпиль­ки. Ступінь обтиску металу стано­вив 20-40%. Кування провадилося при температурі 500 - 600^oC, тобто було гарячим, і закінчилося, коли метал остиг (лінії зсуву).

Ан. 202. Кельт одновушковий (рис. В.4: 13). Шліф зроблений на поздовжньому перерізі леза. Mera- лоїрафічний аналіз виявив дефор­мовану куванням вилиту дендрит­ну структуру, на яку накладається частково рекристалізована поліс- дрична структура з великою кіль­кістю смуг зсуву всередині зерен. Поліедри помітні при великому збільшенні (не менше ЗООх). Мі­кротвердість металу 172 кг/мм² збільшується в напрямку вістря до 198,25 кг/мм² (рис. В.13: 6; рис. В. 14: 1-2).

Висновок. Кельт вилитий у кам’яній (дрібні розміри дендри­тів) двобічній ливарній формі (за­лишки ливарних швів на боках). Доробка куванням провадилася по холодному металу із проміжкови-.MH нагріваннями до температури 400 -500^oC й була направлена на оформлення леза. Ступінь обтиску становив 20 - 40%.

Ан. 203. Кельт одновушковий (рис. В.4: 14). Шліф зроблений на поздовжньому перерізі леза. Тех­нологія виготовлення аналогічна вище описаній. Невелика відмін­ність полягає в меншому' ступеню обтиску металу -20 %. Мікротвер­дість металу 161,8 кг/мм² збільшу­ється в напрямку вістря до 198,25 кг/мм² (рис. В. 14: 3).

Ан. 204. Наконечник дротика. Шліф зроблений на поперечному Iiepepui вістря. Металографічне дослідження показало, що виріб вилито в кам'яній (дрібні розміри дендритів) двобічній ливарній фор­мі. Лито виявилося бракованим й подальшій ковальській обробні не піддавалося. Мікротвердість мета­лу 146.25 кг/мм² (рис. В. 14: 4).

Результати дослідження ме­талевого інвентарю із поховання біля с. Хрінники Рівненської об­ласті.

Під час розкопок багатошаро­вої пам'ятки біля с. Хрінники Рів­ненської області у похованні 2. яке датоване епішнуровим горизонтом пам'яток Волині, на пальцях по­хованого були знайдені два цілих мідних персні й три невиразних фрагменти. Під ліктем правої руки лежала невелика залізна конкреція. У відділі енеоліту - доби бронзи Інституту археології HAH України проведене технологічне та спсктро- аналітичне дослідження знахідок - двох цілих і одного фрагмента.

Ан. 273. Перстень із поздовжнім спіральним щитком (рис. В. 15: і). Переріз дроту квадратний, а на щитку - прямокутний. На поверхні виробу спостерігаються паралельні "борозенки" (рис. В. 16: І). Мета­лографічне дослідження виявило рскристалізовану структуру на тлі витягнутих ланцюжків закису міді. Смуги які, видні на мікрофотогра­фії, - результат нерівномірного розподілення мікродомішок у ме­талі. Величина зерен із двійниками 0,045 0,065 кг/мм². Мікротвердість 90,72 кг/мм- f_jpπc∙. В. 17: 1).

Дріт для персня викуваний на фігурному ковадлі з жолобом, бо на всьому його протязі, від щитка до потоншеного закінчення, зберіга­ється квадратний переріз. Спочатку був скручений щиток і розплюще­ний, а потім дріт навитий на оправ­ку. Ковальські операції провади­лися при температурі 300-4(XΓC із високим ступенем деформації ме­талу (“борозенки” на поверхні).

Ан. 274. Другий перстень із щитком у вигляді вербового листка з поздовжнім опуклим ребром та двома отворами (рис. В. 15: 2). Як і на попередньому виробі, поверхня вкрита паралельними "борозенка­ми” (рис. В. 16: 2).

Шліф зроблений на поперечно­му перерізі щитка біля отвору. На тлі закису міді, витягнутого лан­цюжками в напрямку деформації металу, спостерігає! ься рекрис- талізована мікроструктура з двій­никами всередині зерен. Величина зерен з двійниками 0,065 мм

Мікротвердість 99,26 кг/мм² (рис. В. 17: 2-3).

Виріб викутий із прямокутної в перерізі заготовки. Щиток отри­маний розплющуванням й витя­гуванням дроту. Отвори прошиті суцільним конусним пробійником на ковадлі з отвором в поверхні - із з воротного боку щитка назовні. В результаті цієї операції на краях отвору утворилися тріщини. Від­сутність слідів холодної деформації на мікроструктурі свідчить про на­грівання щитка перед пробиванням отворів. Дротяне закінчення отри­мане круговим проковуванням за­готовки. Ковальські операції прова­дилися при температурі 300-400^oC з високим ступенем обтискування металу.

Ан. 275. Уламок персня чи під­⁴⁸⁸

Рис. В. 16. Сліди деформації металу на поверхні

ВІСКИ ЗІ ЩИТКОМ, можливо, у ви­гляді вербового листка (рис. В.15: 3). Виготовлений із прямокутної у перерізі заготовки. Для отримання щитка заготовка розплющувалася і виіяі увилася. Інший кінець теж кувався, але так. щоб отримати круглий у перерізі дріт. Нерівна горбкувата поверхня свідчить про вільне кування.

Шліф зроблений на поздо­вжньому перерізі дроту. До трав- ління спостерігається закис міді, витягнутий ланцюжками вздовж шліфа, в напрямку деформації ме­талу. Металографічне дослідження виявило структуру на стадії пер-

,..ДОДАТОК В винної рекристалізації. Величи­на зерен з двійниками 0.035 мм. Мікротвердість 96,32 кг/мм- (рис. В. 17: 4).

Технологія виготовлення даного виробу подібна до попереднього.

Знайдена під рукою похова­ного залізна конкреція вивчена в Інституті геохімії, мінералогії та рудоутворення ПАН України. Вста­новлено. що це самородне залізо, яке могло утворитися у місцевих торф’яниках Волині.

Хімічний склад металу при­крас визначений на рентгенофлу- орисцентному спектрометрі CEP- 01 (ELVAX) в Інституті археології HAH України. Результати аналізу наведені в таблиці В.З. Метал, з якого вони виготовлені, - виплав­лена мідь із такими металами- домішками як Sn (від 0-0,064%), Co (0.009-0.018%). Ni (0.026-0.066%), As (0.045-0,358%), Ag (0,029- 0,053%). Pb (0-0.088%).

id="Picutre 378" class="lazyload" data-src="/files/uch_group44/uch_pgroup362/uch_uch1693/image/image377.jpg">

Рис. В. 17. Мікроструктури: 1 - ан. 273, зб. 246; 2 - ан. 274. зб. 107; 3 - ан. 274, зб. 246; 4 - ан. 275, зб. 246

Металеві вироби шнурового й єні шнурового горизонту на те­риторії сучасної Західної України досліджувалися Н. В. Риндіною [Рындина, 1980, с. 24-^42 J. За хіміч­ним складом були виділені чотири хімічні групи. Метал найчислен- н і тої за кількістю виробів першої групи добувався в районі Велико­го Мідська, тобто був місцевим. З цією ж групою пов'язані нанраніші за часом металеві знахідки на цих пам’ятках.

Порівняння складу металу при­крас із поховання біля с. Хрінники та матеріалами Н. В. Риндіної дас можливість припускати, що вони виготовлені з місцевого матеріалу (1 група за Н. В. Риндіною).

Так само збігаються й резуль­тати технологічного дослідження. Послідовність виготовлення перс­нів із щитками у вигляді вербово­го листка була наступною Щиток отримували розплющуванням й ви­тягуванням одного кінця заготовки, прямокутної у перерізі. Поздовжнє ребро відтискувалося на м’якому ковадлі круглим в перерізі стриж­нем. На щитку одного з перснів із Хрінників додатково пробиті два отвори. Другий кінець проковував­ся з усіх боків так, що отриманий дріт набував круглого перерізу. Ко­вальські роботи провадилися при нагріванні металу до температури 30(M00 °С.

Дріт для персня із поздовжнім спіральним щитком отримано на фігурному жолобчастому ковад-

Таб.іиця D.3

Хімічний склад металу прикрас

з поховання в с. Хрінники, %

лі. При цьому метал нагрівався до 300-400^oC.

Таким чином, результати дослі­дження прикрас із поховання біля с.Хрінники підтверджують висно­вки Н.В. РипдпіоТ про усталені тех нологічні схеми в металообробці племен шнурового і епішнурового горизонту пам’яток Прикарпаття й Волині.

Література

1. Равич И.Г. Эталоны микрострук­тур оловянной бронзы // Художествен­ное наследие. - № 9 (39). - M., 1983.

2. Равич И.Г.» Рындина Н.В. Мето-

ДОДАТОКВ дика металлографического изучения древних кованых изделий из меди // Естественнонаучные.методы в архео­логи. - M.: Наука. -1989. - С. 91-100.

3. Рындина Н.В. Металл в культу­рах шнуровой керамики украинского Предкарпатья, Подолии и Волыни // CA. - №3. - 1980. - С. 24-42.

4. Рындина Н.В. Древнейшее.м ета лл ообрабаты ва ющее і іроизвод- ство Юго-Восточной Европы. - M.: Эдиториал УPCC, 1998. - 288 с.

5. Черных Е.Н. История древней­шей металлургии Восточной Европы H МИА.-№132. - 1966.- 143 с.