10.1. Економічний зміст та види лізингових операцій

Велика різноманітність лізингових операцій дозволяє класифікувати їх за багатьма ознаками, зокрема, такими як: склад учасників угоди, об'єкт лізингу, умови амортизації, обсяг обслуговування, рівень окупності, кількість учасників угоди, сектор ринку, де здійснюються операції, характер лізингових платежів.

Згідно з Інструкцією з бухгалтерського обліку основних засобів і нематеріальних активів банків України, затвердженою постановою Правління НБУ № 480 від 20.12.2005 р., фінансовий лізинг (оренда) — це оренда, умовами якої передбачається передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив. Право власності може з ча-сом передаватися або не передаватися. Лізинг (оренда), що не передбачає передавання всіх ризиків і вигод, пов'язаних з правом власності на актив, класифікується опе-ративним.

Класифікація лізингу (оренди) як фінансового або оперативного залежить від суті операції, а не від форми договору.

Для визначення операції як фінансовий лізинг (оренда) використовуються критерії, які окремо або в поєднанні обумовлюють класифікацію лізингу (оренди) як фінансового, а саме:

наприкінці строку дії лізингу (оренди) право власності або інші речові права на актив переходять до лізингоодержувача;

лізингоодержувач має право на купівлю цього активу за ціною, яка значно нижча від справедливої вартості на дату реалізації цього права, а на початку строку лізингу є обґрунтована впевненість у тому, що це право буде реалізовано;

строк дії лізингу (оренди) становить більшу частину строку корисного використання активу навіть за умови, що право власності не передаватиметься;

на початку строку дії лізингу (оренди) теперішня вартість мінімальних лізингових (орендних) платежів має бути не меншою, ніж справедлива вартість активу, переданого в лізинг (оренду);

активи, передані в лізинг (оренду), мають спеціалізований характер, тобто лише лізингоодержувач може користуватися ними без суттєвих модифікацій.

такі умови:

у разі припинення лізингу (оренди) лізингоодержувачем пов'язані з цим збитки лізин- годавця покладаються на лізингоодержувача;

прибутки або збитки від коливань справедливої вартості ліквідаційної суми належать лізингоодержувачу (наприклад, у формі знижки на лізингову (орендну) плату, яка дорівнює більшій частині виручки від продажу в кінці строку лізингу (оренди));

лізингоодержувач має змогу продовжити строк дії договору про лізинг (оренду) за плату, яка нижча від ринкової.

В Україні загальні правові та економічні засади фінансового лізингу регулюються Законом України «Про фінансовий лізинг» від 11.12.2003 р. № 1381-IV. Згідно з цим Законом, фінансовий лізинг — це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізин- гоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до Закону «Про фінансовий лізинг» предметом договору фінансового лізингу може бути неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Не можуть бути предметом лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти, єдині майнові комплекси підприємств та їх відокремлені структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці).

Суб'єктами фінансового лізингу можуть бути:

лізингодавець — юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

лізингоодержувач — фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

продавець (постачальник) — фізична або юридична особа, в якої лізингодавець набуває річ, що в наступному буде передана як предмет лізингу лізингоодержувачу;

інші юридичні або фізичні особи, які є сторонами багатостороннього договору лізингу.

Законом України «Про фінансовий лізинг» встановлено вимоги щодо договору лізингу, права та обов'язки лізингодавця і лізингоодержувача, склад лізингових платежів.

Однією із істотних умов лізингового договору є лізингові платежі, під якими розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Існує декілька класифікацій видів лізингових платежів. Зокрема, за способом плати розрізняють лінійні платежі (однаковими частинами), прогресивні платежі (розміри збільшуються), дегресивні (розміри зменшуються). За періодичністю сплати лізингові платежі поділяються на щорічні, щоквартальні, щомісячні, а за строками їх внесення — на ті, що вносяться на початку та кінці періоду сплати. Залежно від форми платежів, вони класифікуються на грошові платежі, компенсаційні (розрахунки здійснюються товарами або зустрічними послугами лізингодавцю) та змішані (поєднують грошові та компенсаційні платежі).

Складові лізингових платежів та їх розрахунок буде різним для операційного та фінансового лізингу.

Відповідно до Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Платежі, що підлягають сплаті лізингоодержувачем протягом строку лізингу (оренди) (з вирахуванням вартості послуг та податків, що підлягають сплаті лізингодавцю, і непередбаченої лізингової (орендної) плати), які збільшені: для лізингоодержувача — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості; для лізингодавця — на суму його гарантованої ліквідаційної вартості, називаються мінімальними лізинговими (орендними) платежами.

У разі можливості та наміру лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу (оренди) за ціною, нижчою за його справедливу вартість на дату придбання, мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з мінімальної лізингової (орендної) плати за весь строк лізингу (оренди) та суми, яку слід сплатити згідно з договором про придбання об'єкта лізингу (оренди).

Мінімальні лізингові (орендні) платежі складаються з двох складових.

У договорі з фінансового лізингу, як правило, передбачається розрахунок мінімальних лізингових платежів з їх розподілом на фінансові витрати (доходи) та компенсацію вартості об'єкта лізингу.

Порядок розрахунку теперішньої вартості майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю залежить від того, чи платежі здійснюються на початок кожного розрахункового періоду, чи на кінець.

Теперішня вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю, що спла-чуються на початку кожного періоду (PVAD), розраховується за формулою:

1

1 --

(10.1)

+ І

(1 + 0n

PVAD = 1 +

де n — кількість періодів, за які нараховуються і сплачуються лізингові платежі; і — ставка відсотка для розрахункового періоду.

Теперішня вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю, що сплачуються в кінці кожного періоду (PVA), розраховується за формулою:

(

\

(10.2)

1

PVA =

+ і ,

1 —

(1+')

де n — кількість періодів, за які нараховуються і сплачуються лізингові платежі;

і — ставка відсотка для розрахункового періоду.

Сума теперішньої вартості мінімального лізингового платежу, що сплачується регулярно лізингоодержувачем, розраховується шляхом ділення справедливої вартості об'єкта лізингу на початок строку лізингу на теперішню вартість майбутніх лізингових платежів на 1 грошову одиницю (PVA або PVAD). Загальна сума теперішньої вартості мінімальних лізингових платежів дорівнює добутку мінімального лізингового платежу, що сплачується регулярно та кількості періодів сплати.

Загальна сума фінансового доходу лізингодавця (відповідно фінансових витрат лізи- нгоодержувача) розраховується як різниця між загальною сумою теперішньої вартості мінімальних лізингових платежів та справедливою вартістю об'єкта лізингу на початок строку лізингу. Розподіл фінансового доходу лізингодавця (відповідно фінансових витрат лізингоодержувача) здійснюється із застосуванням лізингової ставки відсотка на залишок зобов'язань на початок розрахункового періоду.

Лізингова угода може передбачати зміну величини мінімального лізингового платежу на величину непередбаченої лізингової плати. Непередбачена лізингова плата — це частина лізингової плати, яка не зафіксована конкретною сумою та розраховується із

застосуванням показників інших, ніж строк оренди (обсяг продажу, рівень використання, індекс інфляції та цін, ринкові ставки відсотка тощо).

Лізингові платежі за угодою про операційний лізинг (за винятком витрат на послуги, наприклад, страхування та технічне обслуговування), як правило, визнаються на прямолінійній основі протягом строку оренди.