Міжнародні економічні організації
Перше місце серед міжнародних організацій за значимістю посідає ООН з її розгалуженою системою органів і організацій.
Розвиток міжнародного економічного співробітництва — одна з головних цілей ООН. Цими питаннями в ООН займаються Генеральна асамблея (ГА) та Економічна і Соціальна Рада (ЕКОСОР). Важливим допоміжним органом (постійного характеру) ГА ООН є Комісія по праву міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). ЕКОСОР має п'ять допоміжних органів, у тому числі Комітет по програмі і координації; Комітет по науці і тех-ніці з метою розвитку; Комітет по природним ресурсам; Комітет по плануванню розвитку та ін. Під керівництвом ЕКОСОР працюють п'ять регіональних економічних комісій: для Європи (ЕКЄ), для Азії і Тихого океану (ЕСКАТО), для Латинської Америки і Карибського басейну (ЕКЛАК), для Африки (ЕКА) і для Західної Азії (ЕКЗА). Кожна комісія має розгалужену мережу спеціалізованих допоміжних органів (комітетів).
Однією з важливих функцій ЕКОСОР є координація діяльності спеціалізованих установ ООН, багато з яких займаються питаннями міжнародного економічного співробітництва. Передусім комісія ООН по промисловому розвитку (ЮНІДО), прикладом діяльності якої є Лімська декларація і План діяльності по промисловому розвитку і співробітництву (1975 р.), Конференція ООН по торгівлі і розвитку (ЮНКТАД).
Також спеціалізованими установами ООН є і Міжнародна продовольча і сільськогосподарська організація (ФАО) і Міжнародний фонд сільськогосподарського розвитку (МФСР), Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), фінансові установи (МБРР, МВФ, МФК, МАР).
Процес формування нового світового економічного порядку не обмежується розвитком багатосторонніх структур співробітництва в рамках системи ООН.
Поза цією системою діють чисельні організації, що виявляють серйозний вплив на функціонування світової економіки. Серед них насамперед варто виділити ГАТТ/СОТ Європейський союз та ін.Необхідно відзначити і ряд інших економічних інтеграційних угруповань у різних частинах світу.
Найбільшою міжурядовою економічною організацією Азії є Асоціація країн Південно-Східної Азії (АСЄАН), що була заснована у Бангкоку (Таїланд) 1967 р., членами якої є: Індонезія, Малайзія, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд і Бруней.
Тривалий час економічне співробітництво країн Близького Сходу регулювалося Лігою арабських держав (ЛАГ) — регіональною політичною організацією. Першим серйозним кроком на шляху до формування економічного співробітництва між арабськими країнами стала "Угода про арабську економічну єдність" (САЕЄ, 1957 р.), яку підписали і ратифікували: Кувейт, Єгипет, Ірак, Йорданія, Сирія, ЙАР, Судан, ОАЕ, НДРЙ, Лівія, Мавританія, Сомалі, Катар, Бахрейн і Палестина.
Східно-Африканське співтовариство (САС), 1967 р., м. Кам- пала (Уганда) — одна з перших організацій континенту, за участю Кенії, Уганди, Танзанії.
Економічне співробітництво центральноафриканських країн відбувається в рамках Центральноафриканського економічного і митного союзу (ЮДЕАК) Конго, Габону і ЦАР, Камеруну.
Економічне співробітництво країн Західної Африки здійснюється на підставі Конвенції про створення Західно-Африканського митного союзу, 1959 р., яку підписали Сенегал, Мавританія, Малі, Верхня Вольта, Нігер, БСК, Дагомея. Реальним досягненням на шляху економічної інтеграції країн Західної Африки можна вважати створення 1975 р. Економічного співтовариства країн Західної Африки (ЕКОЗАС), який заснували Дагомея, БСК, Верхня Вольта, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігерія, Нігер, Сенегал, Сьєрра-Леоне, Того і Кабо-Верде.
Можна зазначити ще деякі економічні організації континенту. Загальна Афро-Малагасійська організація (ОКАМ), створена 1965 р., об'єднує Кот-д'Івуар, Буркіна Фасо, Габон, Бенін, Камерун, НРК, Заїр, Мадагаскар, Нігер, Руанду, Сенегал, Того, ЦАР і Чад та ін.
У Латинській Америці можна виокремити три інтеграційних об'єднання:
Карибська асоціація вільної торгівлі (КАСТ) і Центральноамериканський загальний ринок (ЦАЗР), що відповідно перетворились на Карибське співтовариство (КАРІКОМ або КС) і Карибський загальний ринок (КЗР) 1973 р.;
Ла-платська група;
Андська група та ін.
Особливу увагу треба приділяти як правовому статусу організацій, так і їх внеску у процеси уніфікації міжнародно-правових норм, що регулюють здійснення зовнішньоекономічних зв'язків, а саме документам, прийнятим або розробленим ними.