1.6. Іноземні суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

При встановленні правовідносин з іноземними суб'єктами господарювання, особливо при укладанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів), необхідно ознайомитись з правовим положенням (статусом) підприємства, для того щоб знати, кому надається право укладання договорів, обсяги повноважень, хто має сплачувати борги. Найбільш поширеним у класифікації іноземних суб'єктів господарювання є поділ залежно від осіб-засновників (їх кількості) та капіталів, а також від ступеня відповідальності по зобов'язаннях (усім своїм майном або лише вкладом учасників у спільну справу). Об'єднання осіб ґрунтується на особистій участі у веденні справ підприємств. Об'єднання капіталів має на меті лише концентрацію капіталів.

До іноземних суб'єктів господарської діяльності українське законодавство зараховує: • фізичних осіб, які не мають постійного місця проживання на території України ;

юридичних осіб ;

інших іноземних суб'єктів господарської діяльності .

Державна належність юридичної особи визначається зазвичай за ознакою осілості — місцезнаходження органу управління (континентальна Європа) або інкорпорації — місце створення або заснування (англо-американська правова система та країни СНД).

Чинне законодавство України спирається на те, що цивільна правоздатність іноземної юридичної особи визначається по праву країни, де заснована юридична особа.

Щодо господарської діяльності юридичних осіб поділяють:

на промислових;

сільськогосподарських;

торгових;

транспортних;

страхових та ін.

За організаційною структурою:

Закордонна практика виокремлює кілька основних типів підприємств, що вирізняються між собою кількістю власників капіталу, їх правами та обов'язками, фінансовими можливостями:

одноособові володіння (індивідуальні або приватні підприємці);

партнерства або об'єднання підприємців;

об'єднання, міжнародні об'єднання, спільні підприємства.