Наші переговори а бароном Беком, 1907. p.
Президент міністрів барон Б e к вніс на першім засіданню Палати послів: австро-угорські угодові предложення, на час десяти років, та зачав перего- ворювати зі сторонництвами парляментарними, інформуючись про настрій супроти сих предложень.
Він: не поминув нашої комісії парляментарної і відбув з нею конференцію дня 15. жовтня 1907. p. в справі австро-угорських угодових предложень, а відтак більше конференцій в справі поставлених до нього домагань.До нашої комісії парляментарної належали: тоді пп. Романчук, Васнлько, д-р Кость Левицький і д-р Лев Бачинський. B сих конференціях брав участь також міністер скарбу д-р K о p и т о в c к і, а один раз також галицький намісник граф ГІотоцкі і міністер просвіти Мархет. Рівночасно відбували пп. д-р КоЛесса і д-р Дністрянський конференції з міністром просвіти Мархетом в справі університетській.
Зокрема, в справі австро-угорської у г о д и відповіли ми, що за відносними предложениями не можемо голосувати, бо се є державні конечностн, а як держава не виконує гсвоїх обовязків супроти нашого народу, то й мн не маємо обовязку супроти держави, — але можемо прнречи, що не будемо ставитн обструкційних перепон. B справі c о й м о в о ї p e ф о p м и виборчої предкладав президент міністрів барон Б e к, щоби всі соймові сторонництва порозуміли ся між собою, а центральне правительство буде стара- тн ся улекшити те порозумліннє. B сій справі переговорював барон Бек з „Колом Польським" безпо- середно, як також через намісника графа Потоцкого і міністра Коритовского, та прирік довестн до поро- зумління Поляків з Русннами (Українцями)84).
Відносно д а л ь ш и x д о м а г а н ь, поставлених нашою комісією парляментарною, відповів президент міністрів барон Б e к. в дні 26. жовтня 1907. p. Ha вступі сеї конференції заявив він: „Центральне правительство признає, що досі не знало руського питання, але тепер узнає те питаннє і хоче ним зани-
м) ГІоміж намісником графом Потоцким а членами иашої комісії парляментарної дійшло було до дуже прикрого виговору з причини самоволі галицьких властей, що приписувано самому намісникови.
мати ся, як належить ся та робить перші кроки, даючи завдаток у приреченнях, які складає на руки парляментарної комісії Руського (українського) Клюбу“.
Відтак слідували з о б о в я з а н н я п p а в и т e л ь - c т в a. B справі зміни адміністраційної системи зобо- вязало правительство галицького намісника графа Потоцкого і він видав о б і ж н и к д о в л a c т e fi, з 20. жовтня 1907. p. ч. 20077/np., в котрім виразно візвав їх до обовязку обєктивного і однакого трактування обох націй і всіх кляс суспільних. Центральне правительство прирікає розслідити зажалення з приводу виборчих надужить в Галичині та провинивших ся урядовців перенести на инші місця, в дорозі дисциплінарній. Правительство унормує язикове питаннє у л ь в і в c ь к і.м у н і в e p c и т e т і, так що формула спонзії академічної буде латинська, та наші студенти будуть вписуватись по українськи як також будуть переслухувані в українській мові. Для підготовлення напіого універснтєту будуть креовані нові катедрн на виділах: фільософічнім і правничім. B справі ґ і м н а з і й, будуть в разі перепон зї сторони Сойму впроваджувати ся паралельні кляси. Правительство залагодить справу урядової мови в громадах і переведеннє правильних виборів громадських. Концесія на заснуваннє 3 e м e л ь н о г о банку гіпотеЧного у Львові буде прихильно полагоджена. Товариство „ГІросвіта" буде державою субвенціоноване. Уконституованнє фундації „Народ- н о г о Д о м у“ у Львові — розважить правительство. Також буде розважена справа покликування наших урядовців до центральних урядів у Відні.
Ha підставі тимчасового порозумління в тих спра- ' вах списано відтак в і д н.о c н и й п p о т о к о л і приречено посполу приязні відносини до осені 1908. p.
Наш K л ю б парляментарннй вислухавши звіту комісії ухвалив дня 28. жовтня 1907. p., що не вдоволяє ся уступками правительства і лншає ся при опозиційній політнці так довго, аж будуть домагання ви-- конані, — але у з н а є д о б p у в о л io п p а в и т e л ь - ства і добачує перший крок у поведенню його супроти нашого народу, та буде звертати пильну увагу на дальше поведеннє правительства і до сього примінювати свою тактику...
Тут годиться зазначити, що баронБек був першим державним ’політиком Австрії, що розпізнав значінне нашого народу для австрійської держави і підняв ся поважних заходів, щоби по змозі допровадити до рівноправиости обох народів в краю і державі. Він стрінув ся з тяжкими занедбаннями попередних правительств; з широкимиповновластями твердого намісника графа Потоцкого та s розвель- можненим „Колом ГІольським“ і те все мав він усувати по дорозі... A за те дали ми йому одиноке приреченне: нё розбивати парляменту загального голосування, обструкціями — бодай через один рік. Ce умова — майже самозрозуміла...
Ta проте не всі в краю були вдоволені з сеї тактичної політики нашої репрезентації, — бо нарід не мало натерпів ся і завзято боров ся та політично зголоднів і бажав від разу все осягнути, а не радо розважував, що політика се діло трудне, н e п л і д н e і н e в д я ч н e...
B Палаті послів розпочалась дискусія над австро- y г о p ськ ою у го д oio. Від нашого Клюбу промовляв п. д-р Евген Левицький. Він сказав, що через дуалізм австро-угорський віддано немадярські народи в жертву мадярській геґемоиії, а по угоді з Мадярами — зроблено угоду з Поляками і видано Русинів польській шляхті, — але Австрія повинна бути огнищем вільних народів, або мусить згннути. Відтак заявив він, що наш Клюб з мотивів політичних і економічних не може голосувати за угодою, — а руський нарід мусить обстоювати, щоб як найшвидше розвя- зати національну квестію в Австрії. По нім говорна п. д-р Теофіль Окуневський та відповів п. Абрагамовичеви, що Поляки мають ие лиш все, чого потребують, але й крім сього мають право давити Русинів, і тільки тому вони голосують за державними конечностями. Ми хочемо Австрії, казав він далі, але опертої на нових основах: справедливости і національної автономії, — а дорога до відокремлення Галичини веде тільки через наші трупи!..
10.