Інтернат Воскресенців у Львові, 1881. p.
B дні 14. вересня 1881. p. розпочалась нова сесія Сойму галицького під проводом нового маршалка краевого д-ра H и к о л а я 3 и б л и к e в и ч а (з роду Українця). У привітній промові згадав він, що також руський язик, світла памятка Уніі Люблинської і трактату Городельського, — позискав рівночасно з язиком польським належне йому становище...
Ta вйзначна була в тій сесії соймовій промова о. Стефана Качали, виголошенавдні21. жовтня 1881. p. проти признавання субвенції краю на будову домудля Інтернату op. Воскресенців (Змарт- вихвстанців), що тоді був під ректоратом о. B а л e- p і я K а л и н к и.
О. Стефан Качала виступив зі всею рішучістю проти сього і н т e p н а т у, щ о м а в б у т и н о в и м замахом на руську народність, — та при сій нагоді основно розправив ся зі всіми посуджу- ваннями Поляків супроти Русинів. Ha закид доносів про нашу нельояльність сказав він: „Чи ми дали причину до бомбардовання Львова в p. 1848? Чи ми висилали Бемів і Дембіньских на поміч Кошутови і Мадярам, котрі здетронізували свого короля, а вкінці зложили свої прапори у ніг царя Николая?" A на безнастанні доноси і викликування недовіря, у Відні і Римі, — покликав ся на слова луцького архипрез- бітера Бродовича: ,,Nadarmo silisz siQ Rusinie na oka- zanie twojej wiernosci tronowi, jak przychylnosci papiezowi rzymskiemu; wierzonym nie bqdziesz nigdy... Polak ciQ za- sadzi, zes przychylny Moskwie, — Moskwa to samo uczyni, zes unita". Ta на доказ безпідставности польських утверджувань, мовби Русини уживали московського письма, покликав ca на польського історика Лєлєвеля (Історія Литви і Руси, стор. 170), котрий сказав:: ,,Kancelarya Jagiellonska wyrobila pigkny ruski skoropis і pisala nim wiqcej jak polskim". Ta відтак виказав,, що супроти польських провокацій: Росія не потребує утримувати аґентів, бо самі Поляки для неї працюють так щиро і безплатно! Колиж Поляки хочуть усунути міжнародний антаґонізм, — сказав бесідник, — то мають просте средство: дати рівноуправненнє, та аби Єзуїти нами не колотили! По сім він звернув ся до польських послів і сказав: H e з а б у в а й т e, щ о P у c ь н e к і н ч и т ь c я н а 3 б p у ч і! Свою промову закінчив він отсим запитом: „Питаю, чи хочете здорової згоди чи гнилої, гробової. Першу дає рівноправність, — ДРУГУ інтернати.
Вибирайте!"Отся промова викликала своє вражіннє в Соймі, але прото польська більшість ухвалила краєву підмогу на будову Інтернату для виховування руської молоді — польськими Єзуїтами. Ta вони не винародовили нашої молоді, бо життє в народі було сильнійше, як сподівались наші опікуни. Тут годить ся признати, що з Інтернату Змартвихвстанців посилано учеників до руської ґімназії, а рівночасно наші „тверді" посилали учеників з бурс Ставропігійського Інституту і Народного Дому — до ґімназії німецької у Львові.
Промова п. Качали зробила своїм смілим тоном формальне о д у ш e в л e н н є в к p а ю, так що в нашій суспільности відразу слідний був підйом духа. Наша громада у Львові почтила достойного посла політичним бенкетом, уладженим в готелі Жоржа, а наше українське студентство подякувало йому за бодру оборону прав народу. B делєґації студентів під проводом товариша Евгена Олесницького був я також учасником та мав нагоду розмовляти зі стареньким Качалою. Він подякував нам за привіт від університетської молоді та вказав на трудне становище наших послів супроти непримиримої постави польської більшости, так що перед нами стоїть важке завданнє роботи між народом,.щоб освідо- мити і порушити народні маси. B розмові розпитував ся про орґанізацію та матеріяльні відносини нашого студенства і поспитав ся, чи не потребуємо грошевої помочі. Амбітні молодці відповіли йому, що наші студенти університету заратовують ся у своїм Товаристві...
11.