22.Фактори ризику у постановці діагнозу для дітей підліткового віку в консультативно- корекційній роботі.
Дитяча і шкільна психодіагностика є галузями загальної психодіагностики, які мають свої особливості. Пов'язані вони передусім з постановкою діагнозу, який, наприклад, у шкільній психодіагностиці має подвійне значення; поглиблений і всебічний аналіз особистості, спрямований на виявлення її якісно-кількісних особливостей, з'ясування причинно-наслідкових зв'язків; виявлення конкретних причин недоліків або відхилень у розвитку з метою їх усунення шляхом відповідних корекційних психолого-педагогічних впливів.Шкільна психодіагностика зорієнтована на дослідження особистості або групи, у поведінці та діяльності якої спостерігаються відхилення чи недоліки, з метою здійснення необхідної корекції, надання допомоги в їх подоланні.
Діагностичний висновок роблять на основі наявності або відсутності у досліджуваного показників розвитку, характерних вікових симптомів. Психолог повинен володіти знаннями про такі психічні властивості, оскільки у процесі інтерпретації діагностичних даних та при постановці психологічного діагнозу їх показники можуть мати вирішальне значення.У психодіагностуванні дітей різного віку до уваги беруть:1) вікову норму розвитку - середній показник розвитку великої групи психічно і фізично здорових дітей;2) недоліки у розвитку - відсутність або недорозвиненість позитивних якостей, властивостей, умінь і навичок, які повинна мати дитина певного віку;3) відхилення - появу негативних якостей, властивостей, звичок у нормально розвинених дітей;4) дисгармонію розвитку - незбалансованість психічних процесів, властивостей, якостей і станів, що зумовлюють нестійкість і суперечливість особистості дитини, порушуючи її соціалізацію та індивідуалізацію;5) порушення (аномалії) розвитку (дизонтогенез) - обмеження, звуження меж психологічних можливостей дитини через функціональну недостатність дефекту або розладу психічних функцій;6) деформації розвитку - відхилення, порушення у розвитку, спричинені пригніченістю самореалізації особистості.Підлітковий вік характеризується такими факторами ризику, які впливають на психічний розвиток дитини та прогностичну діагностику:- відсутність редукції рис психічної незрілості, тобто збереження інфантильності суджень, повна залежність від ситуації, нездатність впливати на неї, схильність відмежовуватись від важких ситуацій, слабка реакція на осудження; невиразність власних вольових установок, слабкі функції самоконтролю і саморегуляції як прояв несформованості основних передумов пубертатного віку;- некоригованість поведінки, спричинена поєднанням інфантильності з афективною збудливістю та імпресивністю. Виражена афективна збудливість часто передує першим ознакам посиленого росту і статевого метаморфозу, нерідко значно зменшуючись при стиханні інтенсивності соматоендокринної перебудови;- ранні прояви статевих потягів, підвищений інтерес до сексуальних проблем; у дівчаток - істероїдне забарвлення поведінки, пов'язане із сексуальністю; у хлопчиків - схильність до алкоголізації, агресії, бродяжництва;- поєднання негативних проявів із невиразними інтересами або негативним ставленням до навчальних предметів. Педагогічна занедбаність, зумовлена органічно слабкими інтелектуальними здібностями і низькою працездатністю через препубертатну астенію;- переорієнтація інтересів на позашкільне оточення;- готовність до засвоєння негативно забарвлених зовнішніх форм підліткової поведінки, прагнення до імітації асоціальних форм дорослого способу життя (ранні сексуальні ексцеси, прагнення до паління, алкоголізації);- несприятливі умови мікросередовища (неблагополучна сім'я, асоціальне оточення) як основа реакції імітації або протесту;- неадекватні умови навчання, що перешкоджають засвоєнню програми.При комплексному оцінюванні обов'язково зважають на загальний стан психіки дитини, сприятливі прогностичні фактори. У молодшому шкільному віці такими факторами є:а) здатність дитини до вироблення дисциплінованих форм поведінки у дитячому колективі, уміння гальмувати свої бажання;б) поява поряд із властивою віку емоційною незрілістю пізнавальних інтересів, прийняття навчальної діяльності як необхідної;в) прагнення до самоствердження, що виявляється у заняттях спортом, участі у гуртках та інших регламентованих формах діяльності.У підлітковому віці прогностично сприятливі такі фактори:а) гармонійність психофізичного дозрівання;б) позитивне ставлення до праці, окремих навчальних предметів;в) цілеспрямованість у позанавчальній діяльності;г) орієнтація на соціально позитивного лідера у середовищі однолітків, адекватність поведінки у школі і поза нею; коригованість окремих вікових поведінкових реакцій;ґ) стійкість до несприятливих засобів впливу, поява реакції негативної імітації;д) невротичне переживання, позначене внутрішніми конфліктами, а не психоподібний тип реагування на психотравмуючу ситуацію.У юнацькому віці сприятливими прогностичними факторами вважають:а) розуміння думок інших людей, вміння ставити себе на їх місце;б) здатність приймати альтернативні точки зору, які відрізняються від власної;в) вміння безоцінно ставитися до дій іншої людини;г) готовність до зміни типу реагування; ґ) особистісна рефлексія;д) позитивне ставлення до себе;е) свідоме прийняття моральних категорій як механізмів регуляції відносин між людьми.