Поняття про волю.
Воля - це психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.
У вольових діях людина здійснює власну свідому мету.
Свідома діяльність - це довільна діяльність. Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам’ятовування, довільна увага тощо - це свідома регуляція, свідоме спрямування фізичних і розумових сил на досягнення свідомо поставленої мети. Отже, воля є однією з найважливіших умов людської діяльності.Воля людини виробилась у процесі її суспільно- історичного розвитку, у трудовій діяльності. Живучи й працюючи, люди поступово навчилися ставити перед собою певні цілі й свідомо досягати їх реалізації.
У боротьбі за існування, долаючи труднощі, напружуючи сили чи стримуючись, людина виробила в собі різноманітні якості волі. Чим важливішою для людини є мета, яку вона ставить перед собою в житті, чим краще вона усвідомлена, тим активніше людина прагне досягти її реалізації. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива і тваринам. Вони, задовольняючи свої біологічні потреби, пристосовуючись до умов життя, тривалий час впливають на навколишню природу, але це відбувається без будь-якого наміру з їхнього боку. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напруженні, яке переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі, у прагненні до дій або у стримуванні себе.
Воля є детермінованим процесом. Детерміністичне розуміння волі підтверджується фізіологічними дослідженнями. Вольові дії причинно зумовлені зовнішніми подразниками. Усі довільні рухи є відображувальними, тобто рефлекторними. І. Павлов зазначав, що «весь механізм вольового руху - це умовний, асоціативний процес, який підпорядковується всім описаним законам вищої нервової діяльності». Він показав, що довільні дії, які виникають унаслідок внутрішнього зусилля, зумовлюються тим, що рухова ділянка кори головного мозку водночас є сенсорною ділянкою подібно до зорової, слухової тощо.
Сліди, залишені в руховій ділянці кори головного мозку попередніми подразниками, активізуючись, можуть стати умовними подразниками для вольових рухів. Механізмом довільних рухів є збудження, що йдуть від кори великих півкуль головного мозку. Кінестетичні клітини кори зв’язуються з усіма клітинами кори, вони є вираженням як зовнішніх впливів, так і внутрішніх процесів організму. Це і стає підґрунттям для довільних рухів. Довільні дії детерміновані, як і всі інші дії людини, Оскільки вони викликаються слідами в корі головного мозку від попередніх подразнень, то іноді здається, що вони виникають самі по собі, без будь-якої причини.П. Анохін вказував, «що рухова ділянка кори великих півкуль головного мозку є водночас сенсорною ділянкою, відіграє важливу роль у регуляції вольових дій. що у процесі вольових дій від виконавчого апарату до кори головного мозку надходить інформація про характер дій (зворотна аферентація), де вона порівнюється з образом запланованої дії, випереджаючи її результати. Це порівняння виконуваної дії з її образом, яке вчений назвав акцептором дії, сприяє уточненню рефлекторного акту відповідно до того, чого прагне людина» [11].