Регіональні міжурядові міжнародні організації

НАТО Організація Північноатлантичного договору (НАТО) (від англ. North Atlantic Treaty Organization — NATO) — міжнародна міжурядова організація, військово-політичний союз 29 держав Північної Америки і Європи.

У відповідності до Північноатлантичного договору, підписаного у Вашингтоні 4 квітня 1949р., головна роль НАТО полягає у забезпеченні свободи і безпеки країн- членів з використанням політичних і військових засобів. НАТО стоїть на захисті своїх країн-членів від загрози агресії: головним військово-політичним принципом організації є система колективної безпеки, тобто спільних організованих дій всіх її членів у відповідь на напад ззовні.

Основними інститутами політики і прийняття рішень в Альянсі є Північноатлантична рада, Комітет оборонного планування і Група ядерного планування. Кожен з них відіграє важливу роль у процесах консультацій і прийняття рішень, які є основою спільного планування і безпеки країн. Рішення, ухвалені цими органами, мають однаковий статус і є узгодженою політикою країн-членів НАТО, незалежно від рівня, на якому вони прийняті. Цим вищим органам підпорядковані спеціальні комітети, які також складаються з офіційних представників країн. Така структура комітетів є базовим механізмом, який забезпечує Альянсу можливість проводити консультації та приймати рішення так, щоб кожна країна була представлена на кожному рівні та в усіх сферах діяльності НАТО.

Рішення в НАТО приймаються на основі консенсусу після обговорення і консультацій з країнами-членами. Рішення, прийняте на основі консенсусу, є рішенням, згоду на яке дали і яке підтримали усі країни-члени Організації Північноатлантичного договору. Основна частина військових сил та військової інфраструктури належить державам-членам НАТО, залишається під їхнім безпосереднім управлінням і національним командуванням доти, доки не виникне необхідність в їх виділенні цілком (або частково) для вирішення певних військових завдань під загальним союзним командуванням.

Рада Європи (англ. Council of Europe) — міжнародна організація 47 держав- членів у європейському просторі. Членство відкрите для всіх європейських держав, 188

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія які визнають принцип верховенства права і гарантують основні права людини і свободи для своїх громадян.

Рада була офіційно заснована 5 травня 1949 року Лондонською Угодою, підписаною десятьма країнами-засновниками. Цей договір зараз відомий як Статут Ради Європи. Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей Ради Європи.

Структуру Ради Європи складають:

• Комітет міністрів Ради Європи, що приймає рекомендації, готує до

ухвалення тексти конвенцій та угод, здійснює контроль за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. До його складу входять міністри закордонних справ всіх держав-членів або їх постійні

дипломатичні представники.

• Парламентська асамблея Ради Європи — консультативний орган, що складається з представників парламентів усіх держав-членів Ради Європи.

При Раді Європи діє Європейський суд з прав людини — міжнародний судовий орган, юрисдикція якого поширюється на всі держави-члени Ради Європи, що ратифікували Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, і включає всі питання, які стосуються тлумачення і застосування конвенції, включаючи міждержавні справи і скарги окремих осіб. До складу Суду входять 47 суддів, по одному від кожної держави —члена Ради Європи.

Крім того, існує Європейська комісія за демократію через право (так звана Венеціанська комісія) — дорадчий орган Ради Європи з питань конституційного права, котрий надає висновки про відповідність проектів законодавчих актів європейським стандартам та цінностям. Комісія є форумом, в ході якого країни можуть обмінюватися інформацією, вчитися один у одного, обговорювати ідеї і проекти, пов'язані з конституційними питаннями.

Співдружність Незалежних Держав (СНД) — регіональна міжнародна організація, до якої входять деякі пострадянські країни. СНД було засновано главами БРСР, РРФСР і Україною шляхом підписання 8 грудня 1991 року в Віскулях (Біловезька пуща, Білорусь) «Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав» (відому в ЗМІ як Біловезька угода). У початковий період існування Співдружності Незалежних Держав вона розглядалася головним чином як механізм цивілізованого розлучення колишніх союзних республік і розподілу майна СРСР. Створення СНД було покликане забезпечити безболісний перехід від єдиної союзної держави до системи суверенних національних держав на місці колишнього СРСР. Фактично СНД ніколи не було інтеграційним об'єднанням, тому інтеграціїні процеси в його рамках не розвивалися. СНД засновано на засадах суверенної рівності всіх її членів, тому всі держави-члени є самостійними суб'єктами міжнародного права. Співдружність не є державою і не володіє наднаціональними повноваженнями. Вищим органом СНД є Рада глав держав, за нею Рада голів урядів, а далі — 189

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія координуючі інститути. Наприкінці 1996 року їх діяло 80, а в 67 з них Україна брала участь.

Україна, не підписавши Статут СНД від 22.01.1993 р., де-юре не є державою- членом співдружності, а має статус держави-засновниці та держави-учасниці СНД. Починаючи з квітня 2014 року, співробітництво України в рамках СНД зведено до мінімуму. Україна вийшла з низки багатосторонніх угод в рамках СНД та припинила членство у багатьох органах галузевого співробітництва.

Шанхайська організація співробітництва (ШОС) - міжнародна організація, заснована в 2001 р. лідерами Китаю, Росії, Казахстану, Таджикистану, Киргизії та Узбекистану. 9 червня 2017 р.у повноправними членами ШОС стали Індія і Пакистан. Загальна територія країн, що входять до ШОС, складає понад 60% території Євразії. Загальна чисельність населення країн ШОС становить більше половини населення планети. Економіка центральної країни ШОС КНР - друга економіка світу за номінальним ВВП, перша по ВВП за паритетом купівельної спроможності.

Головними завданнями організації проголошено зміцнення стабільності та безпеки, боротьба з тероризмом, сепаратизмом, екстремізмом, наркотрафіком, розвиток економічного співробітництва, енергетичного партнерства, наукової та культурної взаємодії.

В рамках організації були засновані такі органи:

• Рада глав держав)-вищий орган ШОС;

• Рада глав урядів) - приймає бюджет ШОС, який формується на основі принципу пайової участі;

• Рада міністрів закордонних справ — розглядає і вирішує питання поточної діяльності ШОС;

• Наради керівників міністерств і відомств — проводяться для розгляду конкретних питань розвитку взаємодії у відповідних областях у рамках ШОС;

• Рада національних координаторів — здійснює координацію та управління поточною діяльністю ШОС за окремими програмами;

• Регіональна антитерористична структура);

• Секретаріат - постійно діючий адміністративний орган, очолюваний Генеральним секретарем;

• Міжбанківське об'єднання.