ООН та інші міжурядові світові міжнародні організації

Міжнародна система виконує свої функції через світові і регіональні політичні, правові, економічні й культурні структури. Найбільш впливовою і масовою світовою організацією є Організація Об'єднаних Націй (ООН), яка покликана забезпечувати міжнародний мир і безпеку, врегульовувати міжнародні конфлікти.

Найважливішим органом ООН є Рада Безпеки, котра складається з 15 членів- держав, з яких п'ять — постійні члени (США, Великобританія, Китай, Франція і Росія) і десять — непостійні, обрані на два роки Генеральною Асамблеєю. Рішення Ради Безпеки є вирішальним у міжнародних спорах і може включати як економічні санкції, так і застосування військової сили проти країни-агресора.

Рішення Ради Безпеки з процедурних питань, а також питань, що стосуються мирного врегулювання спорів, приймається голосами семи членів Ради, серед яких не мусять бути всі постійні члени. Якщо Рада Безпеки вирішує питання, що стосується приборкання агресії, тоді кожний із постійних членів може застосувати право вето, внаслідок якого рішення не буде прийнято.

Генеральна Асамблея ООН має тільки давати рекомендації учасникам конфлікту або Раді Безпеки. До прерогатив Генеральної Асамблеї належать: прийняття в ООН членів організації, а також їх виключення; рекомендації щодо підтримання міжнародного миру і безпеки; виборитимчасових членів Ради Безпеки, Економічної і Соціальної Ради, призначення Генерального секретаря. Генеральний секретар як головний адміністратор ООН підзвітний Раді Безпеки і Генеральній Асамблеї, наділений правом представляти названим органам будь-яке питання, що стосується міжнародної безпеки.

Міжнародний Суд у Гаазі розглядає судові справи, що їх передають конфліктуючі сторони. Якщо котрась зі сторін відкидає рішення Суду, інша сторона або сторони можуть передати цю справу в Раду Безпеки.

У структурі ООН функціонує Економічна і Соціальна Рада, яка складається з комісій: з наркотичних засобів, суспільного розвитку, зі становища жінок, із транснаціональних корпорацій, з народонаселення, статистична. Економічна і Соціальна Рада проводить дослідження і складає доповіді з міжнародних питань в соціально-економічній і культурній сферах і дає рекомендації Генеральній Асамблеї, членам Організації та заінтересованим спеціалізованим установам.

Україна є однією з країн-засновниць ООН — з 1945 по 1991 рік вона брала участь в роботі ООН як УРСР, а з моменту проголошення незалежності — як Україна. Після проголошення незалежності України участь у діяльності Організації Об'єднаних Націй було визначено одним з пріоритетних напрямів зовнішньої політики держави.

Статут Організації Об'єднаних Націй передбачає, що кожний з головних органів ООН може встановити різні спеціалізовані установи чи підрозділи для виконання своїх обов'язків. Найвідоміші з цих установ — Міжнародна організація праці, Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Продовольча і сільськогосподарська організація ООН, ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ЮНІДО (Організація Об'єднаних Націй з промислового розвитку), Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ).

Крім зовнішньополітичних органів ООН існують спеціалізовані світові структури, такі як Світовий банк, Міжнародний валютний фонд (МВФ), Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Світова організація торгівлі (СОТ)

Світовий банк, або Міжнародний банк реконструкції і розвитку, займається проблемами довготермінового економічного розвитку країн, які здійснюють складний процес модернізаційних трансформацій. Пріоритетними для нього є структурні'перетворення економіки, системи освіти й охорони здоров'я, що вимагають довгострокового кредитування.

Банк спеціалізується на двох типах кредитів: цільові, призначені для фінансування конкретних інвестиційних проектів (наприклад, будівництва доріг), і програмні, покликані допомогти уряду провести структурну перебудову галузей промисловості чи системи зв'язку.

Міжнародна торгівля регулюється правилами Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). В основу системи ГАТТ закладено чотири принципи:

1) членство в ГАТТ передбачає добровільне визнання країною — учасником організації правил цієї системи;

2) країни, які належать до цієї системи, користуються режимом найбільшого сприяння у торгівлі;

3) зниження торговельних бар'єрів між країнами — членами ГАТТ шляхом переговорів;

4) між членами ГАТТ існує принцип «справедливої торгівлі», згідно з яким країни-учасниці, по-перше, не можуть збільшувати тарифи після того, як вони під час переговорів погодилися на зниження, по-друге, зобов'язані дотримуватися того податкового режиму, який існував в країні, де вироблялися дані товари, по-третє, використовувати експортні субсидії.

Ще однією глобальною і одночасно регіональною організацією є Європейська організація безпеки і співробітництва (ОБСЄ).

ОБСЄ започаткувала гельсінський процес, правозахисний рух. В 1990 р. у Парижі створені постійні інститутиОБСЄ:

1) на найвищому рівні домовилися проводити щодва роки зустріч глав держав і глав урядів;

2) створено Раду міністрів ОБСЄ, яка складається з міністрів закордонних справ;

3) функціонує Комітет старших урядників, який проводить зустрічі щонайменше раз на гри місяці.

Крім цього, згідно з Паризькою Хартією створено три постійні органи: Секретаріат, Центр запобігання конфліктам, Бюро для демократичних інститутів і

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія прав людини. Однак треба сказати, що роль ОБСЄ у міжнародній політиці обмежена як щодо компетенцій, так і засобів впливу.

До організації глобально-регіонального плану можна віднести також Велику сімку, до якої входять найбільш розвинуті держави світу: США, Великобританія, Канада, Німеччина, Японія, Італія, Франція. Ця організація представлена на найвищому рівні головами урядів і міністрами закордонних справ.

Світова організація торгівлі (СОТ) — міжнародна міжурядова організація, створена згідно з нормами міжнародного права.

Міжнародний валютний фонд (МВФ) займається проблемами ринкових перетворень країн, які здійснюють цей процес, акцентуючи при цьому увагу здебільшого на проблемах фінансової стабілізації — скорочення бюджетного дефіциту і приборкання темпів зростання грошової маси.

В результаті міжнародної конференції по валютно-фінансових питань в липні 1944 року була розроблена Хартія МВФ як спеціалізованої установи ООН. 44 країни, представлені на цій конференції, поставили за мету сформувати основу для економічного співробітництва, щоб уникнути повторення девальвацій з метою отримання конкурентних переваг, що стало однією з причин Великої депресії. Офіційно МВФ був утворений в грудні 1945 г. Нині фонд об'єднує 188 держав.

Мандат фонду був оновлений в 2012 р На сьогоднішній день його основне завдання полягає в забезпеченні стабільності міжнародної валютно-фінансової системи, системи обмінних курсів і міжнародних розрахунків.

Для цього МВФ спостерігає за економічними і фінансовими змінами в країнах, регіонах і в світі за допомогою офіційної системи, відомої як нагляд. Надає рекомендації державам-членам, заохочує окремі заходи їх політики.

Основним джерелом фінансових ресурсів МВФ є квоти його членів (внески). Величина квот відповідає відносному положенню держав в світовій економіці. В даний час сукупні ресурси квот становлять близько $ 360 млрд.

Оскільки кожен член має право брати кредити МВФ на суму, яка в кілька разів перевищує його внесок за квотою, то квоти можуть не забезпечувати необхідну готівку. На цей випадок фонд користується кредитною лінією, наданою низкою урядів і банків. На додаток до цього МВФ позичає кошти у держав-членів під конкретні програми.

Вищим органом управління МВФ є рада управляючих, в якому кожна з держав представлено одним керуючим і його заступником. Голоси розподіляються між

Воронянський О. В., Зайончковський Ю.В., Романова С.С. Політологія країнами-членами, виходячи з розмірів їх квот. Найбільшою кількістю голосів зараз володіють США (близько 16%), Україна має 0,57% голосів. Виходячи з кількості їх голосів, США і ЄС можуть накладати вето на ключові рішення фонду і направляти його діяльність, виходячи зі своїх інтересів.

Рада управляючих делегує більшість своїх повноважень виконавчій раді (директорату), який складається з 24 осіб. Він несе відповідальність в тому числі за надання кредитів. Виконавча рада обирає на п'ятирічний термін директора- розпорядника МВФ. Практичні стабілізаційні програми МВФ зазвичай включаю в себе:

• скорочення державних витрат, в тому числі на соціальні цілі;

• скасування або зменшення державних субсидій на продовольство, товари широкого вжитку і послуги, що веде до підвищення цін на них;

• збільшення податків на особисті доходи;

• стримування зростання, або заморожування заробітної плати;

• підвищення облікових ставок, обмеження кредитів, в тому числі споживчого призначення, лібералізацію зовнішньоекономічних зв'язків;

• девальвацію національної валюти.

Невигідність запозичень від МВФ полягає, перш за все, в тому, що виплата відсотків і погашення основної частини боргу здійснюється з доходів держбюджету, в той час як такі позики безпосередньо не призводять до виробництва фінансового прибутку. Кредити МВФ є короткостроковими і направляються не у реальну економіку, а в банківський сектор (ряд аналітиків зазначають, що через такі кредити транснаціональні банки просто фінансують свої дочірні структури в країні- позичальнику за рахунок її населення). Частіше за все вони сприяють згортанню інвестицій, зниження темпів економічного зростання, а також загострення соціальних проблем.