Структура наукової теорії

Твердження наукової теорії безпосередньо відсилають не до реальних об’єктів, а до об’єктів ідеалізованих. За своєю структурою теорія є внутрі­шньо диференційована, цілісна система знання, яку характеризує логічна залежність одних елементів від інших.

У сучасній методології науки виділяють наступні головні компоненти теорії: 1) вихідну емпіричну основу, яка складається із сукупності фактів, отриманих під час експериментів і потребуючих теоретичного з’ясування; 2) вихідну теоретичну основу - сукупність первинних допущень, постула­тів, аксіом, загальних законів теорії, які в сукупності утворюють ідеалізова­ний об’єкт теорії; 3) логіку теорії - множину припустимих у межах теорії правил висновку та доведення; 4) сукупність виведених у теорії тверджень із їх доказами, які утворюють головний масив теоретичного знання.

Структура теорії

Методологічно головну роль у формуванні теорії відіграє складаючий її основу ідеалізований об'єкт - теоретична модель суттєвих зв’язків реаль­ності, наведених за допомогою гіпотетичних припущень та ідеалізацій. Утворення ідеалізованого об’єкта теорії є необхідним етапом формування будь-якої теорії, що здійснюється в специфічних для різних галузей знання формах. Ідеалізованим об’єктом теорії у класичній механіці є система мате­ріальних крапок, у молекулярно-кінетичній теорії - безліч замкнених у ви­значеному обсязі хаотично молекул, які стикаються й уявляються у вигляді абсолютно пружних матеріальних крапок. К. Маркс у „Капіталі” розвинув теорію вартості і проаналізував структуру капіталістичного виробництва, розробив його ідеалізований об’єкт, котрий виступав як теоретична модель капіталістичного засобу виробництва.

Ідеалізований об’єкт теорії може виступати у різних формах, припус­кати або не припускати математичний опис, мати чи не мати момент наоч­ності, але він обов’язково повинен функціонувати як конструктивний засіб розгортання всієї системи теорії. Цей об’єкт, таким чином, являє собою не тільки теоретичну модель реальності, він разом із тим неявно містить у собі визначену програму дослідження, яка реалізується в процесі розвитку тео­рії. Співвідношення елементів ідеалізованого об’єкта - як вихідні, так і по­хідні - становлять теоретичні закони, які, на відміну від емпіричних законів, формуються не безпосередньо на основі вивчених дослідних даних, а шля­хом визначених розумових дій з ідеалізованим об’єктом.

Різноманітності форм ідеалізації та типів ідеалізованих об’єктів від­повідає і різноманітність видів теорій. У теорії описового типу при розв’язанні, головним чином, визначення й упорядкування емпіричного ма­теріалу, відбудова ідеалізованого об’єкта фактично зводиться до виділення вихідної понятійної схеми. У сучасних математизованих теоріях ідеалізова­ний об’єкт виступає у вигляді математичної моделі або сукупності таких моделей. У дедуктивних теоретичних системах будування ідеалізованого об’єкта збігається з побудовою вихідного теоретичного базису.

Виділяють такі типи наукових теорій.

Описові (якісні) наукові теорії (еволюційна теорія Ч. Дарвіна, психо­аналітична теорія З. Фрейда та ін). Вони безпосередньо описують визначену групу об’єктів, мають досить великий емпіричний базис, розв’язують за­вдання впорядкування фактів і їх пояснення. Теорії формулюються природ­ними мовами із застосуванням спеціальної термінології. Твердження теорії мають якісний характер, що визначає їх обмеженість, недостатню точність.

Математизовані наукові теорії (сучасні фізичні, хімічні теорії тощо), які активно використовують апарат математики. В математичній моделі конструюється особливий ідеальний об’єкт, який заміщує і представляє реа­льний об’єкт. Специфіка математизаваних теорій полягає в тому, що вони легко адаптуються до різних галузей знання.

6.3.