<<
>>

Поняття і специфіка інженерної діяльності

Із розвитком мануфактурного й машинного виробництва в епоху Від­родження пов’язане виникнення інженерної діяльності. Коли в цей період деякі ремісники, вчені, винахідники звернулись до науки, можна стверджу­вати про появу інженерного руху в суспільстві.

Перші інженери для розв’язання технічних задач почали звертатися до механіки та математики (Л. да Вінчі, Н. Тарталья, Дж. Кардано й інші).

Діяльність інженера має подвійний характер: з одного боку, вона по­требує дослідження природних властивостей речей, із другого - викорис­тання природних властивостей для виробництва штучного утворення з на­перед заданими характеристиками. У своїй діяльності інженер виступає і як учений-дослідник, котрий оперує ідеалізованими об’єктами як замінниками природних об’єктів, так і використовує технічні знання (технічні схеми) для утворення технічних систем.

Наукова революція XVII ст. і промислова революція XVIII ст. значно прискорили науково-технічний прогрес, що викликало потребу в масовій підготовці інженерних кадрів. Відкриття вищих технічних шкіл поклало по­чаток нового етапу в розвитку інженерної діяльності. В 1794 р. була засно­вана Паризька політехнічна школа, в якій велась систематична підготовка майбутніх інженерів. Вона стала зразком для інших технічних навчальних закладів.

У XIX ст. одна людина ще могла здійснити весь комплекс робіт від розроблення технічного пристрою до впровадження його в промислову се­рію. Так, механік-самоучка і винахідник Г. Модслі на початку XIX ст. роз­робив супорт токарного верстата, технологічне устаткування і технологію його виготовлення. В XIX ст. у Лейпцизі ще існував завод, власник якого Р. Зак сам виконував всі види інженерної діяльності (від ідеї до робочих креслень). Там взагалі не було технічного бюро.

На початку XX ст. інженерна діяльність настільки ускладнюється, що являє собою складний комплекс різних видів діяльності (винахідницької, конструкторської, проектувальної, технологічної і т.

п.). Вона обслуговує різні сфери техніки (машинобудування, електротехніку, хімічну технологію і т. п.). Для сучасної інженерної діяльності характерна глибока диференціа­ція за різними галузями і функціями, яка привела до розподілу її на цілий ряд взаємопов’язаних видів діяльності. На перших етапах свого професійно­го розвитку інженерна діяльність була орієнтована на використання знань природознавчих наук (головним чином, фізики), а також математики і вклю­чала в себе винахідництво, конструювання дослідницького зразка й розроб­лення технології виготовлення нової технічної системи. Спочатку інженерна діяльність виконувалася винахідниками, конструкторами та технологами. Технічна діяльність безпосередньо здійснювалась робітниками і майстрами. Зв’язок між цими двома видами діяльності здійснювався за допомогою кре­слень. Але згодом структура інженерної діяльності ускладнюється.

Таким чином, класична інженерна діяльність включала в себе винахі­дництво, конструювання та організацію виробництва технічних систем, а також інженерні дослідження та проектування.

а) Винахідницька діяльність

Шляхом винахідницької діяльності на основі наукових знань і техніч­них винаходів утворюються нові принципи діяльності, конструкції техніч­них систем та окремих їх компонентів, що, як правило, мають широку га­лузь використання. Багато вчених-природознавців демонстрували зразки та­кого роду діяльності, коли для проведення експериментів розробляли експе­риментальну техніку. Так, Р. Гук розробив мікроскоп, Г. Герц - нову апара­туру для реєстрації електромагнітних хвиль, Х. Гюйгенс - конструкцію мая­тникового годинника. А. Ейнштейн усе своє життя велику увагу приділяв конструкторсько-винахідницькій діяльності. На перших етапах становлення інженерної діяльності винахідництво спиралось переважно на емпіричні знання. В сучасних умовах усякий винахід потребує ретельних інженерних досліджень.

Із розвитком масового виробництва виникає необхідність у спеціаль­ній проектно-конструкторській роботі.

Конструювання є розробленням конструкції технічної системи, яка в подальшому матеріалізується в процесі її виготовлення на виробництві. Конструкція технічної системи являє собою систему пов’язаних між собою елементів, які випускаються промисловістю або розроблені заново, і є загальною для даного класу виробів.

Матеріальні ресурси, з яких виробляються вироби, є вихідним матері­алом в інженерній діяльності. Ця діяльність потребує від інженера налаго­дити організацію виробництва, розробити технологію виробництва визна­ченої технічної системи. Видатні інженери часто пов’язують у собі і винахі­дника, і конструктора, й організатора виробництва. Зараз ми спостерігаємо зростання спеціалізації в цих основних напрямах інженерної діяльності.

б) Інженерні дослідження

Інженерні дослідження, на відміну від теоретичних у технічних нау­ках, безпосередньо вплетені в інженерну діяльність, здійснюються у відпо­відно короткі строки і включають у себе проектне дослідження, наукове об­ґрунтування, аналіз можливостей використання отриманих даних і т. п. Ін­женерні дослідження спрямовані на конкретизацію наукових знань відносно визначеної інженерної задачі. Результати цих досліджень використовуються перш за все у сфері інженерного проектування.

Спочатку вся інженерна діяльність була спрямована на використання природознавчих знань. Цю роботу часто використовували вчені-дослідники і вчені-експериментатори. Поступово в природознавчих науках почали фо­рмуватись розділи прикладної науки, які орієнтувались на обслуговування інженерної практики. Зараз багато технічних наук виконують цю роботу. Технічні науки змінили характер інженерної діяльності, в якій особливого значення набуло проектування.

в) Проектування

На початку XX ст. проектування як особливий вид інженерної діяль­ності було пов’язане з діяльністю креслеників, із необхідністю точного гра­фічного зображення задуму інженера для його передавання виконавцям на виробництво. Поступово ця діяльність стала пов’язуватися з науково- технічними розрахунками на кресленні головних параметрів майбутньої технічної системи, її попереднім дослідженням.

В інженерному проектуванні розрізняють „внутрішнє” і „зовнішнє” проектування. Перше пов’язане з розробленням робочих креслень (техніч­ного і робочого проектів), які стають головними документами для виготов­лення технічної системи на виробництві, друге спрямоване на дослідження загальної ідеї системи за допомогою технічних наук.

Проектування слід відрізняти від конструювання. Для проектувальної діяльності вихідним є соціальне замовлення, потреби розвитку соціальної практики. Продукт проектувальної діяльності виражається в особливій зна­ковій формі - у вигляді текстів, креслень, графіків, розрахунків, моделей у пам’яті ЕВМ і т. ін. Результат конструкторської діяльності обов’язково по­винен бути матеріалізованим у вигляді дослідницького зразка, за допомо­гою якого уточнюються розрахунки, технічні характеристики майбутньої технічної системи. В сучасній інженерній діяльності значно зростає необ­хідність теоретичного опису.

Розвиток та відокремлення проектування в системі інженерної діяль­ності в другій половині XX ст. призвели до кризи традиційного інженерного мислення, спрямованого переважно на використання напрацьованих знань природознавчих і технічних наук для розроблення відносно простих техніч­них систем. Виходом із кризи стало формування системотехнічної діяльнос­ті, спрямованої на розроблення складних технічних систем.

12.2.

<< | >>
Источник: Філософія науки і техніки. Конспект лекцій. Для студентів, ма­гістрів і аспірантів усіх спеціальностей та форм навчання із дисциплін „Фі­лософія і методологія наукового пізнання” та „Філософські проблеми нау­кового пізнання”. - Полтава: ПолтНТУ,2006. - 106 с.. 2006

Еще по теме Поняття і специфіка інженерної діяльності: