Поняття пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання
Пізнанням називається відносно правильне відображення об’єктивної дійсності у свідомості людини в процесі її суспільної, виробничої та наукової діяльності. Процес пізнання, який здійснюється на основі діяльного предметно-практичного ставлення до світу, має цілеспрямований, активний характер.
Цей процес у теорії пізнання (гносеології) розглядається як взаємодія суб’єкта й об’єкта пізнання, в результаті якої здобувається знання, тобто певна об’єктивна інформація.Суб'єкт пізнання - це людина, яка є носієм накопиченого людством досвіду і яка здійснює пізнавальну діяльність. У процесі пізнання людина виступає як соціальна істота, котра засвоїла здобуті людством попередніх поколінь знання, і включена в суспільні зв’язки і відносини. В якості суб’єкта пізнання можна розглядати суспільство, людство в цілому як носія загальної колективної діяльності, але опосередковано, через взаємопов’язану діяльність окремих людей.
Об 'єкт пізнання - це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб’єкта. Об’єктом пізнання є не вся об’єктивна реальність, а лише та її частина, яка ввійшла у сферу загальної колективної діяльності людства. Об’єктом пізнання виступають не лише явища природи, а і суспільство, і сама людина, і відносини між людьми. Об’єктом пізнання можуть бути не тільки фрагменти об’єктивного світу, а й духовні складові людського та суспільного життя (свідомість, емоції людини, музика, віртуальна реальність тощо). Зростання колективної діяльності людства постійно розширює сферу об’єктивного світу, яка стає об’єктом суспільної практики. Таким чином, сфера об’єкта пізнання постійно змінюється, розширюється.
Суб’єкт і об’єкт пізнання діалектично пов’язані між собою. Основу їх єдності становить суспільна практична діяльність, яка має об’єктивно- суб’єктивну природу. Процес пізнання можливий лише за наявності взаємодії суб’єкта й об’єкта, в якій суб’єкт є носієм діяльності, а об’єкт - предметом, на який вона спрямована.
3.2.