Формування й розвиток технічної теорії
Перші технічні теорії формувались як застосування фізичних теорій до конкретних сфер інженерної практики, як правило, в дві фази. На першому етапі утворюється новий прикладний дослідницький напрям, формуються нові окремі теоретичні схеми, на другому - розгортаються узагальнені теоретичні схеми й математичний формалізм.
При цьому з базової природознавчої науки транслюється вихідна приватна теоретична схема (для технічної теорії вона перетворюється в поточну схему), в той же час розробляється структурна і функціональна схеми. Потім відбувається адаптація цих схем до нового емпіричного матеріалу. Формування технічної теорії закінчується, коли завершується розроблення узагальненої теоретичної схеми. Часто вона транслюється із суміжних, більш розвинутих галузей технічного знання або з базової природознавчої теорії.Розвиток технічної теорії проходить двома головними способами - еволюційним і революційним. У першому випадкові відбувається виділення нових дослідницьких напрямів і областей дослідження в межах однієї фундаментальної теоретичної схеми; в другому - відбувається зміна однієї фундаментальної теоретичної схеми іншою. Цей процес супроводжується формуванням нових технічних дисциплін. Прикладом революційних змін може служити перехід від класичної радіолокації, яка базується на електродинамічній картині світу і спрямована на розроблення окремих радіолокаційних станцій різного призначення, до радіолокаційної системотехніки, яка базується на кібернетичних уявленнях та спрямована на розроблення багатофункціональних систем.
У класичних технічних науках у якості вихідної теоретичної схеми виступала фізична картина світу. Сучасні науково-технічні дисципліни спираються на системно-інформаційну картину світу. Фізична картина електромагнітних взаємозв’язків поступово трансформується у сферу функціонування технічних систем на базі структурно-функціональних уявлень.
Фундаментальна теоретична схема виконує важливу методологічну функцію в технічній науці - методологічного орієнтира в інженерній діяль-
ності. Вона задає принцип бачення технічних систем, постановку інженерних задач і теоретичні й технологічні засоби їх розв’язання. Інженер завжди у своїй діяльності спирається на загальну теоретичну схему технічної реальності незалежно від того, усвідомлює він це чи ні.