Філософія техніки як наукова дисципліна
Як відомо, становлення людини відбувалося в процесі використання технічних засобів. Тому техніку можна вважати настільки давньою, як і саме людство. Філософія техніки як самостійна галузь філософського дослідження почала формуватись у кінці ХІХ ст.
У 1877 р. була видана книга Е. Каппа „Головні напрями філософії техніки. До історії виникнення культури з нової точки зору”. В 1898 р. німецький філософ Фред Бон присвятив філософії техніки одну з глав своєї книги „Про обов’язок і добро”. В тому ж році російський інженер П. К. Енгельмейєр надрукував роботу „Технічний підсумок ХІХ століття”, де окреслив завдання філософії і техніки. Революційні зміни в техніці в другій половині ХХ ст., всебічний вплив її на життєдіяльність людей, людську цивілізацію в цілому стимулювали систематичні дослідження техніки.Бурхливий процес технізації суспільного життя, швидке зростання кількості і розвиток технічних дисциплін у ХХ ст. тощо, все більше вимагають комплексного дослідження техніки як феномена людської цивілізації. Цілісне вивчення техніки в системі культури - предмет дослідження філософії техніки. Лише філософія техніки має за мету комплексне дослідження техніки, яке передбачає:
а) з’ясування сутності феномена техніки;
б) вивчення історичного розвитку техніки, логіки її становлення, її періодизацію і подальшу історичну перспективу;
в) дослідження впливу техніки на суспільство в минулому і в сучасній техногенній цивілізації.
Треба зазначити, що формування філософії техніки як комплексної дисципліни відбувається в процесі діалектичного взаємозв’язку з гуманітарними науками(соціологією, історією, психологією та ін.), що дозволяє вивчити соціальні, психологічні, економічні впливи техніки в історичному розвитку. Але головну роль у формуванні філософії техніки як науки, на наш погляд, відіграла і відіграє філософія науки. Можна сказати, що процес становлення філософії техніки був процесом її відокремлення від філософії науки, який ще не є завершеним. Формування понятійного апарату філософії техніки відбувається головним чином по мірі пристосування понятійного апарату, напрацьованого у філософії науки. Так, можна сказати, що вивчення специфіки технічного знання не можливе без використання здобутків методології науки. Особливості технічних наук можна з’ясувати лише в порівнянні їх із природознавством. У філософії науки головні концептуальні підходи (Т. Куна, К. Поппера, В. Стьопіна та інших) утворюють парадигму філософії науки, чого ми не спостерігаємо у філософії техніки. Остання при дослідженні технічного знання, яке становить серцевину філософії техніки, базується на розробках методології науки. Тому, на нашу думку, відокремлення філософії техніки від філософії науки ще не відбулося.
10.2.