Спосіб мікробіт

Спосіб передбачає використання для тестування існуючих в об’єктах тестування власних внутрішніх процесорів у поєднанні з кількома додатковими пристроями і спеціальних тест-програм, які зберігаються в програмовних постійних запам’ятовуючих пристроях РROM.

Рис. 23

процесором СР, що має для само­тестування чотири додаткових блоки: подільник частоти, гене­ратор GPRBS, сигнатурний ана­лізатор SA і клавіатуру Kbd. За суттю клавіатура - це лише одна чи дві клавіші для запуску і при­пинення процедури тестування.

Подільник частоти знижує значення частоти тактових імп­ульсів до необхідного для тестування значення.

Генератор GPRBS виробляє псевдовипадкову послідовність 2n чисел, яка виконує функції тест-послідовності для досліджуваного модуля. Тест-послідовність надходить через процесорну шину до сиг­натурного регістра, регістр формує сигнатуру і потім вона за прог­рамою зіставляється із взірцевою.

Процедура тестування передбачає надання модулям об’єкта тестування умовних номерів. При виявленні пошкодженого модуля на дисплеї внутрішнього комп’ютера (Embedded computer) об’єкта чи на дисплеї провідного комп’ютера системи (Host computer) відобража­ється його номер.

Важливою складовою частиною способу мікробіт є його прог­рамне забезпечення. Загальна програма самотестування розподіляє­ться на кілька автономних і незалежних програмних модулів, які від­повідають конкретним апаратним частинам об’єкта. Програму са­мотестування об’єднують з основним програмним забезпеченням об’єкта і розташовують у програмованому постійному запам’ято­вуючому пристрої РROM.

Процедура розпочинається з виконання основного тесту – тес­ту ядра. Такий тест дозволяє перевіряти частково роботу процесо­ра, шин, пристроїв синхронізації, дисплея.

Випробування РROM полягає ось у чому. До сигнатурного регі­стра з РROM вводять (2k -1) байт (наприклад, 2047), по одному бай­ту за цикл. В результаті стиснення цих даних сигнатурний регістр формує байт сигнатури, який мікропроцесор порівнює з вмістом 2k-ї комірки PROM (в нашому прикладі - 2048-ї), де зберігається взірцева сигнатура. Інформація про збіг або розбіжність обох сигнатур виво­диться на дисплей.

Методика перевірки RАM розпочинається з запису першої сто­рінки, тобто перших 2n байтів (наприклад, 256), що їх формує гене­ратор псевдовипадкової послідовності. Потім записується друга сторінка - вводяться суми кодів генератора і чисел, що їх зберігає перша сторінка. Аби заповнити третю сторінку, коди генератора підсумовуються з числами, які становлять зміст другої сторінки. Аналогічно проводиться запис четвертої сторінки. Після цього весь вміст RÀM (обсягом 4·2n байт, наприклад, 1 кВ) по одному байту за цикл передається до сигнатурного регістра, який здійснює стиснення даних. Сформована в результаті сигнатура надходить до процесора, де зіставляється із взірцевою, що зберігається в PROM. В разі незбігу сигнатур на дисплеї висвітлюється умовний номер RÀM, а це свід­чить про його несправність. Далі проводиться повне тестування про­цесора СР, причому результати, які одержуються поетапно, порів­нюються з відомими даними, характерними для нормально функціо­нуючого процесора.

Основний недолік методу мікробіт полягає в тому, що система тестується у статичному стані, а не в процесі функціонування.

8