Правила визначення поняття

Визначення повинно бути не тільки істинним за змістом, але й правильним за своєю структурою. Правильність визначення залежить від дотримання певних логічних вимог до нього або правил визначен­ня поняття..

1. Визначення повинно бути співмірним, тобто обсяг визначува­ного поняття повинен дорівнювати обсягу визначаючого (Dfd = Dfn). Інакше кажучи, обсяги Dfd та Dfn повинні знаходитись у відношенні рівнозначності. Якщо у визначенні обсяг визначуваного виявиться меншим, ніж обсяг визначаючого (Dfd < Dfn), то виникає помилка надто широкого визначення. Наприклад, “логіка - це філософська наука”. У цьому визначенні Dfn (“філософська наука”) значно більше за обсягом, ніж Dfd (“логіка”), бо поняття “філософська наука” вклю­чає в себе крім логіки й інші філософські науки - гносеологію, онто­логію, етику тощо. Якщо ж обсяг визначуваного є більшим, ніж обсяг визначаючого (Dfd > Dfn), то така помилка називається помилкою надто вузького визначення. Наприклад, “логіка - філософська наука про форми правильного мислення”. У цьому визначенні обсяг Dfd (“логіка”) більший, ніж обсяг Dfn, бо крім логічних форм логіка ви­вчає і закони правильного мислення.

2.Визначення не повинно утворювати кола (латинське circuius vitiosus). Якщо зміст визначуваного поняття (Dfd) розкривається через визначаюче (Dfn), зміст якого, в свою чергу, розкривається через Dfd, то такс визначення утворює коло або circuius vitiosus. Наприклад, обертан­ня визначається як рух навколо осі, а вісь - як пряма, навколо якої відбу­вається обертання. Розповсюдженим різновидом кола є ^тавтологія (від грец. ταυτoλoγoς - те ж саме слово) - неправильне визначення, в якому Dfn повторюєDfd. Наприклад, “злочинець - особа, яка вчини­ла злочин”, “лінгвіст - фахівець у лінгвістиці”, “диференційне рівнян­ня - рівняння, яке містить у собі диференціал” тощо.

3.Визначення повинно бути чітким та однозначним. Якщо поняття визначається через інше поняття, ознаки якого невідомі і воно саме потребує визначення, то виникає помилка визначення одного невідомого через інше невідоме (х df у або “х per у”). Наприклад, “індетермінізм - це філософська концепція, протилежна детермініз­му”, або “праве - те, що лежить у протилежному напрямку до лівого, а ліве - протилежне до правого” тощо. Правило однозначності заборо­няє використовувати замість визначень метафори, порівняння тощо. Наприклад, “такт - це розум серця”, “невдячність є різновидом людсь­кої слабкості”. Такі вислови не є визначеннями.

4.Визначення не повинно бути заперечним. Заперечні тверджен­ня про предмет не розкривають суттєвих ознак предмета думки, а лише вказують на тс, чим не є даний предмет. Наприклад, “порівняння - не довід”, “логіка - не математика”, “будь-яке визначення є заперечен­ням” тощо. Проте, на визначення заперечних понять це правило не розповсюджується. Наприклад, “безбожник - цс людина, яка не ви­знає існування Бога”, “безхазяйне майно - майно, що не має власника, або власник якого невідомий”. Приведені визначення є правильними.

5.