Логічні форми мислення

Основними формами абстрактного (логічного) мислення є понят­тя, судження, умовивід.

Кожна з названих логічних форм буде предметом нашого вивчення в наступних розділах. Зараз ми коротко розглянемо їх з метою висвіт­лення поняття логічної форми.

Окремі предмети або їх сукупності відображаються нашим мис­ленням у поняттях, які є різними за своїм змістом. Наприклад, “під­ручник” і “злочин” - поняття, що відображають абсолютно різні пред­мети думки. Підручник - це друковане джерело знань основ якоїсь науки і слугує навчанню майбутніх фахівців. Злочин - це суспільно небезпечне, протиправне, винне та карне діяння. Як бачимо, ці різні предмети відображаються у мисленні однаковим способом - як пев­на сукупність їх загальних, суттєвих властивостей і ознак.

Виділяючи характерні ознаки одного предмета, або повторювані і спільні ознаки деякої множини предметів, ми утворюємо поняття пред­мета “А” як деяку сукупність його суттєвих ознак “а”, “Ь”, “с”.

Таким чином, різні предмети відображаються в мисленні люди­ни однаково - як певний зв’язок їх суттєвих ознак, тобто у формі поняття.

У формі судження відображаються відношення між предметами та їх властивостями. Ці відношення стверджуються або заперечуються. Наприклад, “звинувачуваний має право на захист” і “Волга не впадає в Чорне море”.

Наведені судження різні за своїм змістом, але спосіб зв’язку скла­дових їх змісту однаковий - цей зв’язок виражається у формі ствер­дження або заперечення. Позначивши поняття, що входять у суджен­ня, прийнятими в логіці символами S (суб’єкт - від латинського Subjectum - той, що лежить внизу, знаходиться в основі поняття про предмет судження) - так позначається поняття про предмет суджен­ня - і P (предикат - від латинського praedicatum - сказане, ознака предмета) - поняття про ознаку предмета, дістанемо схему, яка є загальною для будь-якого судження даного типу: “S - Р”, де S і P - поняття, що входять в судження, а знак “ - ” - означає зв’язок між ними. Під S і P можна розуміти будь-які предмети та їх властивості, під знаком “ - ” - будь-який зв’язок (і стверджувальний, і запереч­ний).

Таким чином, судження є певним способом відображення відно­шень предметів дійсності, який виражається у формі стверджен­ня або у формі заперечення.

Розглядаючи умовивід, за допомогою якого з одного або декількох суджень виводиться нове судження, можна встановити, що в умовиво­дах одного типу вивід здійснюється одним і тим же способом.

Наприклад:

Усі філологи вивчають логіку

Ми - студенти-філологи

Ми вивчаємо логіку.

Висновок (“Ми вивчаємо логіку”) з необхідністю виводиться із за­сновків тому, що вони пов’язані спільним поняттям “філологи”.

Таким же чином, тобто завдяуи змістовному зв’язку суджень-за- сновків, можна отримати висновок із будь-яких інших за змістом су­джень.

Отже, ми виділяємо дещо спільне в різних за змістом умовиводах: спосіб зв’язку між судженнями.

Розглянувши основні форми мислення - поняття, судження та умовивід, ми знайшли в них дещо спільне, що не залежить від пред­метного змісту думок, а саме: спосіб зв’язку елементів думки - ознак у понятті, понять у судженні й суджень в умовиводі. Зумовлений цими зв’язками зміст думок існує не сам по собі, а в певних логічних фор­мах: поняттях, судженнях, умовиводах.

*Логічна форма або форма мислення - це спосіб зв’язку еле­ментів думки, її будова, завдяки якій зміст існує й відображає дійсність.

У реальному процесі мислення зміст та форма думки існують у нерозривній єдності. Нема такого змісту, який би був позбавлений форми, як і нема такої форми, яка була б беззмістовною. Але з метою спеціального аналізу ми абстрагуємося від предметного змісту ду­мок і зосереджуємося на вивченні їх форми. Дослідження логічних форм поза їх конкретним змістом і є найважливішим завданням нау­ки логіки.

Таким є загальне поняття логічної форми.

5.