Зміст

Передвиборчі соціологічні дослідження як невід’ємна складова політичного консалтингу. Напрямки всебічного оцінювання ситуації у виборчому окрузі. Загальна характеристика етапів проведення передвиборчого дослідження.

Сутність рейтингових електоральних досліджень. Різновиди рейтингів в електоральній соціології: рейтинг інформованості, рейтинг довіри, рейтинг впливовості, рейтинг привабливості (вибору). Основні питання для вимірювання рейтингу.

Політичні консультанти, зазвичай, з особливим нетерпінням чекають політичного сезону, в якому поспіль за парламентськими виборами слідують президентські. Великі вибори - це не тільки нові проекти і замовлення. Це можливість нової співпраці, сплеск адреналіну із-за безсонних ночей і гострого бажання перемоги «твого» кандидата.

Не менший інтерес представляє рефлексія про те, які виклики приніс новий електоральний цикл і наскільки консультанти змогли відповідати ім.

Якщо скористатися визначенням В. Гончарова, який під політичним консалтингом розуміє сферу оплачуваних послуг фахівців в області технології виборчих кампаній, то можна зробити висновок про те, що професійний стаж політконсультантів в нашій країні - трохи більше десять років.

Проте у практикуючих політконсультантів давно склалася думка, що політконсалтінг - стародавніша професія, яка не зводиться до виборів. До політконсультантів все частіше звертаються в конфліктних ситуаціях на різних рівнях влади, політконсалтінг освоює проблемне поле апаратної політики, його темою стають відносини крупного бізнесу і влади.

Спектр функцій політичного консультанта варіюється від надання психологічної допомоги клієнтові, проведення соціологічних досліджень, виробництва аналітичних довідок до написання стратегії виборчої кампанії. Ряд агентств включають у функції політичного консультування суто організаційні процедури - роботу із ЗМІ, формування команди професіоналів-однодумців, організацію роботи штабів і т.д.

Політичний консалтинг - це консультації на стадіях підготовки, запуску і проведення політичних проектів.

Серед основних напрямів політичного консалтингу:

• організація і проведення соціологічних досліджень в регіоні;

• діагностика соціально-політичної ситуації в регіоні;

• вивчення специфіки ціннісних орієнтацій представників конкретних соціально-демографічних груп;

• організація і проведення моніторингів;

• аналітика передвиборчої ситуації;

• організація і проведення передвиборчих кампаній («під ключ»);

• розробка стратегії передвиборчих кампанії;

• консультування по створенню і функціонуванню виборчого штабу і системи регіональних штабів;

• створення польових структур і мережі польових працівників (агітатори, активісти і так далі);

• консультації і/або організація роботи по напрямах: правового забезпечення передвиборчої кампанії кандидата; взаємодії із загальнодержавними і місцевими органами влади; взаємодії зі значущими групами впливу (громадськими, професійними, національними і тому подібне об’єднаннями) і лідерами громадської думки;

• робота по формуванню іміджу кандидата;

• організація зустрічей кандидата з виборцями;

• організація роботи в день голосування;

• розробка, дослідження і впровадження політичних ідеологій, аналіз і корегування ідеології політичних структур;

• політичне консультування в області організаційного проектування (створення політичних партій, рухів і організацій).

Завдання політичних консультантів у процесі виборів полягають також у всебічному вивченні політичних сил; доведенні до кожного виборця правдивої інформації про кандидатів; підвищенні політичної активності населення; оптимізації використання всіх видів ресурсів; інформуванні кожного кандидата і політичного об’єднання про реальні проблеми і очікування різних груп населення.

Розмірковуючи з приводу стилів виборчих кампаній, французький консультант та маркетолог Б. Крієф підкреслює, що попередню електоральну модель відрізняли, перш за все, політизація та ідеологізація: готуючись до виборів, кандидати робили ставку на попередні переговори та досягнення консенсусу з місцевою елітою, жорстке протистояння із суперником.

У новій моделі наявний ґрунтовний підготовчий етап кампанії, у процесі якого за допомогою сучасних методів дослідження збирається різноманітна інформація про виборчий округ, а отримані результати накладаються на попередньо розроблену програму кандидата, корегують її та остаточно визначають кінцеву мету та проміжні цілі кампанії. У межах цього етапу здійснюється позиціонування кандидата по відношенню до конкурента. На основному ж етапі паралельно із рекламними заходами та PR-діяльністю здійснюється моніторинг, проводяться тести, які дозволяють переконатися у дієвості комунікативної стратегії, у тому, що «меседжі» кандидата доходять у неспотвореному вигляді до електорату, до того ж не лише «свого», але й «чужого».

Роль політконсультантів полягає у здатності на основі спеціалізованих знань, досвіду та володіння методикою збору та аналізу даних, вироблення та прийняття рішень, створювати єдину концепцію політичного простору політика (партії), їх унікальності з точки зору електорату.

Отже, найтривалішим у часі й найважчим є етап передвиборчих досліджень. Протягом цього періоду необхідно зібрати й проаналізувати відомості, що характеризують населення даного виборчого округу або території. До початку передвиборної кампанії конче потрібно мати об’єктивну, ґрунтовну інформацію, щоб проаналізувати політичну ситуацію в країні загалом, і в обраному виборчому окрузі, зокрема. Це потрібно надто тому, що кожен кандидат розв’язує для себе проблему оптимізації людських (команда), фінансових (передвиборний фонд), матеріальних (транспорт, поліграфія, розмножувальна техніка) та часових ресурсів, відведених на виборчу кампанію. А без правильного, адекватного оцінювання розстановки політичних сил унеможливлюється прийняття відповідних політичних рішень.

Для всебічного оцінювання ситуації у виборчому окрузі необхідно мати таку інформацію:

• історичні та географічні особливості округу;

• соціально-демографічний портрет округу;

• соціально-економічна структура, стан її розвитку, проблеми та перспективи розвитку промисловості, сільського господарства, сфери обслуговування і т.

• транспортна мережа;

• діяльність політичних партій, суспільних організацій, груп тиску неформальних структур і т. ін.;

• карта округу з кордонами виборчих дільниць, кварталів, вулиць з кількістю виборців;

• політичні традиції голосування виборців на попередніх виборах, референдумах, опитуваннях громадської думки і т. ін.;

• наявність впливових, авторитетних осіб - неформальних лідерів;

• найвпливовіші засоби масової інформації, їх адреси, телефони;

• досьє на конкурентів і т. ін.

Особливо важливою є інформація про політичні традиції голосування виборців на виборах, референдумах і час опитувань громадської думки. Актуальність і необхідність отримання такої інформації щодо певного виборчого округу (села, селища, міста, району та області) зумовлена потребою розв’язання проблем обрання виборчого округу, побудови стратегічної лінії кампанії та конкретної тактики поведінки під час організації передвиборної агітації.

На першому етапі проведення дослідження здійснюється вивчення округу починається з того, що, по-перше, важливо визначити рівень виборів, у яких ви будете брати участь, і за якими правилами вони будуть проходити. Від цього залежить основа стратегії виборчої кампанії. З’ясувавши основні правила виборів, необхідно зібрати якнайбільше інформації про округ і виборців:

- Який розмір округу?

- У місті чи у сільській місцевості буде проходити виборча кампанія?

- Яке населення округу і як воно змінилося останнім часом?

- Хто є важливими політичними фігурами в цьому окрузі?

- Які політичні партії мають вплив у даному окрузі?

- Хто є лідерами суспільного і ділового життя, що можуть вплинути на кампанію?

У рамках цього етапу дослідження слід з’ясувати загальну кількість жителів вашого округу, загальну кількість виборців, визначити можливу явку виборців, підрахувати, скільки голосів потрібно, щоб виграти, і кількість родин, у яких живуть ці виборці. Необхідно використовувати наявну інформацію про минулі вибори.

Загальне населення - це всі люди, що проживають на території вашого округу. Дана цифра більша, ніж кількість виборців, тому що вона включає неповнолітніх, котрі ще не можуть голосувати, і людей, не прописаних на території вашого округу.

Загальна кількість виборців - це всі жителі округу, що мають право голосувати (на даному виді виборів).

Очікувана явка - це можлива кількість поданих голосів. Не усі виборці прийдуть на виборчі дільниці. Часто можна визначити, скільки виборців проголосує, спираючись на результати минулих подібних виборів. Якщо минулого разу була явка 35% і немає ніяких додаткових факторів, що можуть вплинути на ситуацію, можна припустити, що й цього разу явка складе 35%. Або якщо минулого разу явка на парламентські вибори склала 55%, а в цей раз міські вибори співпали з парламентськими, можна чекати, що явка також буде 55%.

Скільки голосів потрібно для перемоги? Дану цифру можна визначити лише приблизно. Ви обчислюєте ту кількість голосів, що гарантують вам перемогу. Іноді вам потрібна абсолютна більшість – це 50% плюс 1 голос. Але часто вам потрібно набрати лише відносну більшість (більше голосів, ніж будь-який інший кандидат). Якщо у виборах бере участь багато кандидатів, ви зможете перемогти, набравши 35%, 30%, 25% голосів або навіть менше. Важливо перевести цей відсоток у реальне число.

Скільки буде потрібно реальних голосів, щоб перемогти? Не бійтеся перестрахуватися, й у випадку сумнівів, вибирайте більшу кількість голосів.

Яка кількість родин забезпечить Вам успіх? Чи можна зменшити і цю групу? У середньому в одній родині нараховується два виборці, у деяких родинах може бути три й чотири, деякі виборці не мають родини і живуть самі. Якщо припустити, що чоловік і дружина проголосують однаково, можна вважати, що, переконавши одного члена родини, ви забезпечите собі і другий голос.

Як розрахувати кількість необхідних голосів? Скажемо, населення вашого округу – 130 000 чоловік. З них 30 000 – діти і незареєстрованні виборці. На останніх міських виборах явка склала 50%, тобто проголосувало 50 000 виборців.

Але не можна припускати, що кожен виборець, з яким ви поговорите, проголосує за Вас. Тому, щоб одержати ці 17 000 голосів, вам потрібно поговорити з великою кількістю виборців. Скажемо, ви переконуєте 7 з 10 виборців голосувати за Вас. Виходить, для одержання підтримки 17 000 виборців, або 8 500 родин, вам потрібно поговорити з 25 000 виборців, або 13000 родин (25 000 x 0,7 = 17 500 і 13 000 x 0,7 = 9 100).

Очевидно, що набагато легше поговорити і переконати 13 000 родин, чим агітувати всі 100 000 чоловік. Зміст усієї вищеописаної процедури – максимально зменшити кількість виборців, яких вам необхідно переконати проголосувати за Вас.

Необхідно також з’ясувати, як виборці одержують інформацію. Які ЗМІ є на території вашого округу? Імена репортерів, крайні терміни подачі інформації. Як будуть висвітлюватися вибори, і як преса відноситься до різних кандидатів? Для розробки всеосяжної стратегії роботи з пресою важливо мати якнайбільше інформації про ЗМІ.

Усіх виборців округу необхідно розбити на групи (це основа для розробки стратегії вибору вашого електорату). Чи має кампанія доступ до інформації про виборців або список можливих виборців? Якою підтримкою у виборців користуються ті або інші політичні партії? Демографічний склад виборців (рівень доходу, освітній рівень, професії, етнічні меншості, вік, стать і т.д.)? Де вони працюють? У які магазини вони ходять і де проводять вільний час? Скільки відсотків виборців і яка їхня кількість живе в місті, у сільській місцевості або невеликих селищах? Чи проживають виборці переважно у своїх будинках або в квартирах? Як би ви описали своїх прихильників і тих виборців, яких ви сподіваєтеся переконати голосувати за того чи іншого кандидата?

Виборці з подібними характеристиками можуть мати подібні інтереси і, можливо, будуть однаково голосувати. Люди похилого віку будуть менше цікавитися питаннями роботи і більше пенсіями, а молоді матері – більше школами і менше пенсіями. Визначивши, скільки у вас в окрузі літніх виборців і скільки молодих мам, можна якомога точніше визначити адресну групу.

Часто можна одержати важливу інформацію, вивчивши підсумки минулих виборів: хто балотувався на цю посаду в минулий раз, і які були результати? Скільки виборців проголосували на виборах цього рівня в минулий раз? Скільки голосів вам потрібно для перемоги? Ви можете використовувати цю інформацію, щоб припустити, який буде явка виборців і мінімальний рівень підтримки вашого кандидата.

На другому етапі дослідження слід визначити фактори, що вплинуть на вибори, тобто питання, що хвилюють виборців, і інші виборчі кампанії, що проводяться в цьому регіоні в той же час. Які місцеві, регіональні або загальнодержавні проблеми хвилюють виборців? Які мотиви можуть змусити виборців піти на вибори?

Третій етап дослідження - визначення особистісних характеристик кандидатів. Під час зборів по плануванню виборчої кампанії слід відверто визначити сильні і слабкі сторони кандидата. Визначивши слабкі сторони із самого початку, кампанія зможе краще підготуватися до можливих нападів опозиції. Занадто багато кандидатів програли тому, що вони хотіли забути про свої помилки, тим самим дозволили застати себе зненацька.

Після визначення сильних і слабких сторін кандидата наступний крок - здійснити ту ж роботу у відношенні суперника. Якщо в кандидата кілька суперників, визначте найсильніших, з якими доведеться боротися за голоси виборців, яких сподіваєтеся залучити на свою сторону.

В ході проведення передвиборчих електоральних соціологічних досліджень можуть бути використані найрізноманітніші методи збору інформації:

- кількісні (опитування, спостереження, експертне оцінювання, аналіз документів);

- якісні (глибинне інтерв’ю, фокус-група тощо).

Найбільш масового поширення і відомості серед різних видів електоральних досліджень набули рейтингові дослідження, метою яких є виявлення шансів на парламентських чи президентських виборах певних кандидатів та політичних партій на різних етапах виборчої кампанії. Такі опитування дають інформацію для розробки прогнозів виборчої активності і результатів голосування. І на відміну від базових досліджень електоральної ситуації, які переважно проводяться штабами кандидатів для розробки стратегії і тактики певного суб’єкту виборчого процесу, і є ексклюзивними, рейтингові опитування дуже часто проводяться на замовлення ЗМІ чи публікуються в ЗМІ, і їх результати стають надбанням широкої громадськості.

Свою назву рейтингові дослідження отримали від поняття рейтинг, який найчастіше розглядається як «числовий показник рівня діяльності установи чи окремої особи, обґрунтовується підсумками голосування, соціологічного опитування, анкетування».