Тема 3. Методологічні засади глобалістики

Поняття методології. Філософські, загальнонаукові, спеціальнонаукові методології аналізу і розв’язання глобальних проблем сучасності. Глобалістська парадигма і стиль мислення.

Плюралізм філософськіх методологій. Діалектика природи і історичний матеріалізм як методологія аналізу глобальних проблем сучасності (К. Маркс, Ф. Енгельс). Негативна діалектика (Т.Адорно, Ж.-П. Сартр) як методологія тотального критицизму. Можливості системно-структурного аналізу (Л. фон Берталан-

фі), праксеології (Т. Котарбинський), тектології (О.О. Богда-

нов), структуралізму (К.Леві-Стросс, У.Еко, М. Фуко, Р. Барт, Ж.Деррида), «відкритого суспільства» і критичного раціоналізму (К. Поппер, П. Фейєрабенд, Д. Агассі, (герменевтики (Г.-Г. Гадамер, П. Рікьор, Ю. Хабермас), філософії техніки (Х. Шельські,

Ж. Еллюль) у тлумаченні глобальних проблем сучасності.

Учення про ноосферу (В.І. Вернадський), екологію розуму (Г.Бейтсон), синергетичну модель самоорганізації природи і суспільства (І. Пригожин), коеволюцію (М.М. Мойсеєв) як методологічна база розв’язання глобальних проблем.

Тема 4. Глобалістика і прогностика

Футурологічний «бум». Прогностика і футурологія. Розвиток прогностики в Україні. Глобальне прогнозування. Соціальні, екологічні, економічні, політичні, науково-технічні прогнози. Термінологія прогностики. Пошукове і нормативне прогнозування. Парадокси прогностики. Горизонти прогнозування. Методи прогнозування, їхня класифікація. Методи експертних оцінок, екстраполяції і моделювання. Метод історичних аналогій. Сценарний метод. Метод «дерева цілей». Морфологічний аналіз. Типова методика побудови комплексного прогнозу.

Проблема якості прогнозів. Алярмістські та апокаліптичні прогнози-попередження. «Ефект Едипа» як модель саморуйнування і самореалізації прогнозів. Глобальне прогнозування як необхідна передумова управління спрямованим розвитком.