роз’яснення політики
Отже, законодавча інфраструктура має надати центральному бан-
ку права й повноваження для виконання своїх завдань щодо розумно- го банківського нагляду від створення до процесу ліквідації банку, якщо необхідно.
Розумне або пруденційне регулювання можна сприймати як об-
меження, що накладаються на банки та інші фінансові інститути, а та- кож як ліміти, що визначаються для них з метою гарантії безпеки і сталості при захисті вкладників.
Оскільки не існує системи, яка гара- нтувала б безпеку і сталість банку на всі випадки, то лише розумне ре- гулювання, яке правильно організоване і добре запроваджується в життя, може допомогти запобігти чи принаймні обмежити втрати, що заподіяні банку недбалим керівництвом.Розумне регулювання має бути справедливим і послідовно впро- ваджуватися в життя, створюючи ринок конкуренції між банками, щоб забезпечувати ефективність розумного регулювання. Орган банківсько- го нагляду повинен мати право з’ясовувати питання з сумнівними банками на власний розсуд. Розумне регулювання, як правило, фокусу- ється на таких сферах: ліцензування нових банків та інших фінансових інститутів; достатність капіталу; обмеження на кредитні операції; ви- моги ліквідності.
У кожній країні діє своя система правових актів, що регламент- тує різні аспекти банківської діяльності, роботу небанківських кредитно-фінансових установ, фондових бірж тощо. Цій особливості
розвитку та становлення національного банківського і фінансового за- конодавства, форм та методів здійснення контролю за роботою банків сприяють особливості історичного розвитку та вплив різних політико- економічних чинників.